16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/37/16
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Крусяна А.В.,
при секретарі судового засідання Макогон С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій,-
04 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахування уточнень просив визнати дії посадових осіб ВМО №1 м/п "Роздільна" Одеської митниці ДФС неправомірними в частині відмови в оформленні пропуску на митну територію України товару від 24.10.2015 року відповідно до вимог ст.374 Митного Кодексу України, складанні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500092804/2015/0020 від 24.10.2015 року та в частині прийняття товару - квітів штучних в кількості 50кг., загальною вартістю 646,14 грн., на відповідальне збереження згідно уніфікованої митної квитанції МД-1 Серія КВ №587911 від 24.10.2015 року (а.с.70-71).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку ОСОБА_2 він мав право на проїзд зеленим коридором без проведення митного догляду транспортного засобу та багажу, оскільки він не провозив товарів для власного споживання за масою та встановленою вартістю більше, ніж дозволено.
Відповідач заперечував проти позову, зазначивши що штучні квіти, у такій кількості, як перевозив позивач, не могли бути використані для власних потреб, а тому дії Одеської митниці ДФС є правомірними.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
24 жовтня 2015 року в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення № 1 митного поста «Роздільна» Одеської митниці ДФС в напрямку з Молдови до України на канал руху «зелений коридор» в'їхав автомобіль марки FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина України ОСОБА_3, в якому знаходилось 8 осіб, в тому числі і позивач. В зазначеному автомобілі знаходились тюки з штучними квітами.
ОСОБА_2, проходячи по "зеленому коридору" подав усну декларацію й повідомив, що ввозить на територію України не підакцизні товари (штучні квіти) у супроводжуваному багажі для сімейних та інших потреб не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, надавши видаткову накладну.
Посадовою особою пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» прийнято рішення про виведення транспортного засобу із смуги руху «зелений коридор» на смугу руху «червоний коридор» для проведення митного огляду.
Державними інспекторами ВМО "Роздільна" Одеської митниці ДФС позивачу запропоновано подати письмову декларацію. Після відмови позивача виконувати вимоги державних інспекторів, останні повідомили, що у разі не подання письмових декларацій позивачу буде відмовлено у в'їзді на територію України та повернено на територію Молдови, а саме невизнаної Придністровської республіки.
Під час проведення митного огляду, складено акт № 500092804/2014/000094, яким встановлено, що в тюках переміщується однотипний товар, а саме «штучні квіти з пластику та текстильних матеріалів».
Для підтвердження свого права власності на товари, громадяни які знаходились в вищезазначеному автомобілі надали видаткові накладні від 24.10.2015 року № 10/21 та № 10/22, по одній накладній на 4-5 чоловік, в яких зазначено, в т.ч. прізвище позивача.
Враховуючи характер та кількість товару, відповідач зробив висновок, що зазначені товари переміщуються через митний кордон не з метою особистого користування або споживання фізичною особою або членами її родини.
24.10.2015 року відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500092804/2015/00200.
Після вручення позивачу картки відмови від нього прийнято на зберігання 50 кг штучних квітів загальною вартістю 646,14 грн., що підтверджується даними уніфікованої митної квитанції МД-1 Серія КВ №587911 від 24.10.2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведене наміру позивача реалізовувати вказаний товар, а тому припущення посадових осіб відповідача не є ґрунтовними, а розміщення товару, що належить позивачу, на відповідальне зберігання - протиправним.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною 1 ст.364 Митного кодексу України визначено, що цим розділом (глава 52) регулюються умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.364 Митного кодексу України, у випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.
Згідно ч.1 ст. 366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Відповідно до ч.2 ч.3 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.
Частиною 4 ч.5 ч.6 цієї статті визначено, що громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
У частині першій статті 369 Митного кодексу України передбачено, що особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю, визначених частиною першою статті 319 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обраний «зелений коридор», що в свою чергу звільняло його від подачі письмової митної декларації.
Згідно з ч.1 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Відповідно до ч.3 ч.4 цієї статті, особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 374 МК України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що кожен громадянин має право провезти разом з собою через митний кордон України без обов'язкового письмового декларування та без сплати митних платежів товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг. При цьому ці речі повинні бути призначені для особистого некомерційного використання.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна вага штучних квітів становила 249 кг на п'ятьох осіб, а загальна вартість цього вантажу становила 23,17 Євро (за офіційним курсом на 24.10.2015 року), що підтверджується видатковою накладною від 24.10.2015 року № 10/22.
Отже зазначений товар не перевищує встановлені ст.374 МК України обмеження щодо вартості товарів для безмитного ввезення громадянами України.
Доводи апелянта про те, що судом не застосовані до спірних правовідносин положення ст.ст.318,320,336 МК України, положення постанови Кабміну України від 23.05.2012р. № 467 та від 21.05.2012р. № 43, якими передбачаються підстави для огляду товарів, транспортних засобів митними органами та форма митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, судова колегія вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено та судом не встановлено, що позивач переміщував через митний кордон товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню митними платежами, або підпадають під обмеження щодо ввезення на митну територію України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не зміг довести ґрунтовність висновків та підстав, якими керувались посадові особи під час складання картки відмови та не пропуску позивача за «зеленим коридором» на митну територію України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення по суті спору з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян