03 листопада 2016 року м. Київ К/800/47633/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року
у справі № 813/7928/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БЕЛЗ»
до Львівської митниці Державної фіскальної служби
про скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БЕЛЗ» (далі - ТзОВ «ТД «БЕЛЗ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 вересня 2014 року № 209000006/2014/000007/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 вересня 2014 року № 209040003/2014/00007.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до прийняття оскарженого рішення від 18 вересня 2014 року контролюючий орган при здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості не повідомляв декларанта про наявність неузгодженостей у наданих документах, як і не надсилав письмової вимоги про надання документів, не проводив передбачених МК України консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару. Проте, як стверджує відповідач, законодавством не передбачено вимог щодо оформлення вимоги про надання декларантом додаткових документів. Водночас, жодних доказів вимог декларанта про проведення консультацій у письмовій формі судами не встановлено, як і відсутні докази щодо вимог позивача про надання письмової інформації про причини невизнання заявленої митної вартості.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТзОВ «ТД «БЕЛЗ» просило залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами встановлено, що ТзОВ «ТД «БЕЛЗ» уклало з компанією GE Hungary Kft. (Угорщина) зовнішньоекономічний контракт від 28 серпня 2014 року №С1171, відповідно до п. 1.1 якого Продавець (GE Hungary Kft. ) продає, а Покупець купує товари по назвах, в асортименті, по цінах та в кількостях згідно зі специфікацій, які після підписання їх сторонами стають невід'ємними частинами цього контракту. Загальна сума контракту, відповідно до п. 2.2 контракту, становить 818400,00 доларів США. Вказана сума Контракту і ціна, вказана в специфікації, не можуть обмежувати сторони при взаємному бажанні змінити їх в сторону збільшення чи зменшення. Згідно з п. 3.1, 3.2 контракту від 28 серпня 2014 року продаж товарів, зазначених у специфікаціях, здійснюється на умовах FCA Надьканіжа, Угорщина за правилами Інкотермс 2010 року. Доставка товарів здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Продавець передає Покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (CMR) та сертифікат походження.
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 контракту від 28серпня 2014 року формою оплати є безготівковий розрахунок. Умови оплати - протягом 45 календарних днів від дати інвойсу.
Сторони підписали специфікацію № 1, яка є невід'ємною частино контракту Відповідно до цієї специфікації сторони узгодили поставку ламп розжарювання електричних на загальну суму 818400 дол. США.
Оскільки умовами контракту від 28 серпня 2014 року передбачено, що доставка товару здійснюється транспортом Покупця, останній оформив з перевізником договір №36 на перевезення товару від 10 вересня 2014 року за маршрутом Надьканіжа (Угорщина) - Стрий (Україна), відповідно до якого загальна вартість послуг перевезення становить 14000 грн. (20 грн./км).
Товар, обумовлений у специфікації № 1 до контракту від 28 серпня 2014 року №С1171, ТзОВ «ТД «БЕЛЗ» ввезло на митну територію України 17 вересня 2014 року. Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, декларант позивача, ТОВ «УкрПол ЛТД», подало митному органу електронну митну декларацію № 209040003/2014/005178 на згаданий вище товар із заявленою митною вартістю 50 745 дол. США. Митну вартість товару декларант визначив за першим методом - за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією митному органу надано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №209/2012/0000052 від 20 вересня 2012 року; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209040003/2014/00098 від 17 вересня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 15 вересня 2014 року №2421126; калькуляцію транспортних витрат від 16 вересня 2014 року; розрахунок ціни від 17 вересня 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 15 вересня 2014 року №6100002201 (для митних цілей); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28 серпня 2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №С1171 від 28 серпня 2014 року; договір про надання послуг митного брокера від 11 вересня 2014 року; договір про перевезення від 10 вересня 2014 року №36; декларацію про відповідність №UA.023.D00124-14 від 15 вересня 2014 року; декларацію про відповідність №UA.023.D00125-14 від 15 вересня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 15 вересня 2014 року; сертифікат про походження товару загальної форми № 595469 від 15 вересня 2014 року; копію митної декларації країни відправлення №14HU92205020CC5E25 від 15 вересня 2014 року.
З урахуванням задекларованої митної вартості позивач зобов'язаний сплатити 66708,47 грн. ввізного мита і 146758,63 грн. податку на додану вартість.
Під час контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган на підставі ч. 3 ст. 53 МК України виставив декларанту позивача вимогу про необхідність подання додаткових документів, а саме: розширений прайс-лист виробника товару.
На виконання вимог посадової особи Митниці декларант подав цінову пропозицію компанії Hungary Kft. (price offer) на товари (лампи еклектичні в асортименті), терміном дії до 31 грудня 2014 року.
Отримавши витребуваний документ контролюючий орган під час митного контролю все ж дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору і прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 18 вересня 2014 року №209000006/2014/000007/2. Рішення про коригування митної вартості товару обґрунтовано тим, що декларант не подав документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 МК України. Окрім того, в рішенні про коригування митної вартості від 18 вересня 2014 року зазначено про наступні мотиви його прийняття: ціни, зазначені у поданій декларантом ціновій пропозиції зазначені на умовах EXW, відповідають цінам фактури, зазначеним на умовах FCA; інвойс від 15 вересня 2014 року №6100002201 виданий для митних цілей, тобто не є підставою для оплати товару; у сертифікаті про походження від 15 вересня 2014 року №595469 зазначено два інвойси: №6100002201, що надано для митного оформлення, та №1200003986, якого декларант не надав; посилання на документ №1200003986 міститься також у CMR №2421126 від 15 вересня 2014 року; згідно з поданою калькуляцією транспортних витрат проведено невірний розрахунок витрат на ввезення товару на митну територію України.
Водночас судом першої інстанції установлено, що застосування терміну FCA передбачає обов'язок продавця доставити товар для перевезення відповідно до вказівок покупця. Поряд з тим, товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем, щоб забрати товар з площ продавця, або ж може потребувати відвантаження з транспортного засобу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Суд встановив, що в даному випадку місцем доставки товару фактично було місцезнаходження продавця, звідки і було завантажено товар на транспортний засіб, наданий покупцем. У ціновій пропозиції (price offer), яку декларант надав на вимогу митного органу, вартість одиниці товару зазначена на умовах EXW Надьканіжа, Угорщина, що з урахуванням зазначених вище роз'яснень передбачає завантаження товару на площах підприємства - продавця. Тобто, вартість товару за різних умов поставки є однаковою. Разом з тим, відповідач під час розгляду справи не пояснив суду, яким чином вказівка на різні терміни Інкотермс 2010 за наведених вище обставин вплинула чи мала б вплинути на митну вартість товару, придбаного ТзОВ «ТД «БЕЛЗ» згідно з контрактом від 28 серпня 2014 року, враховуючи зокрема те, що доставку товару здійснено транспортом покупця, а місцем поставки чи за умовами EXW, чи за умовами FCA зазначено одне і те саме: «Надьканіжа, Угорщина».
Доводи відповідача про невірно проведений розрахунок транспортних витрат полягають у тому, що відповідно до поданої калькуляції у собівартість товару не враховано вартості подачі транспортного засобу на завантаження.
Відповідно до наданої декларантом калькуляції транспортних витрат вартість послуг перевезення по маршруту Надьканіжа (Угорщина), тобто від місця поставки, до м. Стрия (Україна), де відбулося розмитнення товару, становить 14 000 грн. (700 км * 20грн./км). Витрати на зазначену суму враховано при декларуванні митної вартості товару за ціною договору відповідно до митної декларації від 17 вересня 2014 року. У договорі №36, на підставі якого здійснювалося перевезення придбаного позивачем товару з Угорщини, немає вказівки стосовно того, звідки прямуватиме перевізник до місця завантаження товару.
Наданий декларантом до митного оформлення інвойс від 15 вересня 2014 року №6100002201 містить такі відомості: дата складання, найменування та реквізити продавця і покупця, вантажоотримувача і вантажовідправника, відомості про транспортний засіб, найменування товарів, їх вартісну, якісну та кількісну характеристику, а також умови постачання, місце завантаження, загальну суму, що належить до сплати за товар та валюту розрахунку. За умовами згаданого вище контракту від 28 серпня 2014 року оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 днів від дати інвойсу.
Також у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що за наслідками проведеної консультації з декларантом у відповідності зі ст. 57 МК України митний орган дійшов висновку про наявність підстав для застосування третього методу визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару слугувала митна декларація №100270001/2014/279622 від 01 липня 2014 року. Митна вартість товару, яку визначив митний орган згідно з рішенням від 18 вересня 2014 року, становить 83550,992 USD (0,2USD/шт. *415500+450,992 (транспортні витрати); вартість одного кілограму товару становить 9,14 USD/кг (83550,992 USD/9141 кг (вага нетто товару).
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 18 вересня 2014 року Митниця винесла також картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209040003/2014/00007, якою позивачу відмовлено у випуску товару, зазначеного в митній декларації від 17 вересня 2014 року. У тій же картці декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, а саме: задекларувати товар відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 18 вересня 2014 року № 209000006/2014/000007/2.
Вважаючи такі рішення і картку відмови Митниці протиправними, ТзОВ «ТД «БЕЛЗ» звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив серед іншого з того, що позивач до митного оформлення надав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим (основним) методом. Водночас, зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності чи неточності Митницею надумані та не впливають на заявлену позивачем митну вартість товарів. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару від 18 вересня 2014 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлена у зв'язку з прийняттям такого рішення, є такими, що не відповідають критеріям, передбаченим в ч. 3 ст. 2 КАС України, тому їх слід скасувати як протиправні.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як установлено судами попередніх інстанцій, вказані у наведеній нормі обов'язкові документи позивач надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Згідно з ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Також декларант позивача надав на письмову вимогу Митниці додатково витребуваний документ - цінову пропозицію (price offer), недоліки якої, на думку відповідача, повністю спростовано судом першої інстанції, а зазначені у вказаному документі дані відповідали рівню цін, відображеному у контракті та декларації позивача.
Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.
Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів стали, як вважає митний орган, розбіжності у наданих позивачем документах.
Проте, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи для визначення за першим методом вартості товару, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, оскільки позивач відобразив у поданій декларації всі понесені витрати на транспортування товару згідно з умовами договору на перевезення. Водночас, будь-які посилання Митниці на додаткові витрати позивача є лише догадкою, які не передбачені договірними відносинами позивача і перевізника та не підтверджені жодними доказами.
Водночас, як установлено судом першої інстанції, інвойс від 15 вересня 2014 року №6100002201 містить усі необхідні реквізити, необхідні для ідентифікації заявленого до митного оформлення позивачем у цьому випадку товару, з відображенням відповідного рівня ціни цього товару.
Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України, судами попередніх інстанцій не установлено.
Аналіз норм митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Зважаючи на спростування судом першої інстанції доводів Митниці щодо наявності у наданих позивачем документах розбіжностей, недостатності інформації, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість витребування додаткових документів, які, проте, було надано декларантом позивача.
Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.
Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем документи є достатніми та у своїй сукупності спростовували сумнів Митниці щодо достовірності наданої інформації для визначення митної вартості товару за першим (основним) методом.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій установлено відсутність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені статтею 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості визначення позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом та наявності підстав для задоволення позову і скасування оспорюваного рішення та картки відмови у цій справі.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормам и права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: