"03" листопада 2016 р. м. Київ К/800/17757/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року
у справі № 804/9932/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламандер індустрі продукте Україна»
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Саламандер індустрі продукте Україна» (далі - ТОВ «Саламандер індустрі продукте Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2013 року № 110050004/2013/000059/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні випуску товарів від 20 червня 2013 року № 110050004/2013/00197.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2013 року № 110050004/2013/000059/1 і картку відмови у митному оформленні випуску товарів від 20 червня 2013 року № 110050004/2013/00197.
У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване і законне рішення, проте суд апеляційної інстанції помилково його скасував, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права. Митний орган звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмінність ввезеного товару від переліку товару, з яким порівнювався оцінюваний. До заявленого позивачем товару № 1 входить 39 позицій, з яких лише по 11 позиціям відповідач відкоригував митну вартість товару на підставі наявної інформації. Відповідно до даних гр. 30 зазначено точну, розраховану сумарну вартість товару № 1 - 2,66 Євро/кг, включаючи всі позиції товару. Як наслідок відповідач правомірно визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за другорядним методом 2б та прийняв правомірне рішення про коригування митної вартості товару.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.
Судами встановлено, що ТОВ «Саламандер індустрі продукте Україна» укладено з «SALAMANDER INDUSTRIE-PRODUKTE GMBN» (Німеччина) зовнішньоекономічний контракт № KD_UA_20130301_SAL від 01 березня 2013 року з додатком до нього від 20 травня 2013 року № 1. Виробником та продавцем товару є фірма «SALAMANDER INDUSTRIE-PRODUKTE GMBN» (Німеччина).
Відповідно до вищезазначеного договору постачальник здійснив поставку товарів на умовах поставки FСА Turkhiem (ФРН) у кількості та за ціною, узгодженою шляхом підписання додатку від 20 травня 2013 року №1. Відповідно до умов договору поставка відбувається на умовах 100% передплати на умовах оплати протягом 30 календарних днів з моменту видачі рахунку. Відповідно до додатку від 20 травня 2013 року №1, який є невід'ємною частиною контракту №KD_UA_20130301_SAL, покупець зобов'язується купити у продавця, а продавець в 2013 році ПВХ-профілі, комплектуючі та матеріали марки Саламандер в розмірі 100 000,00 Евро (готової нетто-оборот).
11 червня 2013 року позивач звернувся до відділу митного оформлення «Кривбас» митного поста «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці Міндоходів для оформлення вантажу за вищевказаним контрактом шляхом подання вантажно-митної декларації, а саме: від 11 червня 2013 року №110050004/2013/003454 разом з документами, зазначеними у графі 44 вказаної ВМД.
Митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаній вантажно-митній декларації не погодилась та відмовила в оформленні товару шляхом видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 червня 2013 року №110050004/2013/00197.
В обґрунтування відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару Митниця зазначила, що позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості за основним методом одночасно з митною декларацією не було надано банківські та інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах 100% передплати або на умовах оплати, протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунку, при цьому базою для представлення даної умови являється наявність дійсного письмового підтвердження про відстрочення платежу зі сторони продавця, яке повністю перекриває загальну вартість по даному договірному відношенню. У порушення вимог п. 1 та підпунктів 4, 5 п.2 ст.53 МК України жодного платіжного або бухгалтерського документа, що підтверджує виконання контрактних умов здійснених розрахунків з Продавцем за поставлений товар та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару позивачем не надано. У гр. 9 декларації митної вартості №110050004/2013/003454 позивачем заявлено завідомо недостовірну інформацію про відсутність взаємопов'язаності між продавцем та покупцем. Шляхом співставлення даних про митну вартість окремих позицій Товару №1, які заявив позивач на рівні 2,06 ЕUR/кг, з даними про митну вартість подібних товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу в момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів 2,66 ЕUR /кг, виявлено суттєве - на 23% заниження позивачем рівня митної вартості Товару №1. Між позивачем та відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчить електронні повідомлення та дані гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
У рамках проведення консультацій щодо обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також для порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектування виробів, які входять до складу товарів Позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) інформацію біржових організацій про вартість сировини;
2) інформацію про зазначену ціну товару у митній декларації експорту та переклад митної декларації;
3) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Для підтвердження достовірності відомостей та того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену митну вартість позивачу запропоновано надати ( за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У відповідь 12 червня 2013 року позивач надав: переклад митної декларації, у якій зазначено інформацію про ціну товару; лист SALAMANDER INDUSTRIE-PRODUKTE GMBN від 03 червня 2013 року про надання кредитного ліміту та інформацію з сайту www.icis.com про ціновий огляд полівінілхлориду за 24 травня 2013 року, тобто за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури (інвойсу) від 05 червня 2013 року.
Надані позивачем в рамках взаємної консультації додаткові документи не взяті Митницею до уваги як документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, оскільки за результатами розгляду додаткових документів встановлено, що:
- позивачем надано рахунки покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості товарів у Німеччині, що є ідентичними та подібними оцінюваним товарам, інформацію про розрахунок ціни. За результатами аналізу відомостей, наведених у калькуляції на виготовлення товару та відомостей прейскуранта від виробника товару не можна розрахувати прибутковість операції ТОВ «Саламандер індустрі продукте Україна» з придбання товару у виробника. Відсутність даних щодо певної сировини, з якої виготовлено товар, не надає можливості обчислення вартості сировинної складової в ціні товару;
- надані позивачем додаткові документи не містять відомостей, які підтверджують, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Вищенаведені розбіжності у поданих позивачем додаткових відомостях, на думку відповідача, унеможливили проведення обчислення складових митної вартості товару (вартість сировинної складової в ціні експортованого товару за основними одиницями виміру EUR/кг, розмір та спосіб розрахунку цінової знижки), форма та зміст відомостей не відповідають вимогам ст. 52 МК України щодо документів, які підтверджують заявлену митну вартість.
Карткою визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови подання нової ВМД, заповненої в установленому порядку, з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Відділом митного оформлення «Кривбас» митного поста «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці Міндоходів видано рішення про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2013 року №110050004/2013/000059/1, за результатами якого ціна товару була збільшена: внаслідок застосування другорядного методу 2-б, митну вартість товару було збільшено на 8283,77 Євро, тобто до 36631,12 Євро.
Також судом першої інстанції установлено, що наданий позивачем Митниці лист про кредитний ліміт від 03 червня 2013 року не містить даних, що саме за цією поставкою надано кредитний ліміт, відсутня будь-яка конкретизація: не вказано номер контракту, рахунок-специфікацію №90332077 від 05 червня 2013 року до Контракту №KD_UA_20130301_SAL від 01 березня 2013 року, також зазначено суму кредитного ліміту іншою, ніж за даною поставкою. У листі зазначено, що надана відстрочка платежу за заявкою 423854, проте до митного органу та суду не додано даної заявки на отримання кредитного ліміту.
Підчас розгляду справи докази щодо сплати вартості товару за спірною поставкою позивачем не надано, ані до митного органу на момент дії гарантійних зобов'язань, ані до суду.
Судом першої інстанції установлено, що керуючись вимогами ст. 60 МК України, відповідач для застосування методу 2-б за митну вартість взяв прийняту Київською митницею Міндоходів вартість операції за подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких є максимально наближеним до експорту оцінюваних товарів. Для цілей застосування цього методу Митниця виявила за можливе для порівняння лише дві МД, які відображають вартість договору, щодо подібних (аналогічних) товарів (поз. 32.33 витягу від 27 серпня 2013 року БД ЄАІС), тому для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано саме МД від 05 червня 13 року №125130000/2013/213797, яка також відповідає й найнижчому рівню раніше прийнятих митницею митних вартостей.
Під час розрахунку здійснено коригування витрат на транспортування для врахування різниці у витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними(аналогічними) товарами, що зумовлено різними умовами поставки за договором (FCA та DDV).
Повний перелік позицій Товару №1, за яким відбулося коригування рівня митної вартості (без додавання транспортних витрат) наступний: СТУЛКА 80 ММ БІЛА 6,5 М - 1755 М.П.- вартість 3.94 EUR/М; ШТАПІК РСE 9 ММ. БІЛИЙ - 2100 М.П.- вартість 0,94 EUR/М; ШТАПІК 17 ММ З УЩІЛЬНЮВАЧЕМ 6,0 М - 2100 М.П.- вартість 0,94 EUR/М; ДИЗАЙН-ШТАПІК РСЕ 16 ММ БІЛИЙ - 2520 М.П.- вартість 0,94 EUR/М; ДИЗАЙН-ШТАПІК РСЕ 25 ММ БІЛИЙ - 600 М.П.- вартість 0,94 EUR/М; СТУЛКА 5-ТИКАМЕРНА 80ММ Б - 455 М.П.- вартість 3,94 EUR/М; РАМА БІЛА ЄВРО «Б» - 910 М.П.- вартість 4.1- EUR/М; СТУЛКА 5- ТИКАМЕРНА 80 ММ Б - 455 М.П.- вартість 3,94 EUR/М - СТУЛКА 104 ММ БІЛА - 130 М.П.- вартість 7.08 EUR/М; СТУЛКА 104 МК, ДВУХСТОРОННЯ ДЕКОР НА КАР - 26 М.П.- вартість7,08 EUR/М; ДИЗАЙН- СТУЛКА 80ММ БІЛА - 30 М.П. - вартість 3,94 EUR/М.
Водночас, як установлено судом першої інстанції, рівень автоматично прийнятої митним органом митної вартості щодо решти позицій Товару №1 повністю відповідає розрахунку позивача на основі наявної контрактної ціни.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, ТОВ «Саламандер індустрі продукте Україна» звернулось до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не спростував підстави для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 20 червня 2013 року №110050004/2013/000059/1, тоді як відповідач довів обґрунтованість і законність вказаного рішення із застосуванням другорядного методу 2б визначення митної вартості товару під час його прийняття.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, не спростував висновків суду першої інстанції щодо наявності у Митниці обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом та законності витребування додаткових документів. Проте, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності зі сторони Митниці обґрунтування, чому нею для визначення митної вартості товару вибрано саме поставку не ідентичного товару ТОВ «Века Україна» 05 червня 2013 року. Так, порівнюючи умови ввезення та перелік товару за декларацією від 11 червня 2013 року № 110050004/2013/003454, оформленою ТОВ «Саламандер індустрі продукте Україна», та декларацією, яка була використана Митницею від 05 червня 2013 року № 125130000/2013/213797, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що перелік товару, який ввозився, є різним, різними є умови транспортування. Суд апеляційної інстанції дійшов, що митним органом неправомірно відкориговано митну вартість товарів, оскільки у декларанта відсутній обов'язок підтверджувати наявність або відсутність своїх зв'язків з продавцем ввізного товару.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, оспорювані у справі рішення і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було підстав застосовувати другорядний метод визначення митної вартості товарів.
Суд касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Ч. 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.
Як установлено судом першої інстанції, надані позивачем документи містили окремі розбіжності, а також серед них був відсутній платіжний документ всупереч умовам договору. Водночас, лист SALAMANDER INDUSTRIE-PRODUKTE GMBN від 03 червня 2013 року про надання кредитного ліміту не спростовував обґрунтованих вимог митного органу щодо необхідності надати докази оплати вартості товару.
Крім того, ч.ч. 12-19 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення зазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Зважаючи на пов'язаність позивача з продавцем товару, про що письмово обґрунтовано Митницею, відсутність платіжних документів про оплату товару, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для витребування додаткових документів і застосування другорядного методу визначення митної вартості товару, оскільки надані позивачем документи не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що вказаним судом досліджено обґрунтованість неможливості застосування Митницею другорядного методу 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Водночас, колегія суддів звертає увагу на безпідставність посилання судом апеляційної інстанції на те, що для визначення митної вартості товару відповідачем необґрунтовано обрано саме поставку неідентичного товару ТОВ «Века Україна» від 05 червня 2013 року, оскільки митним органом застосовано метод 2б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Згідно з положеннями ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Також у своєму рішенні суд першої інстанції дослідив питання щодо використання Митницею даних МД від 05 червня 13 року №125130000/2013/213797 з огляду на різні умови транспортування товарів та вказано на здійснення відповідачем відповідного корегування.
Тобто суд апеляційної інстанції, безпідставно вказав на різні умови транспортування спірного товару і товару, зазначеного у МД від 05 червня 13 року №125130000/2013/213797, як на одну з підстав визнання оспорюваного у справі рішення протиправним.
Крім того, приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції дослідив по яких позиціях ввезеного позивачем Товару № 1 митний орган здійснив коригування згідно з даними МД від 05 червня 13 року №125130000/2013/213797. Своєю чергою, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав на те, що Митниця необґрунтовано використала декларацію від 05 червня 2013 року № 125130000/2013/213797 для співставлення умов поставки та для коригування митної вартості, оскільки ввезені позивачем товари та зазначені у вказаній декларації є різними.
Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В порушення вказаних норм, а також принципу офіційного з'ясування обставин у справі (ст. 11 КАС України), суд апеляційної інстанції не встановив, у чому полягає відмінність порівнюваних товарів, не спростував доводів Митниці та висновків суду першої інстанції щодо коригування ввезеного позивачем Товару № 1 лише по окремих позиціях з урахуванням (коригуючи) різних умов поставки подібного товару.
Отже, без з'ясування вказаних обставин та виправлення допущених судом апеляційної інстанції помилок неможливо з'ясувати законність рішення відповідача.
Наведені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним рішенню, картці відмови відповідача.
Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: