12 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-4478/10/1416
Категорія:12.2Головуючий в 1 інстанції: Рум'янцева Н.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,
за участю секретаря Харченко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Миколаєва з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову відповідача виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно, належне позивачу за нормами забезпечення під час проходження дійсної військової служби та стягнення вказаної компенсації в сумі 6373,53 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 19.03.1996р. по 30.09.2009р. позивач проходив військову службу на посаді начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту, з якої наказом командира військової частини №197 від 30.09.2009р. його звільнено у запас ЗСУ за п. «б'ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Однак, при звільнені з військової служби, зазначена у Довідці-розрахунку №2 від 24.02.2010р. сума грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 6373,53 грн., ОСОБА_1 виплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Представник в/ч НОМЕР_1 проти позову заперечив, зазначивши, що у відповідача відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно, оскільки наказом МВС України №265 від 30.12.2005р. скасовано п.п. 3.21, 3.22, 3.25 наказу МВС України №1489 від 05.12.2003р., на підставі яких військовим частинам внутрішніх військ надавалось право виплачувати грошову компенсацію за недоотримане речове майно військовослужбовцям та звільненим з військової служби. Відповідач зазначив, що позивачу неодноразово пропонувалось розрахуватися по заборгованості за недоотримане речове майно -безпосередньо речовим майном, яке йому належить або іншим майном. В задоволенні позову в/ч НОМЕР_1 просила відмовити.
Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19.05.2011р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 19.03.1996р. по 30.09.2009р. проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту та мав військове звання «майор».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №197 від 30.09.2009р., на підставі наказу Командувача внутрішніх військ МВС України від 04.09.2009р. №97 о/с, ОСОБА_1 було звільнено у запас ЗСУ відповідно до ст.26 ч.6 п. «б»(за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу'та виключено із списків частини.
Згідно Довідки-розрахунку №2 від 24.02.2010р. станом на 01.10.2009р. сума грошової компенсації, яка належить до виплати позивачу становить 6373,53 грн. (а.с.12).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вказаної суми грошової компенсації за недоотримане речове майно суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено з 11.03.2000р., і виплата грошової компенсації після 2000 року законодавством не передбачена.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в редакції, яка діяла до 11.03.2000р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію ч.2 ст.9 вказаного Закону призупинено Законом України №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Закон набув чинності з 11.03.2000р.
З січня 2001 року набула чинності ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»(в редакції до 01.01.2007р.), якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Закон не передбачав отримання грошової компенсації за недоотримане речове та продовольче забезпечення.
Разом з тим, постановою КМУ від 28.10.2004р. №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до п.27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Постанова набула чинності в день її прийняття.
Тобто, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991р. по 11.03.2000р. та з 28.10.2004р.
Таким чином, на день підписання наказу про звільнення з військової служби у вересні 2009 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість недоотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004р. №1444.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги нормативно-правових актів не звернув уваги та безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19.05.2011р. підлягає скасуванню з ухваленням в нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно, належне йому за нормами забезпечення під час проходження дійсної військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 6373 грн. 53 коп.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 13.10.2011р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Бойко А.В.
Яковлєв О.В.