Справа: № 756/16398/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
03 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Мельничука В.П.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29 жовтня 2015 року № 844087, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати час роботи у зоні відчуження до стажу роботи у полуторному розмірі, провести перерахунок пенсії та стягнути моральну шкоду у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що має право на зарахування часу роботи у зоні відчуження до стажу роботи у полуторному розмірі відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1, розмір якої визначений за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір пенсії позивача розрахований виходячи із наявності у неї страхового стажу, який становить 41 рік 9 місяців 9 днів.
ОСОБА_2 вважає, що до її страхованого стажу протиправно не були включені 4 роки 3 місяці 26 днів, у зв'язку з чим зверталася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами щодо перерахунку страхового стажу.
Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 25 серпня 2015 року № 15584/06/М-331/2 повідомило позивача про те, що страхований стаж їй був обчислений у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 07 жовтня 2015 року № 20747/10/М-1778 повідомило ОСОБА_2 про те, що період з 01 березня 2011 року по 24 квітня 2014 року слід зарахувати до її страхового стажу у полуторному розмірі, однак розмір її пенсії не зміниться.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж позивача був розрахований вірно.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Правила обчислення страхового стажу визначені у ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Суд встановив, що у період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_2, з перервами, працювала у зоні відчуження. Стаж роботи позивача у зоні відчуження за вказаний період становить 8 років 6 місяців 16 днів.
На виконання абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи у зоні відчуження до страхового стажу ОСОБА_2 було додатково зараховано по одному року, а всього - 8 років.
Позивач вважає, що має право на зарахування періоду роботи у зоні відчуження також і в полуторному розмірі відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно вказаної норми права час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком N 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення стажу роботи у зоні відчуження на 2005-2014 роки були визначені постановами Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів», від 27 квітня 2006 року № 571 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» та від 10 вересня 2008 року № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» та передбачали зарахування стажу роботи у зоні відчуження у полуторному розмірі.
Як вірно зазначило Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві порядок обчислення стражу роботу, встановлений ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується при вирішення питання щодо наявності у особи стажу, необхідного для призначення пенсії.
Натомість, при здійсненні розрахунку страхового стажу для цілей визначення коефіцієнту страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, слід керуватися виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз. 9 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, випадки урахування страхового стажу у іншому ніж одинарному розмірі, можуть бути передбачені виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як раніше зазначалося, під час визначення страхового стажу позивача, відповідачі урахували положення абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахували до страхового стажу ОСОБА_2 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи у зоні відчуження.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - відсутні.
Як на підставу для задоволення своїх вимог про скасування постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року представник позивача посилається на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини щодо призначення пенсії особам, які працювали у зоні відчуження. Також представник позивача посилається на ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Разом з тим, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регулюють різні правовідносини та не суперечать один одному.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює правила визначення страхового стажу, що враховується при визначенні коефіцієнту страхового стажу, який застосовується для обчислення розміру пенсії.
Натомість, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регулює правовідносини щодо визначення стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 03 жовтня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
В.П. Мельничук
Ухвала складена у повному обсязі 08 листопада 2016 року.
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Мельничук В.П.