25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/52862/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року
у справі №813/6201/14 (876/2680/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» (надалі - ТОВ «Фаворит Престиж»)
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У червні 2011 року ТОВ «Фаворит Престиж» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 26.05.2011 року №0001472302/18168 року та №0001482302/18169.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками останнього перегляду, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року, позовні вимоги задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, доказів на спростування доводів позивача суб'єктом владних повноважень не надано, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно.
Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фаворит Престиж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 12.05.2011 року №1056/23-1/35620723.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі названого акта перевірки 26.05.2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001472302/18168 від 26.05.2011 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток та № 0001482302/18169, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних розмірах.
Висновки відповідача, що стали підставою для нарахування грошових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, ґрунтуються на обставинах, викладених в актах перевірок ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 року №3315/23-2/33196220, ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 року №673/23-2/23974897, ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 року №2268/23-209/35383018, ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 року №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 року №303/23-209/34558872, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 року №285/152/37129404, ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 року №1111/23-209/35383180, даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, у висновках яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у зв'язку з відсутністю у цих підприємств первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що на думку податкового органу, свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств та про нікчемність усіх укладених ними правочинів.
Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини справи та зібрані в ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Так, судами встановлено, що у період, що був предметом перевірки ТОВ «Фаворит Престиж» було укладено ряд угод із суб'єктами господарювання, а саме: ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга».
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було надано акти звірки рахунків, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти прийому-передачі матеріалів, замовлення на роботу, копії яких наявні в матеріалах справи. За отримані від контрагентів ТМЦ та послуги позивачем перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів, які також містяться в матеріалах справи. Також позивачем долучено товаросупровідні документи щодо придбаних ТМЦ, свідоцтва та сертифікати.
Крім того, судом першої інстанції під час розгляду даної справи було витребувано додаткові докази на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ «Фаворит Престиж».
Так, позивачем долучено інвентаризаційні описи ТМЦ та накази на проведення інвентаризації та оборотно-сальдові відомості по рахунку 282. Придбані товарно-матеріальні цінності, використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується договорами, видатковими накладними, довіреностями, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт та калькуляціями вартості виробництва продукції,.
Наявність виробничих та трудових ресурсів підтверджується договором про оренду нежитлового приміщення та угодою орендної плати за тимчасове використання обладнання, штатним розкладом працівників та податковими розрахунками.
Надані позивачем первинні документи на підтвердження виконання спірних господарських операцій не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.
Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.
Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в актах перевірки контрагентів позивача, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового обліку на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.
Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку та формування валових витрат по господарським операціям із спірними контрагентами.
В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.
Крім того, судами враховано, що відповідно до постанови Сихівського районного суду від 29.12.2011 року, якою закрито кримінальну справу відносно посадових осіб підприємств контрагентів позивача, господарські операції відносно ТОВ «Фаворит Престиж» не досліджувалися.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 4,08 грн. (чотири гривні 08 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ Ю.І. Цвіркун