Справа № 442/6691/16-а
Провадження № 2-а/442/239/2016
28 жовтня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря - Лужецької С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії Дрогобицького об'єднаного управління пенсійного фонду щодо невиплати як працюючому пенсіонеру з 01.04.2015 року по 28.09.2016 року раніше призначеної пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ; зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління пенсійного фонду управління виплатити йому як працюючому пенсіонеру раніше призначену пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.04.2015 року по 28.09.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з він має право на пенсію, яка була призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Поряд з цим, працював суддею у Дрогобицькому міськрайонному судді Львівської області, звільнений у зв'язку з відставкою.
29.09.2016 року він звернувся до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і 10.10.2016 року отримав відмову з тих підстав, що нібито відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 47 Закону України « Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV ( редакції Законів від 02.03.2015 року №213-УІІ, від 24.12.2015 №911-УІІ), тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року особам ( крім інвалідів та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ груп та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», призначені пенсії, щомісячне державне утримання не виплачуються. Однак такі обмеження не повинні поширюватися на нього.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить такий задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень в разі, якщо він заперечує проти задоволення позову.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС у 1986 року (посвідчення від 29.04.1992 року НОМЕР_1) у зв'язку з чим має право на отримання пенсію, яка була призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перебуває на обліку в Дрогобицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданого 13.03.2015 року НОМЕР_3.
Позивач працював суддею у Дрогобицькому міськрайонному судді Львівської області, звільнений у зв'язку з відставкою.
29.09.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак листом від 10.10.2016 р. йому в такій було відмовлено.
Суд вважає таку відмову неправомірною з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закон № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу»та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.
На теперішній час особам, які підпадають під дію закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на яких працював позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали.
Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).
Відтак, з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії були відсутні і починаючи з вказаного періоду право позивачів на їх отримання порушено.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Отже, фактично позивача позбавлено пенсії у порушення вимог та положень статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі - Конвенція) в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, з огляду на таке.
Відповідно до Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).
Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист.
Аналізуючи сукупність усіх наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.
Разом із тим, положеннями ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 19.10.2016 року, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів, поросивши поновити пропущений строк, оскільки про таке порушення йому стало відомо з відмови відповідача від 10.10.2016 року. Тому суд, приходить до переконання, що такий строк слід поновити.
Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, як доведеного та обґрунтованого.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує те, що позивач та відповідач є звільненими від сплати судового збору, а позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 11, 72, 86, 158-163, 256 КАС України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати протиправними дії Дрогобицького об'єднаного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати як працюючому пенсіонеру з 01 квітня2015 року по 28 вересня 2016 року раніше призначеної пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління пенсійного фонду України у Львівській області виплатити мені, ОСОБА_1 раніше призначену пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 квітня 2015 року по 28 вересня 2016 року.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні - в цей же строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Хомик А.П.