73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
31 жовтня 2016 року Справа № 923/737/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка ОСОБА_1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СіНа"
про стягнення 1066819,67 грн пені та штрафу,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СіНа»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка ОСОБА_1»
про визнання недійсним договору поставки № 12 ПС/16 від 10.05.2016,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представників за дорученнями),
відповідача - ОСОБА_4 (представника за дорученням)
Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 148819,67 грн пені та 918000 грн штрафу за невиконання умов договору поставки № 12 ПС/16 від 10.05.2016 щодо поставки 300 тон сої урожаю 2015 року за ціною 10200 грн за тону у строк до 18.05.2016. Безпосередньо позовні вимоги щодо нарахованої пені та штрафу ґрунтуються на положеннях пунктів 7.2. та 7.3. договору поставки, за умовами яких відповідач зобов'язаний у випадку порушення строків поставки сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від вартості непоставленого товару та від дати поставки, а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого товару.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на недійсність укладеного між сторонами договору поставки з підстав, викладених у зустрічному позові.
Зокрема, за змістом зустрічного позову, відповідач пов'язує недійсність договору поставки з фактом його укладення з перевищенням повноважень директором товариства, які обмежені пунктом 10.4. Статуту, за яким попереднє узгодження та затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує еквівалент 500000 грн, належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. В даному випадку відповідач зазначає, що таке узгодження зборами спірного договору відсутнє, а тому договір є недійсним на підставі положень статті 241 Цивільного кодексу України.
Натомість, позивачем вимоги за зустрічним позовом не визнаються з посиланням на наявність рішення зборів ТОВ «СіНа» № 97 від 10.05.2016, за яким Загальними зборами товариства надано директору ОСОБА_5 повноваження по укладанню, підписанню, узгодженню будь-яких істотних умов договорів між сторонами даного спору понад встановлені Статутом обмеження.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 26 липня, 6 та 27 вересня, 11, 27 та 31 жовтня 2016 року.
Крім викладеного судом встановлено, що 10 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каховка ОСОБА_1», від імені якого виступав перший заступник директора ОСОБА_6, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СіНа», від імені якого виступав директор ОСОБА_5, укладено договір поставки № 12 ПС/16, відповідно до умов якого відповідач, виступаючи в якості постачальника, зобов'язався поставити позивачу, як покупцю, сою урожаю 2015 року, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару.
Договором та додатками до нього сторонами встановлені наступні істотні умови, зміст яких впливає на предмет даного судового розгляду.
Так,
- відповідно до пункту 1.2. ціна та кількість товару визначаються додатками до договору на кожну партію товару;
- за пунктом 2.1. поставка товару здійснюється постачальником власними силами та за власний рахунок;
- за пунктом 6.5.1. постачальник зобов'язаний передати покупцю товар у кількості, якості та в строки, передбачені договором;
- згідно з пунктом 7.2. за порушення строків поставки товару, визначених договором та додатками до нього, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого, недопоставленого товару, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю, за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань постачальником;
- відповідно до пункту 7.3. за не поставку товару, у визначені в додатках до договору строки, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого товару, зазначеного у відповідній Специфікації до договору протягом 7 календарних днів від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю;
- за пунктом 10.6. додаткові угоди та додатки до договору є невід'ємними частинами договору;
- за пунктом 10.1. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання;
- за змістом Специфікації № 2 від 10.05.2016 постачальник зобов'язався передати покупцю 300 тон сої урожаю 2015 року, по ціні 10200 грн за тону, а всього на загальну суму 3060000 грн, у строк до 18.05.2016.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В свою чергу, за частиною 1 статті 174 того ж Кодексу господарські зобов'язанні виникають серед іншого з господарського договору.
Істотні умови господарського договору визначені статтею 180 ГК України. Так, за положеннями цієї норми зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
В даному випадку між позивачем та відповідачем укладено господарський договір поставки, в якому передбачені вказані вище істотні його умови, в тому числі предмет, ціна та строк дії договору, зокрема, ціна та предмет визначені у специфікації, а тому згідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати у встановлений строк товар у власність покупцеві, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови, додержання яких є необхідними для чинності правочину, встановлені приписами статті 203 ЦК України, а за статтею 241 того ж Кодексу, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В даному контексті суд зазначає, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «СіНа» є ОСОБА_5, а засновниками товариства у відповідності до пункту 1.2. Статуту є ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
У відповідності до пункту 10.7. Статуту виконавчим органом товариства є директор, до повноважень якого за пунктом 10.8. Статуту належить укладення договорів без доручення від імені товариства на суму, що не перевищує 500000 грн. При цьому за пунктом 10.4. Статуту попереднє узгодження та затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує еквівалент 500000 грн, належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.
Водночас, рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «СіНа», викладеним у протоколі зборів № 97 від 10.05.2016, засновниками товариства надано повноваження директору ОСОБА_5 по укладанню, підписанню, узгодженню будь-яких умов договорів між ТОВ «СіНа» та ТОВ «Каховка ОСОБА_1» понад встановлені Статутом обмеження.
Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
З викладеного слідує, що при укладенні договору поставки сторони та безпосередньо представник відповідача діяли у відповідності до наданих повноважень, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару є порушенням господарських зобов'язань.
Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу відповідно до розрахунків, доданих до матеріалів справи, 148819,67 грн пені за період з 19.05.2016 по 06.07.2016 від суми невиконаного зобов'язання 3060000 грн та 918000 грн штрафу від суми невиконаного зобов'язання 3060000 грн, у зв'язку з чим, вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум, суд зазначає наступне.
За частиною 1 статті 6 ГК України одним із принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а відповідно до частини 4 статті 179 того ж Кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені приписами статей 534, 549-552, 611 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.
Водночас, за статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а за положеннями статті 549 ЦК України неустойкою є штраф та пеня. Зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В даному випадку відповідачем невиконане зобов'язання щодо поставки 300 тон сої урожаю 2015 року у строк до 18.05.2016 на загальну суму 3060000 грн, а тому на підставі пунктів 7.2. та 7.3. договору поставки позивачем нараховані вказані вище суми штрафу та пені, розрахунок яких судом перевірено та він є правильним.
При вирішенні спору відносно стягнення сум нарахованих штрафу та пені, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 233 ГК України, а також пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо права суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Так, принцип свободи договору декларується в статтях 3, 627 ЦК України. Разом з тим, здійснення особами цивільних прав певним чином обмежується. Зокрема, згідно статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені цією статтею, суд може застосувати наслідки, встановлені законом, а саме за статтею 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень статті 13 цього ж Кодексу.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (аналогічні положення містяться в статті 551 ЦК України). При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно частиною 1 статті 627 того ж Кодексу, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога врахування принципу розумності є прямою вимогою Закону до договору. Тобто, сума неустойки, яка передбачається в договорі, повинна бути розумною.
В даному спорі позивач не надав суду належних доказів спричинення йому збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків по договору, а тому суд констатує, що невиконання відповідачем зобов'язань з поставки не спричинило негативних економічних та фінансових наслідків позивачу. Водночас, сторонами у договорі визначена подвійна відповідальність відповідача нарахуванням як штрафу, так і пені, а тому певне зменшення нарахованих сум є справедливим по відношенню до обох сторін.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 14881,97 грн та штрафу до 91800 грн (що складає 10 % від нарахованих сум), які є достатньою сатисфакцією для позивача за допущені відповідачем порушення умов договору з метою мотивації дотримання дисципліни договірних відносин відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково в сумі 106681,97 грн, а вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, судовий збір за первісним та за зустрічним позовом покладається на відповідача, як особу, з вини якої спір доведено до судового розгляду, відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СіНа» (адреса: 75200 Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Кудрі, буд. 3-Г; код ЄДРПОУ 32809847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка ОСОБА_1» (адреса: 04053 м. Київ, провулок Несторівський, буд. 6; код ЄДРПОУ 37535022) - 14881,97 грн пені, 91800 грн штрафу та 16002,30 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині первісного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Повне рішення підписане - 31.10.2016
Суддя М.К. Закурін