Справа № 639/9859/14-ц Головуючий суддя І інстанції Шиянова Л. О.
Провадження № 22-ц/790/6167/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із договорів
19 жовтня 2016 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: -Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
за участю секретаря : Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрспецторгГрупп", ОСОБА_3 , Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Афанасьєва С.Є. про визнання прилюдних торгів недійсними,
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Харківської філії ТОВ «УкрспецторгГрупп», ОСОБА_3, Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу про проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про право власності на ? частини квартири, в якому після уточнення позовних вимог просив прилюдні торги з реалізації ? належної йому частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, які відбулися 10.06.2013 року визнати незаконними та такими, що проведені з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки власників майна не повідомляли в установленому порядку про оцінку майна, час і місце проведення прилюдних торгів, крім того, при примусовій реалізації даного нерухомого майна були грубо порушені права й інших співвласників даної квартири, так як їх взагалі не ставили до відома про вчинення вищезазначених дій з продажу ? частини квартири. Також позивач вказував, щодоговір купівлі-продажу ? частини житлової квартири, який оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, не відповідає вимогам ст.ст. 655-657 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що прилюдні торги з реалізації ? належної йому частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, які відбулися 10.06.2013 року є незаконними та такими, що проведені з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки власників майна не повідомляли в установленому порядку про оцінку майна, час і місце проведення прилюдних торгів, крім того, при примусовій реалізації даного нерухомого майна були грубо порушені права інших співвласників даної квартири, так як їх взагалі не ставили до відома про вчинення вищезазначених дій з продажу ? частини квартири. Також позивач вказує, щодоговір з купівлі-продажу ? частини житлової квартири, який оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, не відповідає вимогам ст.ст. 655-657 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у задоволенні позову просив відмовити, надав письмові заперечення, відповідно до яких вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки він виплатив вартість ? частини квартири, торги були проведені з урахуванням вимоги законодавства. Вважає, що позивач не надав доказів того, що його не викликали на торги, не пропонували першочергове право викупу частини приміщення. У матеріалах справи не знаходяться повідомлення Харківського Поштампта про відсутність повідомлення про запрошення взяти участь в торгах, а так само у відсутність повідомлення про першочергове придбання частини квартири. Крім того він не надав в якості доказу порушень його прав матеріали з Жовтневої державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції виконавчого провадження, по виконавському листу № 1-103/06 виданого 23.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. та витрат, пов'язаних з похованням в сумі 784 грн. 84 коп. Частина приміщення, що продається, була виділена, про що свідчить той факт, що торги відбувалися не на усе приміщення, а на ? його частину, яку він в подальшому придбав та зареєстрував на свої ім'я. Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відміна вищезгаданих торгів фактично веде до витребуванні майна у відповідача. Гроші отримані в результаті боргів пішли на погашення моральної шкоди від вчиненого злочину.
Інші відповідачі своїх заперечень проти позову не надали.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації 1/4 частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 що відбулися 10.06.2013 року.
Визнано недійсним та скасувано протокол № 21-0426/13 від 10.06.2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна затверджений директором Харківської філії ТОВ «УкрспецторгГрупп».Визнано недійсним та скасовано Акт державного виконавця № 31340762 про реалізацію арештованого нерухомого майна від 20.06.2013 року, затверджений начальником Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво за реєстровим № 2-530 від 04.07.2013 року, що видане державним нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори Афанасьєвою С.Є.
Не погодившись з вказаним рішенням, Жовтневий ВДВС Харківського міського управління юстиціїв апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
На обґрунтування скарги вказав, що згідно до наявної в матеріалах виконавчого провадження копії повідомлення державного виконавця боржника щодо оцінки арештованого майна від 25.01.2013 року, вих. № 915, та копії чеків «Укрпошти», із зазначеними у виконавчому документі адресами боржника, а також - три повідомлення торгівельної організації УкрСпецГрупп про проведення торгів відповідно до призначених в передбачених п.п. 3.3, 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮ України від 27.10.1999р. № 68\5 строку, тобто за 15 днів до публічних торгів, що спростовує доводи позову про те, що власників майна повідомили в установленому порядку про оцінку майна, час і місце проведення прилюдних торгів. Висновки суду про відсутність виділення частки боржника перед проведенням торгів та про порушення переважного права інших співвласників на її викуп не відповідають дійсності і спростовуються ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.06.2008р. по справі № 6-17\08, якою був проведений такий виділ.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі поставив питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи. Вказав, що суд однобоко дослідив надані у судове засідання письмові докази та не перевірив їх достовірність, рішення суду порушує норми цивільного процесуального стосовного розумного строку розгляду справи, вимого законності і обґрунтованості рішення, а також - матеріального права.Суд не перевірив доводи позову чи дійсно не був письмово повідомлений боржник про дату, час і місце проведення публічних торгів і про стартову ціну продажу. Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення публічних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. Головна умова для визначення торгів недійсними - наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення норм закону про проведенні публічних торгів повинно бути порушення прав і законних інтересів особи, що їх оспорює, і ці обставини судом не були встановлені. Судом також не було вирішено питання про повернення грошових коштів покупцю. Посилання ОСОБА_8 на те, що його не повідомили про проведення торгів є безпідставним, так як суд навіть не вивчив матеріали виконавчого провадження, в яких містяться відповідні докази.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне їх задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.01.2000 року №6-00-190552-Ш, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9,ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
10.06.2013 року Харківською філією ТОВ «УкрспецторгГрупп» були проведені прилюдні торги з реалізації ? належної позивачу частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1. Переможцем торгів став громадянин Російської Федерації ОСОБА_3, який придбав ? частини вказаної квартири за 50 750,80 грн.
За результатами торгів були складені протокол № 21-0426/13 від 10.06.2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та Акт державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 20.06.2013 року №31340762 про реалізацію арештованого нерухомого майна.
04.07.2013 року відповідач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на ? частину 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1.
Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, який був чинний під час проведення спірних торгів, встановлюється порядок проведення прилюдних торгів, проведених у даному випадку.
Пунктами 3.3., 3.5 та 3.11 Тимчасового положення, в редакції на день виникнення спірних правовідносин, передбачено, що прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення. Спеціалізована організація, яка проводить публічні
торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів
публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за N 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не
пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових
осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).
Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).
Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 13 лютого 2013 року, розглянувши аналогічну справі № 6-174цс12.
Задовольняючи позов з передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав, районний суд виходив з того, щов матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про розміщення на загальнодоступних веб-сайтах у відповідні строки та у двох друкованих засобах масової інформації про реалізацію ? належної позивачу частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 та відсутні будь-які докази про звернення до співвласників зазначеної квартири з позовом про виділ частки майна в натурі для звернення стягнення на неї, про повідомлення співвласників про оцінку майна, час і місце проведення прилюдних торгів.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, про що зазначається у відповідних правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року по справі № 6-116цс12, від 13 лютого 2013 року по справі № 6-174цс12.
Згідно положення ч.1.ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.
При цьому районний суд помилково послався на норми ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.371 ЦПК України, і в рішенні навів зміст ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 371 ЦК України, які на спірні правовідносини не поширюються в силу різних суб'єктів звернення з такими заявами, і передбачають, що:
-ч. 2 ст. 371 ЦК України, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.
-ч. 1 ст. 366 ЦК України, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
В таких випадках підлягають до застосуванню норми розділу VI ЦПК України, яким врегульовані процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, зокрема ст. 379 ЦПК України, яка передбачає наступне:
1. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.
2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
При цьому районний суд всупереч вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення у світлі положень п. 3 ч. 7 ст. 130 ЦПК України не визначив факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню, внаслідок чого не звернув уваги, що вказані норми ст.ст. 366, 371 ЦК України у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки звернення стягнення на майно позивача відбувалося не за заявою кредитора, а в порядку виконання вироку суду про стягнення з нього моральної шкоди, завданої злочином.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України передбачені наступні правила щодо дослідження доказів:
1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
В контексті положень ст.ст. 203, 215 ЦК України про підстави визнання правочину недійсним, до предмету доказування по цій справі, в контексті заявлених підстав позову, входить встановлення лише таких порушень правил проведення прилюдних торгів, що могли вплинути на його результат.
В даній справі позовні вимоги були спочатку задоволені заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року, яке на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 було скасовано ухвалою цього ж районного суду від 28 грудня 2015 року і розгляд справи у подальшому був закінчений у загальному порядку (а.с. 83-84, 90, 106). При цьому районний суд не звернув уваги, що у своїй заяві про скасування заочного рішення відповідач ОСОБА_3 заявив про витребування з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиціївиконавчого провадження по виконавчому листу № 1-103
06, виданого 23.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. і витрат, пов'язаних з похованням в сумі 784,84 грн., аналогічну заяву про необхідність витребування матеріалів виконавчого провадження заявив представник відповідача ОСОБА_6 у своїх письмових запереченнях проти позову у серпні 2016 року (а.с. 90 на звороті, а.с. 180). Всупереч положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України районний суд не сприяв відповідачу у реалізації передбаченого ст. 27 ЦПК України права надавати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову: витребуванні матеріалів виконавчого провадження, в межах якого відбувся спірний продаж частки квартири позивача з прилюдних торгів, в якому знаходиться докази стосовно заявлених ОСОБА_4 підстав позову.
Такі порушення відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України надають апеляційному суду право дослідити нові докази, які були надані відповідачем - Жовтневим ВДВС Харківського МУЮ на підтвердження доводів апеляційної скарги, матеріали вищевказаного виконавчого провадження.
Так, відповідно до дублікату виконавчого листа № 1-109/06, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 23 грудня 2011 року на виконання рішення суду про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_7 моральної шкоди у сумі 50 000 грн. та витрат, пов'язаних з похоронами у сумі 784,84 грн., а всього 50784,84 грн.постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 21 лютого 2012 року було відкрито виконавче провадження з його примусового виконання (а.с. 221, 222). Згідно до листа Головного державного виконавця Жовтневого Харківського МУЮ від 25.01.2013 року, вих.. № 915, який згідно відповідної поштової квитанції 25.01.2015 року був направлений боржнику ОСОБА_4 за місцем відбування покарання до Диканівської виправної колонії № 12, при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа № 1-103 від 23.12.11р. актом опису та арешту майна державним виконавцем було накладено арешт на частину квартири № 349 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 223). При цьому згідно до копії ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 червня 2008 року було задоволено подання Головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції було задоволено. Визначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належить 1\4 частка квартири АДРЕСА_2. При цьому судом було встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2005 року, який набув законної сили 25.07.2007 року, ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 50 000 грн. в якості моральної шкоди та 784 грн. 84 коп. матеріальних витрат. На виконання зазначеного судового рішення до Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Харкова за місцем проживання боржника ОСОБА_4 надіслано виконавчий лист № 1-103/06, виданий 13.07.2007 року Жовтневим районним судом м. Харкова. Після відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» було виконано ряд необхідних дій та встановлено, що єдиним особистим майном ОСОБА_4 є частка в квартирі АДРЕСА_3, яка у свою чергу належність на праві спільної сумісної власності сім'ї з 4 осіб, в тому числі і йому. При цьому заінтересовані особи, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, своєчасно повідомлені судом про час та місце розгляду справи, ОСОБА_4 відбуває покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про дотримання державним виконавцем вищенаведених вимог ст. 379 ЦПК України щодо визначення частки майна боржника у спільному майні для її подальшого продажу з публічних торгів і про повідомлення інших співвласників про такий виділ (а.с. 235).
Листом в.о. директора Харківської філії ТОВ «Укрспецторг Групп» від 13 липня 2012 року за вих. № 163 ОСОБА_4 було направлено повідомлення про прилюдні торги по реалізації майна по договору 21-0076/12 від 09.07.2012р., лот № 1 - ? частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1, стартова (початкова) ціна - 60 622,00 грн. без ПДВ, призначені на 30 липня 2012 року об 11 год. 00 хв. За адресою: АДРЕСА_4, це оголошення було також розміщено на сайті в мережі Інтернет (а.с. 225, 226). Повторні аналогічні оголошення з цього приводу про призначення торгів на 31 серпня 2012 року о 12 год.00 хв., 13 травня 2012 року о 15 год 00 хв., 10 червня 2013 року о 10 год. 30 хв. Також були завчасно направлені на адресу ОСОБА_4 (а.с. 227-230), що свідчить про виконання п.п. 3.3, 3.5, 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮ України від 27.10.1999р. № 68/5 п. 1 ст. 58 Закону України. Вказані повідомлення також містять відомості про початкову ціну майна боржника, яке виставляється на торги.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, з урахуванням нових доказів слід визнати, що позивач не довів порушення його прав і вимог законодавства, щодо порядку проведення прилюдних торгів, які вплинули на їх результат, що може бути підставою для визнання їх недійсними.
Оскільки районний суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, то з передбачених п.п. 1,2,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, за його недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргуЖовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2016 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 267 грн.96 коп., у дохід держави на рахунок Апеляційного суду Харківської області: отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999628; МФО банку 851011; назва банку - ГУ ДКСУ у Харківській області; рахунок 31211206780011, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії