Справа №576/2594/15-ц 2/576/102/16 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.16 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» Павленка А.А., відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3
- про визнання недійсним договору застави, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 05 червня 2004 року перебуває у зареєстровному шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, та в січні місяці 2008 р., за рахунок власних заощаджень, ними було придбано автомобіль «HYUNDAI Tucson 2.0», державний номер НОМЕР_1, який було зареєстровано на ім'я її чоловіка ОСОБА_3 Також посилається на те, що у грудні 2015 року випадково дізналася про те, що Глухівським міськрайонним судом Сумської області розглядається справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також, що придбаний ними автомобіль той без її згоди передав у заставу ПАТ «УкрСиббанк». Враховуючи, що придбаний автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях, повноважень ОСОБА_3 на розпорядження цим майном вона не надавала, а також не надавала письмової згоди на передачу в заставу ПАТ «УкрСиббанк» автомобіля, а договір його застави, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», не є дрібним побутовим правочином, то просить суд визнати вищезазначений договір застави недійсним з моменту його укладання.
За заявою позивачки ухвалою суду від 04.03.2016 р. у справі було призначено судову техніко-почеркознавчу експертизу. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві. Також позивачка в суді заявила, що оскільки в наданій ПАТ «УкрСиббанк» заяві від її імені про надання згоди чоловіку ОСОБА_3 на укладення спірного договору мається не її підпис, що підтверджується висновком судової техніко-почеркознавчої експертизи, то просила суд визнати недійсним вищевкаазний договір та стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» понесені нею витрати по оплаті судового збору за проведення експертизи.
Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» проти позову заперечив, надавши письмові заперечення, посилаючись на те, що 01.02.2008 р. позивачка власноруч написала заяву про надання згоди на передачу її чоловіком в заставу автомобіля згідно кредитного договору від 01.02.2008 р., а також на пропуск нею строку позовної давності, оскільки договір застави було укладено 01.02.2008 р., а з позовом про визнання його недійним вона звернулася лише 25.12.2015 р. Крім того, після надходження висновку судової техніко-почеркознавчої експертизи представник ПАТ «УкрСиббанк» Павленко А.А. надав додаткові письмові заперечення, які підтримав і в суді, пославшись на те, що висновок експертизи є лише одним із доказів, й він не відповідає вимогам науково-методичних рекомендацій з питань призначення та підготовки судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №563/5 в редакції від 31.07.2015 р. Далі суду пояснив, що відповідно до положень ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу саме на момент його вчинення. А майно, набуте подружжям за час шлюбу належить обом з подружжя на праві спільної сумісної власності, й дійсно таке майно може бути передано в заставу лише за згодою всіх співласників, але відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного одним з подружжя без згоди другого з подружжя. Так, до засад цивільного законодавства серед іншого віднесено добросовісність, а відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України та ч.2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, і оскільки при укладенні кредитного договору та договору застави ОСОБА_3 діяв в інтересах сім'ї, то Павленко А.А. просив відмовити у заоволеннні цього позову та вимог щодо вівдшкодування понесених позивачкою витрат.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 19.10.2016 р. не з'явився, хоча про місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, але в судовому засіданні, яке відбулося 22.09.2016 р., заявив, що визнає цей позов.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:
Так, в суді встановлено, що позивач ОСОБА_3 є дружиною відповідача ОСОБА_3 і 01.02.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УКрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11292455000, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 22400 доларів США в забезпечення виконання своїх зобов'язань приймається застава транспортного засобу, а саме, автомобіля «HYUNDAI Tucson 2.0», державний номер НОМЕР_1 (2.1 кредитного договору), і рішенням Глухівського міськрайонного суду від 19.01.2016 р. з ОСОБА_3 було стягнуто заборгованість за цим кредитним договором на загальну суму 9034,11 доларів США та 5984,82 грн., а також 2303,97 грн. витрат по оплаті судового збору, при цьому вищевказаний автомобіль було придбано ним в період шлюбу, й дані обставини сторонами не заперечуються (а.с. 7-12, 44-45).
Також судом установлено, що 01 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» як заставодержателем та ОСОБА_3 як заставодавцем було укладено договір застави транспортного засобу №110913, відповідно до якого останній передав у заставу автомобіль «HYUNDAI Tucson 2.0», державний номер НОМЕР_1, і цією заставою, згідно п.1.3 цього договору, забезпечується в повному обсязі виконання зобов'язань заставодавця за кредитним договором №11292455000 від 01.02.2008 р. (а.с. 41-42). З долученої до справи заяви ОСОБА_1 від 01.02.2008 р. на ім'я начальника відділення №573 АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 вбачається, що вона не заперечує проти укладення своїм чоловіком ОСОБА_3 на будь-яких визначених йому умовах, кредитного договору з додатковими умовами, а також не заперечує проти передачи ним в заставу автомобіля згідно кредитного договору №11292455000 від 01.02.2008 р., та не заперечує проти передачі в заставу автомобіля «HYUNDAI Tucson 2.0», державний номер НОМЕР_1, згідно договору застави №110913 від 01.02.2008 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (а.с. 43, 87). А згідно висновку судової техніко-почеркознавчої експертизи №19/119/6-6/22е від 16.08.2016 р. підпис у вищевказаній заяві ОСОБА_1 виконаний не нею, а іншою особою (а.с. 151-159). Разом з тим, відповідно до положень ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів й жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. При цьому суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. А за змістом ст.ст. 203, 215 (ч.1) ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу, і зокрема, коли його зміст суперечить ЦК України, актам цивільного законодавства. Також ст. 60 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне, а відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передане у заставу лише за згодою всіх співласників. Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя. Так, п.6 ст. 3 ЦК України серед іншого до засад цивільного судочинства відповідно добросовісність. А відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України та ч.2 ст. 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Виходячи з аналізу вищевказаних положень закону в їх взаємозв'язку, укладення договору одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особо знала чи за обставинами справи не могла не знати, що про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Однак, позивачка не надала суду доказів, що її чоловік та АКІБ «УкрСиббанк» діяли недобросовісно при укладенні як договору застави спірного вищевказаного автомобіля, так і кредитного договору від 01.02.2008 р., умовами якого теж було передбачено передачу цього автомобіля в заставу банку з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Аналогічна позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 р. (справа №6-1622цс15), 30.03.2016 р. (справа №6-533цс16). За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору застави недійсним необхідно відмовити. Також зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, то і не підлягають відшкодуванню позивачці її витрати по оплаті судового збору та проведення судової техніко-почеркознавчої експертизи. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя