Справа № 161/4595/16-ц
Провадження № 2/161/2206/16
14 вересня 2016 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Царюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 21 квітня 1999 року шлюб між сторонами було розірвано. Від цього шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 у них є донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем і знаходиться на повному її утриманні. Незважаючи на те, що позивач є інвалідом III групи, на даний час вона самостійно оплачує всі витрати, пов'язані з забезпеченням дитини, а саме: купує їй необхідні речі, оплачує освітні послуги, купує ліки, відводить доньку на лікування до лікарів, самостійно забезпечує доньку всім необхідним для життя - від їжі до відпочинку та оздоровлення. Таким чином позивач виконує обов'язки передбачені ст. 180 СК України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати дитину, у повному обсязі. Тривалий час їх донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє та періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідками медичних установ та випискою з історії хвороби. Згідно довідки про доходи виданої ПАТ «Волиньгаз», ОСОБА_1, на утримання їх доньки - ОСОБА_3 до досягнення дочкою повноліття, отримувала від ОСОБА_2 аліменти. У зв'язку з хронічними хворобами та потребою у лікуванні їх дочки - ОСОБА_3, сплачених ОСОБА_2 аліментів не вистачало на здійснення лікування. Зважаючи на те, що позивач є інвалідом III групи, на її утриманні знаходиться її мама - ОСОБА_4, яка також потребує лікування, зважаючи на зміни у її роботі, збільшенням витрат на утримання дочки пов'язаної із її навчанням та розвитком, матеріальний стан позивача істотно погіршився. Зважаючи на викладені факти, у позивача в належному обсязі немає коштів на здійснення лікування дочки - ОСОБА_3. Про дані обставини відповідач ОСОБА_2 знав. Позивач неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням прийняти участь у додаткових витратах на утримання дочки. Проте, відповідач на її звернення відреагував категоричною відмовою. До відсутності належного матеріального забезпечення їх дочки у зв'язку з необхідністю тривалого лікування, відповідач ставиться вкрай байдуже. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 всупереч положенням ст. 185 Сімейного кодексу України добровільно надати допомогу на лікування дочки відмовляється. Вважає за необхідне зазначити, що нею на лікування доньки ОСОБА_3 було витрачено 2 835,22 гривень, що підтверджується виписками з історії хвороби та фіскальними чеками. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2 835,22 гривень та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити. В подальшому в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлений позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомляв, від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6).
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Також судом встановлено, що позивачем по справі понесено додаткові витрати, викликані хворобою, на дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2 835,22 гривень (а.с. 12-13). При цьому, судом встановлено, що станом на час понесення позивачем зазначених додаткових витрат, ОСОБА_3 була неповнолітньою.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та взяти участь у справі, оскільки йому було достовірно відомо про розгляд вказаної справи в суді. Однак небажання надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, дає суду право при ухваленні рішення при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, понесених позивачем, шляхом покриття після їх фактичного понесення разово та в повному об'ємі.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем по справі понесено додаткові витрати, викликані хворобою, на дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2 835,22 гривень. При цьому, ОСОБА_2, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема, її хворобою. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, понесених позивачем, шляхом покриття після їх фактичного понесення разово та в повному об'ємі, а саме - в сумі 2 835,22 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 гривень (а.с. 1). А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі - 551,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 185 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 - 215, 224 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразово, шляхом покриття фактично понесених витрат в сумі 2 835,22 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.В. Ковтуненко