Ухвала
іменем україни
21 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Завгородньої І.М., ПисаноїТ.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_5 є його братом, а ОСОБА_6 сином ОСОБА_5, його племінником. Зазначав, що ОСОБА_5 не проживає у АДРЕСА_1 більше шести років, а його син ОСОБА_6 більше сімнадцяти років, сплату за комунальні послуги відповідачі не здійснювали.
Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6, зареєстрованих за вказаною вище адресою, такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок їх відсутності за місцем проживання понад встановлені законодавством строки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що після закінчення навчання в школі-інтернаті та досягнення повноліття, ОСОБА_6 намагався вселитися до спірної квартири, але йому в цьому позивачем та членами його сім'ї чинилися перешкоди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 не проживає у спірному житловому приміщенні з поважних причин.
У іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
І.М.Завгородня
Т.О.Писана