ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 жовтня 2016 року № 826/3291/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною бездіяльності щодо скасування державної реєстрації розпорядження, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною бездіяльності щодо скасування державної реєстрації розпорядження від 30.01.2015 №66, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції 05.02.2015 за №9/1120, №9/1120, № 10/1121; зобов'язання скасувати державну реєстрацію вказаного розпорядження. Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність розпорядження.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 01.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 зупинено провадження в адміністративній справі №826/3291/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №826/1922/15
В подальшому, ухвалою від 25.02.2016 поновлено провадження та справу призначено до судового вирішення.
Відповідач та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
30.01.2015 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав розпорядження №66 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху", яким встановлено тарифи на перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі, фунікулері, який працює у звичайному режимі руху.
Вказане розпорядження зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 05.02.2015 за N 9/1120.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо доводів позивача про протиправність розпорядження від 30.01.2015 №66, суд зазначає наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2015 по справі №826/1922/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Заступника Голови Київської міської державної адміністрації Ніконова Ігоря Володимировича, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третіх осіб - Комунального підприємства "Київський метрополітен", Комунального підприємства "Київпастранс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнаннч протиправними дій, скасування та визнання нечинним з дати прийняття Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.01.2015 №66 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху", що зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 05.02.2015р. за №9/1120; №10/1121; визнання протиправним, незаконним, та нечинним з дати прийняття Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.01.2015 №66 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху", що зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 05.02.2015р. за №9/1120; №10/1121. Постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, правомірність зазначеного розпорядження не потребує повторного доказування.
Указом Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами і доповненнями) державну реєстрацію нормативно-правових актів покладено на Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
Принципи, окреслені Конституцією та Указом Президента, знайшли розвиток і відображення в рішеннях Кабінету Міністрів України та наказах Міністерства юстиції України.
Так, згідно із п.6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 N 731 (із змінами і доповненнями), державну реєстрацію здійснюють:
- нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Міністерство юстиції України;
- нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та територіальних органів центральних органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим - Головне управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим;
- нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади - головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі;
- нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі, міськрайонні (у разі утворення) управління юстиції.
Відповідно до п. 9 цього Положення разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються:
а) обґрунтування підстав для видання нормативно-правового акта чи окремих його норм;
б) відомості про чинні акти з цього питання, інформація про строки приведення їх у відповідність з нормативно-правовим актом, поданим на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта;
б-1) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;
в) відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно з законодавством.
У разі коли на державну реєстрацію міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають нормативно-правовий акт з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, вони також повідомляють про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта та про проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій. При цьому необхідність врахування зазначених зауважень і пропозицій визначають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які приймають цей акт;
г) оригінал та дві копії рішення Держпідприємництва про погодження проекту регуляторного акта;
ґ) довідку щодо відповідності нормативно-правового акта aquis communautaire за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950
д) висновок Мін'юсту, головних територіальних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини;
е) висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
Позивач не вказує на порушення відповідачем порядку визначеного Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, позов обґрунтовано виключно протиправність вказаного розпорядження.
З огляду на викладене, державну реєстрацію згадуваного розпорядження проведено уповноваженою особою з дотриманням порядку визначеного Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 13 Положення у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт:
а) не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire;
б) видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт: порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки; виходить за межі компетенції органу, що його видав; містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень; не відповідає вимогам законодавства про мови; суперечить установленому порядку ведення діловодства; видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (на підставі повідомлення Держпідприємництва);
в) не узгоджено із заінтересованими органами або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій;
г) викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки;
д) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.
Умотивоване рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта надсилається органу, що його видав, разом з оригіналом цього акта.
Позивачем не зазначено та судом не встановлено наявності підстав визначених п. 13 Положення для відмови у державній реєстрації вказаного розпорядження.
Враховуючи, що державну реєстрацію згадуваного розпорядження проведено уповноваженою особою з дотриманням порядку визначеного Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, отже позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда