10 жовтня 2016 року справа № 823/1209/16
м. Черкаси
11 год. 48 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
суддів: Орленко В.І. та Каліновської А.В.,
при секретарі Гордієнку Ю.П.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про скасування наказу та стягнення моральної шкоди,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної служби України з питань праці (далі-відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.08.2016 № 413-к про звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП “Черкаський експертно-технічний центр Держпраці”; зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що наказ Державної служби України з питань праці від 11.08.2016 № 413-к "Про звільнення" є протиправним та незаконним, оскільки заява про звільнення за згодою сторін написана позивачем при продовженні контракту в квітні 2016 року та без дати її написання. Позивач також зазначив, що відповідачу жодну заяву про звільнення не подавав, не мав наміру припиняти трудові відносини та не висловлював такого волевиявлення. Зазначене підтверджується відсутністю у заяві про звільнення дати її підписання (число, місяць, рік), а також строку (дати) припинення трудових відносин. Окрім того, позивач наголошує, що заява про звільнення за згодою сторін не могла слугувати підставою для звільнення його, оскільки він подав заяву про відкликання останньої.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення в якому зазначив, що заява про звільнення подана позивачем добровільно, без будь-якого примусу, оскаржуваний наказ є законним, дії відповідача правомірними, а тому просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 108-к від 07 квітня 2014 року «Про призначення ОСОБА_1І.» призначений на посаду начальника ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпромнагляду України» у відповідності до укладеного контракту № 3 від 07.04.2014 та на підставі заяви і листа-погодження Черкаської ОДА від 02.04.2014 № 01/01-45/1671.
08 червня 2015 року згідно наказу Державної служби України з питань праці «Про переведення» № 67-к на підставі постанови КМУ № 442 від 10.09.2014, розпорядження КМУ № 347-р від 08.04.2015, наказу Держпраці від 27.04.2015 № 4, наказу Держпраці від 28.05.2015 № 41 - ОСОБА_1 з 09.06.2015 переведено на посаду директора ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» у відповідності до укладеної додаткової угоди № 3 до контракту № 3 від 07.04.2014 на підставі заяви.
Також, згідно додаткової угоди № 6 від 08.04.2016 до контракту від 07.04.2014 № 3 термін дії контракту продовжено на один рік з 08.04.2016 по 07.04.2017, однак на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення за згодою сторін поданої 19.07.2016 до відповідача та у зв'язку з наявністю погодження Черкаської ОДА про звільнення від 25.07.2016 № 01/01-47/4468 наказом Державної служби України з питань праці від 11.08.2016 № 413-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «Черкаський експертно-технічний центр Держпраці» 12 серпня 2016 року у відповідності до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та припинено дію контракту № 3 від 07.04.2014 в порядку пп. б п. 5.2.
Суд також врахував, що відповідач діяв у відповідності до порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року № 45 (чинного на час узгодження звільнення) та звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації з поданнями про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади.
Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
З дослідженої в судовому засіданні заяви про звільнення поданої позивачем в порядку п. 1 ст. 36 КЗпП України вбачається, що на ній відсутня дата її написання та дата, з якої ОСОБА_1 підлягав би звільненню з займаної посади, а є лише резолюція уповноваженої особи «До наказу».
Як стверджує позивач, що дана заява про звільнення за згодою сторін була написана останнім в квітні 2016 року без визначення конкретної дати. Окрім того, як зазначає позивач, факту подання заяви у липні 2016 року, як його волевиявлення, не відбулося, оскільки 20.07.2016 він надав заяву про її відкликання.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовує Закон України «Про державну службу» № 889-VIІІ від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIІІ).
При цьому, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відносини публічної служби характеризуються спеціальною, відмінною від трудових відносин, процедурою призначення та звільнення з роботи особи, яка перебуває на публічній службі та проходження публічної служби.
Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону № 889-VIІІ до яких зокрема належать за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (п.3 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIІІ).
Також, статтею 86 Закону № 889-VIІІ унормовано, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Водночас, загальні підстави передбачені Кодексом законів про працю України.
Так, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є зокрема угода сторін.
З матеріалів справи вбачається, позивачем власноручно написано заяву про звільнення його із займаної посади за угодою сторін, що і не заперечується сторонами.
Щодо посилання позивача на відкликання заяви про звільнення, суд зазначає, що анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.
Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 № 21-320а13, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.
Водночас між відповідачем та позивачем не було взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача, а отже відсутній факт анулювання такої домовленості.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992, з наступними змінами, передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).
Таким чином, за угодою сторін може припинятись як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе у будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнуто угоду про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити як з боку працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо інша сторона погоджується з висловленою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору, і працівник звільняється з роботи.
Якщо пропозиція про припинення трудового договору надходить від працівника, то він подає письмову заяву, в якій викладає своє прохання про звільнення його з роботи. При відсутності в заяві вказівки, що працівник попереджує власника або уповноважений ним орган про припинення трудових відносин через два тижні (ст. 38 КЗпП), і при згоді власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір до закінчення двохтижневого строку або пізніше його, вважається, що сторони досягли угоди як про припинення трудових відносин, так і про дату їх припинення.
Крім того, відповідно до Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 № 45, останній визначає процедуру призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Пунктом 6 вказаного порядку визначено, пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується: керівника обласного, міського (міста обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення), районного у місті (місті обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення) територіального органу - відповідно з головою облдержадміністрації, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим; керівника міського територіального органу в мм. Києві та Севастополі - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації; керівника районного у мм. Києві та Севастополі територіального органу - відповідно з головою районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації; керівника районного, міського (крім міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення) територіального органу - з головою райдержадміністрації; керівника міжрегіонального територіального органу (повноваження якого поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) у разі його утворення - з головами всіх відповідних місцевих держадміністрацій.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що конкретну дату припинення трудового договору (контракту) з урахуванням Порядку № 45 не можливо визначити, а тому суд вважає за недоцільним зазначенням ні пропозиції, ні погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано.
Таким чином, дії відповідача є правомірними та такими, що не суперечать Закону з чого випливає висновок щодо правомірності наказу від 11.08.2016 № 413-к про звільнення ОСОБА_1 і відсутності підстав поновлювати останнього на роботі.
Окрім того, оскільки позивача звільнено з посада при додержанні норм Закону позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоду в розмірі 150000 грн також не підлягає до задоволенні з огляду на відсутність факту завдання шкоди протиправними діями.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Головуючий суддя В.В. Мишенко
Судді В.І. Орленко
ОСОБА_5
Повний текст постанови виготовлено 12.10.2016