11 жовтня 2016 р.Справа № 642/4789/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016р. по справі № 642/4789/16-а
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Зобов'язати відповідача подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у Збройних Силах, в тому числі у складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній республіці Афганістан, в/ч НОМЕР_1 з 20.0.1984 по 22.07.1984, з 01.08.1984 по 31.08.1984, з 25.09.1984 по 19.11.1984 та з 21.11.1984 по 16.12.1985. Згідно витягу з протоколу №972 від 22.04.2013 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - отримані колишнім військовослужбовцем під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови (контузія головного мозку - 1984р.) та наступні захворювання - пов'язані виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Згідно виписки до акта огляду МСЕК серія 10ААБ №201164 від 18.11.2013 у зв'язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 18.10.2013 встановлена третя група інвалідності на строк до 18.10.2014, на цей час позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк з 21.10.2015 до 18.10.2018, згідно довідки до акта огляду МСЕК від 21.10.2015, серія 12ААА №118063. 19 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідачем формально розглянуто його заяву без дотримання процедури, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби для вирішення даного питання. Позивач вважає дані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Харківський обласний військовий комісаріат, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 року в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, на яку централізовано виділяються кошти з Державного бюджету. Зазначає, що оскільки позивач звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, правонаступником є Державна прикордонна служба України, то в силу ст..16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, правових підстав призначити та виплатити позивачу Міноборони, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії немає. Вважає, що дії Харківського облвійськкомату щодо відмови позивачу подати висновок про виплату одноразової грошової допомоги є правомірними та законними.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі. Спір стосується соціальної виплати.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 02.11.1983 року по 20.12.1985 року, у тому числі, у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 31.05.2016 року, виданою Балаклійським РВК на підставі довідки центрального архіву ФСБ Росії 18.10.2007.
Під час проходження служби позивач отримав множинні осколкові поранення голови, кінцівок (контузія головного мозку, 1984р.), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого він в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №972 від 22.04.2013 року, а також довідками МСЕК №201164 від 18.10.2013 та № 118063 від 21.10.2015, відповідно до яких позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.
19.07.2016 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IІI групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 25.07.2016 № 1657/ВСЗ позивачу надано відповідь та запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби для вирішення питання по суті. При цьому відповідач посилається у вищевказаному листі на те, що позивач звільнився з військової служби з військової частини НОМЕР_1 , яка відносилась до Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні, на думку відповідача, здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.
Положеннями ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 частини 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Положеннями п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно ч.1 ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви від 19.07.2016 до Харківського обласного військового комісаріату до суду не надано. Лист відповідача №1657/ВСЗ від 25.07.2016 не містить будь-яких посилань на ненадання позивачем будь-яких документів, визначених п.11 Порядку.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 02.11.1983 року по 20.12.1985 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.07.2016 року № 1657/ВСЗ, на підставі до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 позивачу запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті, оскільки позивач звільнився з військової служби з військової частини НОМЕР_1 , яка відносилась до Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР.
Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ “Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ ” прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п.1 та п. 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року “Про військові формування на Україні ”, Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Статтею 4 Закону України “Про правонаступництво України ” встановлено, що органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ” від 25.12.2013 року № 975, колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року №3 “Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України” Державний комітет у правах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Позивач не проходив службу в Західному прикордонному округу КДБ СРСР.
Крім того, довідка про підтвердження проходження військової служби позивачем від 21.05.2016 року № ВЗ/30 видана безпосередньо Балаклійським районним військовим комісаріатом, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.
Обґрунтування апеляційної скарги, стосовно того, що Міністерство оборони не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР, спростовується зазначеними нормативними документами та обставинами справи.
Посилання на Закон України “Про Прикордонні війська в України” від 4 листопада 1991 року, Закон України “Про державну прикордонну службу” не приймаються судом, оскільки позивач проходив службу у Збройних силах СРСР.
Таким чином, посилання відповідача у листі від 25.07.2016 року № 1657/ВСЗ відносно того, що позивачу необхідно звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті є безпідставними.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
У відповідності до пунктів 12 та 13 Порядку в межах своїх повноважень Харківський обласний військовий комісаріат опрацьовує документи військо службовців, які проходили військову службу в Міністерстві оборони та направляє зроблений ним висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Представником відповідача будь - яких доказів на підтвердження того, що керівником Харківського обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті призначення виплат, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не приймав рішення про зобов'язання прийняти конкретне рішення про виплату коштів. Виходячи зі змісту резолютивної частини рішення відповідач зобов'язаний зробити та направити висновок. Щодо змісту висновку суд рішення не приймав.
Крім того, згідно зазначеного п. 13 Порядку повноваження щодо призначення, відповідно розміру, відмови в призначенні одноразової допомоги належить розпоряднику бюджетних коштів, а не відповідачу по справі.
Відповідач повинен був вчинити процедурні дії, які передують розгляду та вирішенню питання щодо призначення чи відмови в призначенні допомоги компетентним органом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016р. по справі № 642/4789/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В.