28 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016,
за участі особи, в інтересах якої подана скарга, ОСОБА_5 ,
представника особи, в інтересах якої подана скарга,
адвоката ОСОБА_6 , -
Цією ухвалою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на дії старшого слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва ОСОБА_7 щодо відмови у скасуванні арешту на майно та поверненні вилученого майна.
На обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що Прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 141 000 000 016 32 від 09 грудня 2014 року, яке розпочато за матеріалами кримінальної справи № 50-6376 стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України та іншої особи, в межах якого під час досудового слідства кримінальної справи на підставі ст.ст. 125, 126, 130 КПК України 1960 року і було накладено арешт на майно ОСОБА_5 .
У відповідності до п. 9 розділу XI “Перехідні положення” КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності КПК України 2012 року продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто в порядку КПК України 1960 року, положення ст. 126 якого вказують, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні такого заходу відпаде потреба.
Враховуючи, що інший порядок скасування арешту майна, накладеного за вимогами КПК України в редакції 1960 року, тобто до набрання чинності КПК України в редакції 2012 року не існує, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для скасування арешту відсутні, у зв'язку з чим не знайшов підстав для задоволення скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам провадження, просить ухвалу слідчого судді скасувати та прийняти ухвалу, якою зобов'язати слідчого з ОВС прокуратури м. Києва ОСОБА_8 повернути ОСОБА_5 вилучене у кримінальному провадженні № 420 141 000 000 016 32 від 09 грудня 2014 року (кримінальна справа № 50-6376) майно, а саме, грошові кошти в сумі 19 100,00 доларів США, арештовані постановами слідчого в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури м. Києва ОСОБА_9 від 05 липня 2012 року та 10 липня 2012 року; оригінали правовстановлювальних документів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; оригінал паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 .
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що їй інкримінувалася ч. 3 ст. 368 КК України - одержання хабара, водночас відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією” від 18 квітня 2013 року стаття 368 КК України та, зокрема, ч. 3 ст. 368 КК України була викладена в новій редакції - “прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою”, тобто, мала місце декриміналізація злочину одержання хабара та видалення з санкції статті покарання у вигляді конфіскації майна, а тому і вважає, що відпала потреба у арешті її майна, оскільки на майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин (кримінальне правопорушення), у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується (або може підозрюватися чи обвинувачуватися) особа, не передбачає такого виду покарання. Водночас, слідчий суддя, залишивши скаргу без задоволення, не пересвідчився у наявності підстав для утримання майна в арешті та безпідставно прийняв доводи прокуратури не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, ОСОБА_5 вказує, що уточнена скарга містила прохання щодо визнання незаконною бездіяльність слідчого з ОВС Прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , а не ОСОБА_7 , як зазначено в ухвалі слідчого судді.
Уповноважені особи прокуратури міста Києва, зокрема старший слідчий з ОВС ОСОБА_8 , про час, дату та місце розгляду провадження повідомлені належним чином.
Їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення ОСОБА_5 та в її інтересах адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за скаргою, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
З матеріалів провадження убачається, що адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України, в якій просив визнати незаконною дію слідчого - відмову слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_8 в задоволенні клопотання ОСОБА_5 від 25 вересня 2015 року по матеріалам кримінального провадження № 420 141 000 000 016 32 від 09 грудня 2014 року про скасування арешту на все майно ОСОБА_5 та повернення оригіналів документів; визнати незаконною бездіяльність/дію слідчого в ОВС прокуратури міста ОСОБА_8 , яка полягає у не скасуванні при наявності законних підстав арешту, накладеного на майно ОСОБА_5 та неповерненні арештованого майна ОСОБА_5 ; зобов'язати слідчого з ОВС прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та прокурорів, що здійснюють нагляд та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 420 141 000 000 016 32 від 09 грудня 2014 року, скасувати арешт з усього майна ОСОБА_5 , на яке він був накладений в рамках розслідування кримінальної справи № 50-6376 та кримінального провадження № 420 141 000 000 016 32, та зобов'язати слідчого з ОВС прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 420 141 000 000 016 32 від 09 грудня 2014 року повернути ОСОБА_5 наступне майно: грошові кошти в сумі 19.100,00 доларів США, арештовані постановою слідчого в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури міста Києва ОСОБА_10 від 05 липня 2012 року та 10 липня 2012 року; оригінали правовстановлюючих документів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; оригінал паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 .
Саме, у скарзі адвоката ОСОБА_6 слідчий ОСОБА_11 ”, що було відображено і в ухвалі слідчого судді, а не ОСОБА_8 , як указано в апеляційній скарзі ОСОБА_5 .
За будь-яких обставин правильне написання ініціалів слідчого - не може вплинути на ґрунтовність прийняття слідчим суддею рішення у провадженні.
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, розглянувши дану скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 , за викладених у судовому рішенні від 17 травня 2016 року підстав, ухвалив скаргу залишити без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 його оскаржила без посилання на процесуальний закон, вказавши в суді апеляційної інстанції, що дії/бездіяльність слідчого, прокурора були оскаржені в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, з чим погодився і адвокат ОСОБА_6 .
Приписи ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України встановлюють перелік ухвал слідчого судді, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Даний перелік є вичерпним і не передбачає можливості оскарження рішення, як у даному випадку, про відмову в задоволенні скарги на дії/бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва ОСОБА_8 щодо виконанні дії/бездіяльності по відмові у скасуванні арешту на майно та поверненні вилученого майна.
Водночас, слід вказати, що скарги на інші ухвали слідчого судді, як регламентовано положеннями ч. 3 ст. 309 КПК України, тобто ті, що не зазначені у ч.ч. 1, 2 даної норми закону, - оскарженню також не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Отже, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то у відкритті за нею провадження слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, а апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала, як на це вказують приписи ч. 5 ст. 399 КПК України.
На підставі викладеного, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 слід відмовити.
Прийняття даного рішення не позбавляє права ОСОБА_5 чи в її інтересах адвоката ОСОБА_6 у інший передбачений законом спосіб захистити порушені, на їх переконання, права ОСОБА_5 .
Керуючись ст. 399 КПК України, колегія суддів,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, якою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на дії старшого слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва ОСОБА_7 щодо відмови у скасуванні арешту на майно та поверненні вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3