20 липня 2016 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Балацька Г.О. за участі:
особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1,
спеціаліста Управління з питань захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, - Онопченко М.С.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої начальником відділу документообігу Національного антикорупційного бюро України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 212-3 КУпАП, та провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Як указано в постанові суду, ОСОБА_1, працюючи начальником відділу документообігу Національного антикорупційного бюро України, отримавши лист заявника ОСОБА_3, що підтверджується листом "Укрпошти" від 01 березня 2016 року № 38-10-Ю-573, не вчинила дії щодо його реєстрації, як особа відповідальна за організацію роботи у Відділі документообігу Національного антикорупційного бюро України, що призвело до не розгляду вказаного звернення, відповідальність за що передбачена за ч. 7 ст. 212-3 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у притягненні її-ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з обґрунтуванням апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, що підтримала доводи апеляційної скарги у повному обсязі, пояснення спеціаліста Управління з питань захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Онопченко М.С., яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, пояснення свідка ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу з додатками та інші матеріали, що надійшли на адресу апеляційного суду, слід прийти до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 212-3 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Так, із матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) з листом від 17 червня 2015 року, що був відправлений 18 червня 2015 року, стосовно надання йому інформації щодо списку кандидатів, допущених до атестування на посаду детективів НАБУ, та про відсутність його у цьому списку кандидатів.
Згідно з повідомленням УДППЗ "Укрпошта" Київської міської дирекції Південний поштамт від 01 березня 2016 року за № 38-10-Ю-573, лист за № 7601502055649 від 18 червня 2015 року з Івано-Франківська - 15 на адресу Директора НАБУ ОСОБА_5, був вручений за довіреністю ОСОБА_1 03 липня 2015 року.
Обставини отримання 03 липня 2015 року адресату особисто - представнику НАБУ відправлення за № 7601502055649, підтверджується інформацією з системи відстеження поштових відправлень ДППЗ "Укрпошта".
Директор НАБУ ОСОБА_6 довіреністю за № 98 від 03 липня 2015 року уповноважив начальника Відділу документообігу ОСОБА_1, призначену на вказану посаду розпорядженням від 01 липня 2015 року № 14-р, отримувати у відділенні поштового зв'язку № 35 Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" листи, поштові перекази, посилки, бандеролі, цінні листи, поштові відправлення, які надходять на адресу НАБУ, терміном її дії до 31 грудня 2015 року.
Згідно пояснень самої ОСОБА_1, у тому числі в судах першої, апеляційної інстанцій та в апеляційній скарзі, вона фактично не заперечувала обставин того, що в повідомленні про отримання відправлення № 7601502055649 стоїть її підпис з вказівкою дати його отримання 03 липня 2015 року.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона могла не отримувати вказану кореспонденцію, а підписалася за отримання всіх відправлень на адресу НАБУ без перевірки їх наявності, - ніяким чином не свідчить про відсутність її вини у ненаданні відповіді на дане звернення ОСОБА_3
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 про те, що, за умови отримання даної кореспонденції, вона її передала на виконання ОСОБА_4 - начальнику Відділу по роботі з персоналом НАБУ, яка і повинна була надати відповідь ОСОБА_3, оскільки вони не підтверджуються матеріалами провадження та спростовуються поясненнями ОСОБА_7 про те, що передача листів на виконання, відповідно до Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242,здійснювалася під розпис у відповідному журналі, однак, запис щодо надходження листа ОСОБА_3, як і про його передачу на виконання, в журналі відсутній.
Відповідь ОСОБА_3 на його звернення від 17 червня 2015 року надана не була.
Відтак, ОСОБА_1, будучи начальником Відділу документообігу НАБУ, отримавши лист ОСОБА_3 від 17 червня 2015 року, не вчинила дії щодо його реєстрації, що, в порушення вимог ст. 20 Закону України " Про звернення громадян", призвело до ненадання відповіді на звернення у встановлений Законом термін.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
За наведеним, приймаючи рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 212-3 КУпАП, суд першої інстанції правильно прийняв рішення про закриття провадження в справі на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року щодо ОСОБА_1 за ч. 7 ст. 212-3 КУпАП залишити без змін, а її апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Г.О. Балацька