Провадження №2/760/3420/16
Справа №760/5765/16-ц
15 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Здорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.08.2013 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, що підтверджено його підписом у заяві.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 29.02.2016 утворилася заборгованість в розмірі 26 533,58 грн., яка складається з:
3996,85 грн. - заборгованість за кредитом;
18047,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2750,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
500 грн. - штраф (фіксована частина);
1239,69 грн. - штраф (процентна складова).
Виходячи з того, що добровільно свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, просить задовольнити позов.
20.04.2016 судом відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
06.06.2016, 09.08.2016 та 15.09.2016 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.08.2013 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
В свою чергу, ОСОБА_1 скористався кредитними коштами та свої зобов'язання за договором №б/н від 15.08.2013 належним чином не виконав.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, відповідно до розрахунку його заборгованості перед позивачем, станом на 29.02.2016 складається з:
3996,85 грн. - заборгованість за кредитом;
18047,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, згідно з ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з нього суми заборгованості за кредитом, відсотками та штрафні санкції на загальну суму 26533,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 1378,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 209, 212-215, 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 26533,58 грн. за кредитним договором б/н від 15.08.2013, яка складається з яка складається з: 3996,85 грн. - заборгованість за кредитом; 18047,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2750,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1239,69 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнути ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" суму сплаченого судового збору 1378 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: І. А. Усатова