Провадження №2-о/760/410/16
Справа №760/15517/16-ц
/про залишення позовної заяви без руху/
14 вересня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської РДА про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення опікуна -
Заявник звернувся до суду із заявою та просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатною; встановити ОСОБА_1, опікуном з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав ОСОБА_2 за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Права, свободи та інтереси фізичних осіб захищаються у спосіб, визначений законами України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ст. 236 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною 1 статті 39 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Вивченням матеріалів заяви встановлено, що дана заява не відповідає вимогам ст. ст. 119, 238, 238 ЦПК України, оскільки заявник ОСОБА_1, заявляючи вимоги про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки, не зазначив в обґрунтування вимог доказів на підтвердження наступних обставин: про те, що він є племінником ОСОБА_2, яку просить визнати недієздатною, що вона проживає разом з ним, а зараз перебуває на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні №1, також доказів, що свідчать про психічний розлад ОСОБА_2, що істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підтвердження, що вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом шизофренія.
За таких обставин, керуючись ст. 119-121, ст.ст. 234, 236-238 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської РДА про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення опікуна - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Недоліки позовної заяви мають бути усунуті шляхом подання окремої вмотивованої заяви з врахуванням викладених в даній ухвалі недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: