Провадження №2/760/5699/16
Справа №760/15272/16-ц
/про залишення позовної заяви без руху/
08 вересня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінпорт"" до ОСОБА_1, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Смартбанк" про звернення стягнення на предмет застави, суддя -
06.09.2016 позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛЬ 350 S, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) \\НОМЕР_3, колір - чорний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2, виданого 26.04.2013 року ВРЕР-4 в м. Києві, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.10.2013 року №111013/1 в сумі 338 168,87 шляхом передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпорт» (код ЄДРПОУ 38649127) вищезазначеного предмета застави.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Права, свободи та інтереси фізичних осіб захищаються у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зокрема, згідно п.п. 5, 6 ч.1 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Так, позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою, вказав, що відповідно до договору від 27.08.2014, укладеного між ним та ПАТ «БАНК РИНКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ», про відступлення прав за Договором застави транспортного засобу від 11.10.2013, набув усіх прав заставодержателя за договором застави транспортного засобу від 11.10.2013, укладеного між ПАТ «БАНК РИНКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ОСОБА_1, який у свою чергу був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 11.10.2013.
Як вбачається з договору застави транспортного засобу від 11.10.2013, зокрема п.6.3.1 при невиконанні або неналежному виконанні заставодавцем умов кредитного договору та/або умов цього договору, заставодержатель, одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, надсилає заставодавцю та особам, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги щодо предмету застави письмове повідомлення про порушення зобов'язань по кредитному договору, в якому зазначає:
зміст та загальний розмір порушеного/невиконаного зобов'язання;
короткий опис (характеристика) предмета застави;
посилання та право третіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги щодо предмету застави, виконати порушене/невиконане зобов'язання;
визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання вимоги заставодержателя;
вимогу до заставодавця виконати порушене зобов'язання або передати предмет застави у володіння заставодержателю протягом 30 календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави.
Однак, в позові не зазначено чи звертався позивач як заставодержатель до заставодавця з письмовим повідомленням про порушення зобов'язань по кредитному договору.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу слід викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, з посиланням на докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривні.
Ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено майнову вимогу, однак, всупереч вищезазначених положень законодавства, позивачем підтвердження сплати судового збору суду не надано, а тому з метою усунення недоліків поданої позовної заяви і можливості вирішення питання про відкриття провадження у справі, позивачу слід заплатити судовий збір відповідно до заявлених ним вимог.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінпорт"" до ОСОБА_1, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Смартбанк" про звернення стягнення на предмет застави - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: