Справа № 638/8713/14-ц Головуючий 1 інст. - Хайкін В.М.
Провадження № 22ц/790/4850/16 Доповідач - Костенко Т.М.
Категорія: відшкодування шкоди
21 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Костенко Т.М.
суддів: Бездітка В.М., Міненкова Н.О.
за участю секретаря Кравченко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -
30.05.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що у зв'язку з народженням сина 31 січня 2011 року вона набула право на отримання матеріальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Протягом лютого - травня 2011 року вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням щодо здійснення вищевказаних виплат, але їй було відмовлено з посиланням на відсутність в її паспорті відмітки про реєстрацію місця проживання. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2011 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Дзержинського району м. Харкова здійснити їй грошову виплату допомоги у зв'язку з народженням дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; виплату допомоги на дитину як одинокій матері згідно зі ст. 135 Сімейного кодексу України; виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 28 травня 2011 року по 31.01.2014 року за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1. Вказаною постановою також встановлено, що відповідач неправомірно відмовив їй у здійсненні вищезазначених виплат. Зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 4 000,00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди, задоволено.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
На вказане судове рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним.
Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та не сприяв повному, об'єктивному і неупередженому розгляду справи.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не враховано, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували, що відповідачем прийняте незаконне рішення або про те, що вона зверталася до останнього з заявою, та посадові особи проявили незаконну дію чи бездіяльність при розгляді її заяви.
Управління праці та соціального захисту населення не прийняло рішення, яке визнане судом незаконним та судом не визнані незаконними дії чи бездіяльність нашого управління чи його посадових осіб, якими вони порушили права позивача ОСОБА_1 при відмові чи призначенні їй державної допомоги.
Крім того, апелянт зазначає, що в своєму рішенні суд не встановив яким конкретним незаконним рішенням, якими незаконними діями чи незаконною бездіяльністю Управління неправомірно відмовило позивачу в здійсненні виплат та спричинило моральну шкоду ОСОБА_1, що також і не встановлено в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.06.2011, на яку посилалася позивач при звернені до суду.
Також, як стверджує апелянт, позивач не зверталася з відповідними документами та заявами, які необхідні для призначення державної допомоги, не зважаючи на те, що своїми листами відповідач повідомляв її про таку необхідність, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У зв'язку з тим, що Управління не розглядало заяв ОСОБА_1 та документів, необхідних для призначення державної допомоги, зв'язок між несвоєчасним призначенням допомоги та моральними стражданнями позивача відсутній.
Апелянт зазначає, що судом були порушені вимоги ст. 214 ЦПК України, так як при ухвалені рішення суд посилався на норми закону, якими підлягає відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, але доказів, які б підтверджували ці обставини у суду не було, оскільки не існувало незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Враховуючи викладене вище, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача та відповідно наявності передбачених законом підстав для задоволення її позову.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2011 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району м. Харкова здійснити ОСОБА_1 грошову виплату допомоги у зв'язку народженням дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; виплат допомоги на дитину як одинокій матері згідно зі ст. 135 СК України; виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 28 травня 2011 року по 31 січня 2014 року.
Звернувшись до суду з позовом, позивач ставила питання про відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірною відмовою відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей одиноким матеріям. На підтвердження факту неправомірності дій відповідача посилалася на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2011 року.
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. З ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія вважає, що районний суд, правильно визначився щодо дій відповідача та їх протиправності, оскільки факт неправомірності відмови у здійсненні виплат позивачу відповідачем встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 червня 2011 року, яка є чинною та в даному випадку преюдиціальною при вирішенні зазначеного спору (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).
Апеляційні доводи Управління праці та соціального захисту населення в цій частині є необґрунтованими.
Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, так як доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка, а відтак така сума визначена з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, а також у відповідності до вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11) та практики Європейського суду.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Т.М. Костенко
Судді - В.М. Бездітко
Н.О. Міненкова