12 вересня 2016 р.Справа № 816/735/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача Яблокової О.В.
представника позивача Бехтер Л.В.
представника відповідача Касумова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 816/735/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛИТВО" (далі за текстом - ТОВ "УКРЛИТВО", позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 квітня 2016 року № 0000301402.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про не підтвердження позивачем права на податковий кредит за перевірений період належними первинними документами за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ "Укріндустрія-2015" з придбання позивачем у вказаного контрагента алюмінієвого сплаву АК 12ПЧ та транспортних послуг, оскільки надані позивачем до перевірки документи мають статус формальних.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрлитво" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укріндустрія-2015" за період з 01.06.2015р. по 30.06.2015р., за наслідками якої складено Акт № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016р.
В ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Укрлитво" в порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 214 грн, в тому числі за червень 2015 року у сумі 50 214 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 1262/16-01-14-02/39029163 від 20.04.2016р. Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 767,50 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 50 214 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 553,50 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необгрунтованості податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою не визнано податкові наслідки операцій з придбання платником товарів у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ "Укріндустрія-2015".
Контролюючий орган посилається на те, що між позивачем та вказаним контрагентом не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару, надані позивачем до перевірки документи мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Так, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують транспортування товару, не наведено економічної доцільності придбання транспортних послуг.
Між тим, колегія суддів вважає вказані доводи ДПІ у м. Полтаві необґрунтованими, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупця є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.
Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Колегією суддів встановлено, що 05.06.2015р. між ТОВ "УКРЛИТВО" (покупець) та ТОВ "Укріндустрія-2015" (постачальник) укладено договір поставки № 15, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а саме: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до замовлення. На кожну партію товару продавець передає покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості (пункт 2.2 Договору). Доставка товару здійснюється електрокарою покупця, за його рахунок та власними силами (пункт 2.5 Договору).
Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: рахунками на оплату № 32 від 10.06.2015, № 42 від 23.06.2015, № 30 від 05.06.2015 (т. 1 а. с. 32, 45, 53), видатковими накладними: № 26 від 10.06.2015 на суму 20 817 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 450 кг); № 32 від 16.06.2015 на суму 49 498,20 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 1070 кг); № 36 від 23.06.2015 на суму 29 837,70 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 645 кг); № 44 від 30.06.2015 на суму 80 261,10 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 1735 кг), № 37 від 23.06.2015 на суму 20 585,70 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 445 кг), № 24 від 05.06.2015 на суму 100 014,12 грн (товар: алюмінієвий сплав АК12 ПЧ у кількості 2162 кг) (т. 1 а. с. 33, 37, 42, 46, 50, 54).
Також на підтвердження придбання товару, позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні: № 7 від 10.06.2015 на загальну суму 20 817 грн, у тому числі ПДВ - 3469,50 грн; № 11 від 16.06.2015 на загальну суму 49 498,20 грн, у тому числі ПДВ - 8249,70 грн, № 25 від 30.06.2015 на загальну суму 80 261,10 грн, у тому числі ПДВ - 13 376,85 грн, № 11 від 23.06.2015 на загальну суму 50 423,40 грн, у тому числі ПДВ - 8403,90 грн, № 3 від 05.06.2015 на загальну суму 100 014,12 грн, у тому числі ПДВ - 16 669,02 грн (т. 1 а. с. 36, 39, 49, 52, 57).
Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 1 а. с. 35, 40, 44, 48, 56).
Придбаний товар зберігався в орендованому приміщенні за адресою вул. Кагамлика, 72-И, м. Полтава, що підтверджується копіями договору оренди нежитлового приміщення № 01/05/а від 01.05.2014, акту прийому-передачі приміщень (т. 1 а. с. 68-70).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем для здійснення господарської діяльності також були отримані в оренду приміщення та обладнання для виготовлення металевих конструкцій, які використовувались позивачем для переробки спірного товару, про що свідчить договір суборенди ливарної дільниці, договір оренди обладнання та технічна документацію на орендоване обладнання (т.2 а. с. 1-5, 98-102, т. 5 а. с. 1-157).
Згідно пояснень позивача транспортування придбаного у ТОВ "Укріндустрія-2015" товару здійснювалось електрокарою позивача ЕП-201, яка є власністю позивача та перебуває на його балансі (т. 1 а. с. 131). Перевезення товару відбувалось від орендованого ТОВ "Укріндустрія-2015" складу, розташованого за адресою: вул. Фрунзе, 155 в м. Полтава на склад позивача, розташований за адресою: вул. Кагамлика, 72-И (т. 1 а. с. 191-196, 198-242). На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надані товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 243-248).
Придбаний у ТОВ "Укріндустрія-2015" товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, а саме: товар (алюміній АК12 ПЧ) придбавався для виготовлення легких металевих виробів (т. 1 а. с. 140-190), що відповідає виду діяльності позивача згідно КВЕД-2010: лиття легких кольорових металів (код 24.53), виробництво інших готових металевих виробів (код 25.99) (т. 1 а. с. 72-74).
Позивач в додаткових поясненнях (т. 5 а. с. 184-185) зазначив, що окрім ТОВ "Укріндустрія-2015" алюмінієвий сплав АК 12 ПЧ придбавався також і в інших постачальників та використовувався разом з товаром, придбаним у спірного контрагента, у виробництві металевих виробів, на підтвердження чого надав оборотно-сальдову накладну відомість про наявність ТМЦ, договір поставки, видаткові накладні (т. 5 а. с. 186-222). На підтвердження витрат, які були понесені позивачем при виготовленні продукції із алюмінієвого сплаву АК 12 ПЧ (придбаного у спірного контрагента ТОВ "Укріндустрія-2015) позивачем надані зведені калькуляції вартості виробництва продукції (т 5 а. с. 223-244).
В подальшому, відповідно до пояснень позивача, металеві вироби, виготовлені з товару, придбаному у ТОВ "Укріндустрія-2015" та інших контрагентів-постачальників, було реалізовано ПАТ "Електромотор". На підтвердження факту подальшої реалізації придбаного товару позивач надав договір постачання товару, перелік та вартість товарів, графік постачання (т. 2 а. с. 6-15)
Також, між ТОВ "УКРЛИТВО" (замовник) та ТОВ "Укріндустрія-2015" (виконавець) 01.06.2015 укладено договір про надання транспортних послуг № 21, відповідно до якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Перевезення вантажу здійснюється автомобілем марки Citroen модель Jumper, номерний знак ВІ 82-97 ВХ (пункт 1.1 Договору).
З метою доведення реального виконання умов договору, позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату № 49 від 30.06.2015р., податкову накладну № 26 від 30.06.2015р. на суму 270 грн, у т. ч. сума ПДВ - 45 грн., акт надання послуг № 46 від 30.06.2015 (т. 1 а. с. 58-63).
Вартість транспортних послуг за червень 2015 року відображена у калькуляції до акту надання послуг № 46 від 30.06.2015р., в якій зазначено, що в червні 2015 року було надано три послуги перевезення вантажу: 02.06.2015р., 04.06.2015р., 15.06.2015р. Відповідно до пояснень позивача (т. 1 а. с. 132) розрахунки між позивачем та ТОВ "Укріндустрія-2015" відбулись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до акту від 31.10.2015 (т. 2 а. с. 54).
Згідно пояснень позивача, автомобіль Citroen модель Jumper, номерний знак ВІ 82-97 ВХ було орендовано ним згідно договору оренди № 3 від 01.05.2015р. у ПП "СП -Мир", орендна плата за автомобіль згідно вказаного договору складає в місяць 100 грн. з ПДВ. Позивач зазначив, що дохід від укладення спірного договору суборенди (1500 грн. на місяць) перевищив розходи з оренди вказаного вище автомобіля (100 грн. на місяць).
Договір про надання транспортних послуг № 21 від 01.06.2015 було укладено з метою виконання договору поставки № 14 від 27.05.2014. Так, між позивачем (покупець) та МПП "Сіс" (постачальник) 27.05.2014 укладено договір поставки № 14, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а саме: брикет алюмінієвий, а покупець прийняти та сплатити вартість товару, по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до замовлення. На кожну партію товару продавець передає покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості (пункт 2.2 Договору). Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця, який є замовником перевезень (пункт 2.5 Договору). На підтвердження виконання умов договору поставки № 14 від 27.05.2014 позивачем надані накладні, замовлення, товарно-транспортні накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т. 2 а. с. 38-48, 60-61).
Контролюючим органом досліджувалися вищевказані первинні документи, однак не було зазначено недоліків їх форми та змісту.
Водночас, колегією суддів встановлено, що первинні документи по вищенаведеним господарським операціям містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо їх змісту, мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реального здійснення господарських операцій.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки транспортних документів, з огляду на наступне.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
Між тим, товарно-транспортні накладні не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача, а правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин фізичного переміщення придбаного товару та реального виконання господарських операцій.
За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару, відсутність таких документів як товарно-транспортні накладні, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Колегія також суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації від інших ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача щодо не підтвердження реальності здійснення останніми господарських відносин по ланцюгу постачання, оскільки така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентів позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ "УКРЛИТВО" доведено правомірність формування податкового кредиту в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ "Укріндустрія-2015" за червень 2015 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірні господарські операції позивача з контрагентом у перевіреному періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402.
За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року № 0000301402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 767,50 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 50 214 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 553,50 грн.
За приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 1515,80 грн (1378*110%).
Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору в розмірі 1515,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 816/735/16 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 155, код ЄДРПОУ 39680655) судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - утримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шевцова Н.В.
Судді Макаренко Я.М. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2016 р.