ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 вересня 2016 року м. Київ справа № 826/4836/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», позивач) з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250005/2015/116768 від 30 листопада 2015 року;
- скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000074/2 від 30 листопада 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС;
- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00134 від 30 листопада 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Київська міська митниця ДФС, в своїх запереченнях просила суд в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» повністю відмовити, оскільки при вчиненні дій та винесенні оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.
Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13 січня 2015 року між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (за контрактом - продавець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, згідно умов якого, продавець продає, а покупець - придбає мінеральну воду «Боржомі» окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.
02 березня 2015 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно умов якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.
На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року на підставі інвойсу № GE20150731 від 13 листопада 2015 року була здійснена поставка товару.
30 листопада 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100250005/2015/116768 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року, а саме:
1. Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована. Виготовлена 13 листопада 2015 року. Розфасована: 06 скляних пляшок по 0,5л. у поліетиленових упаковках - 4 332 поліетиленових упаковок: 25 992 скляних пляшок. Термін придатності 24 місяці. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Всього: 12996 л. Виробник - IDS Borjomi Georgia, а Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. Країна виробництва: GE. Торговельна марка - «BORJOMI».
Одночасно, з вказаною вище МД декларантом було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме:
- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0000992 від 16 листопада 2015 року;
- інвойс № GE20150371від 13 листопада 2015 року;
- пакувальний лист б/н від 13 листопада 2015 року;
- додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року;
- додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року;
- додаток № 3 від 12 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року;
- договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25 червня 2015 року;
- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 16 листопада 2015 року;
- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/003979 від 13 листопада 2015 року;
- лист про ексклюзивність від 15 жовтня 2015 року;
- копію митної декларації країни відправлення № С2671 від 18 листопада 2015 року.
За наслідками опрацювання наданих декларантом позивача документів Київська міська митниця ДФС України прийшла до висновку, що вони містять розбіжності.
Також відповідачем було встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим запропонував декларанту позивача надати основні та додаткові документи згідно положень статті 53 МК України шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Також, відповідно до положень ч. 6 статті 53 МК України, декларанту або уповноваженій ним особі запропоновано подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.
Декларант позивача, у свою чергу листом № 30-002 від 30 листопада 2015 року повідомив митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України та додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy, лист про ексклюзивність.
За наслідками опрацювання додатково наданих ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» документів на вимогу митного органу, останнім виявлено відсутність у них відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зокрема, у зв'язку із тим що наданий декларантом прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02 березня 2015 року № 1 до контракту, також він не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження. Декларантом не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваного товару.
На виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00134 від 30 листопада 2015 року.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000074/2 від 30 листопада 2015 року.
Зокрема, відповідно до рішення № 100250005/2015/000074/2 митна вартість визначена на рівні 1, 0200 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.
В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Незгода із діями відповідача та прийнятими рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 34-1 ч. 1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України).
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).
Згідно ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000074/2 від 30 листопада 2015 року митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу.
Підставою для прийняття вказаного рішення стала наявна у митного органу інформація щодо числових значень складової митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, а також наявність у наданих до митного оформлення документах розбіжностей.
Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, що відповідно до умов поставки СІР за контрактом № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року, до вартості товару включено вартість страхування, проте декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів.
Окрім цього, митний орган дійшов до висновку про те, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі» та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів і, як наслідок, митна вартість товару була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У відкритому страховому полісі страхування зазначено «Страховий період 28.01.2015-04.03.2015», таким чином, страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару.
Наданий до митного оформлення прайс-лист, виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02 березня 2015 року № 1 до контракту. Прайс-лист не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження, що зазвичай пропонується у мережі інтернет.
Однак, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що угодою відкритого страхового полісу № IGG/AG15/026+1 від 04 березня 2015 року строк дії страхового полісу було пролонговано на один рік до 04 березня 2016 року.
Також митниці було надано лист № LT32-591/1503 від 27 березня 2015 року, в якому детально розписано, яким чином відбувалось страхування вантажу, розмір страхування та кінцевого бенефіціара по страховому полісу.
Міжнародна компанія IDS Borjomi International включає в себе IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна). Таким чином, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є частинами однієї міжнародної компаній IDS Borjomi International.
Після вступу в дію додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу, а саме - 02 березня 2015 року між IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501, згідно з якою ціну товарів і, як наслідок, митну вартість товарів зменшено.
В додатковій угоді, зокрема, зазначається, що у зв'язку із суттєвої девальвацією гривні, зниженням платежоспроможності споживачів, внаслідок складної економічної ситуації, що склалася в країні Покупця (України), товар втрачає свою конкурентоспроможність, ціна товарів була зменшена.
Як вже було зазначено вище, за наслідками опрацювання додатково наданих документів митницею було встановлено, що наданий декларантом прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02 березня 2015 року № 1 до контракту, таж він не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранту (прайс-листа).
Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін «прейскурант» частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки наразі форма прайс-листа чинним законодавством не встановлена (із зазначенням реквізитів, обов'язкових для заповнення), зазначення в ньому умов поставки CIP Одеса Західна, як і в контракті, укладеному між позивачем та IDS Borjomi Georgia LLC чи відсутність умов продажу, тощо, не може безумовно свідчити про його суб'єктивність та надання продавцем спеціальних цін покупцю.
При цьому, згідно положень ч. 12-13 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Матеріалами справи документально не підтверджено факту надання митницею письмових обґрунтувань про те що взаємозв'язок між покупцем та продавцем якимось чином вплинув на заявлену митну вартість задекларованого товару.
Суд зазначає про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про те, що митним органом обґрунтовано розпочато процедуру консультації та витребувано додаткові документи з метою підтвердження задекларованої митної вартості товарів.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що декларантом позивача під час процедури консультацій надано до контролюючого органу документи, які на думку суду є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару та дають підстави для її визначення за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Отже, у митниці у спірних правовідносинах були відсутні підстави визначення митної вартості за другорядним методом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000074/2 від 30 листопада 2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки на час прийняття картки відмови в прийняття митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00134 від 30 листопада 2015 року були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги про визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250005/2015/116768 від 30 листопада 2015 року, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами п. 8 ч. 1 статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих контролюючим органом внаслідок коригування митної вартості товару за ЕМД № 100250005/2015/116768 від 30 листопада 2015 року, а само по собі визнання таких дій протиправними не поновлять прав позивача у спірних правовідносинах.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем в обґрунтування правомірності прийнятих рішень не надано достатніх доказів порушень норм закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити частково.
2. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000074/2 від 30 листопада 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
3. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00134 від 30 листопада 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, місто Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 501, р/р 26006010031479 в ПАТ «Укрексімбанк» (м. Київ), МФО 322313, код ЄДРПОУ - 24364528, Свідоцтво платника ПДВ № 100280093, ІПН 243645226659) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко