30 серпня 2016 року справа № 823/1043/16
м. Черкаси
12 год. 30 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
за участю секретаря - Дудки Г.О.,
представника позивача Гаврилюк С.О. - за довіреністю,
представника відповідача Юревича С.В. - за довіреністю,
у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", в якому просить: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.07.2016 №9600-17.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відносно позивача розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, під час якої згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що на підставі ст. 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, відповідачем на адресу позивача направлена податкова вимога від 13.07.2016 №9600-17. У спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних з осіб в розмірі 1710,66 грн. позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
Представник відповідача зазначає, що направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що листом від 10.06.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» повідомляє ДПІ у м. Черкасах про те, що 25.03.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №419 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк» строком з 26 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року (включно). В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 25 квітня 2016 року № 610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ «Родовід Банк» після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі №757/19277/16-ц.
13 липня 2016 року ДПІ у м. Черкасах винесено податкову вимогу №9600-17, якою повідомлено позивача, що станом на 12.07.2016 сума податкового боргу АТ «Родовід Банк» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1710,66 грн., в тому числі із земельного податку з юридичних осіб в сумі 943,14 грн., орендної плати з юридичних осіб в сумі 767,52 грн.
Вказаною податковою вимогою позивача повідомлено, що починаючи з 01.07.2016 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу. Застережено, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. Публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіс лання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 р. № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 25 лютого 2016 р. № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - АТ «Родовід Банк») з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 26 лютого 2016 р. до 25 березня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Родовід Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кулішу Віктору Миколайовичу строком на один місяць з 26 лютого 2016 р. до 25 березня 2016 р. включно.
В подальшому, строк тимчасової адміністрації було продовжено на один місяць з 26 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 №419 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ «Родовід Банк».
Керуючись частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та беручи до уваги ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі за № 757/19277/16-ц, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 25 квітня 2016 року № 610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ «Родовід Банк» після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі №757/19277/16-ц.
Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п.1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пункт 2 частини 6 статті 36 Закону визначає, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків в установлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків».
Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, направлення позивачу податкової вимоги № 9600-17 від 13.07.2016 не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, у спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних з осіб в розмірі 1710,66 грн. позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни.
При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
Так, направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
При цьому, згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Таким чином, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу спірної податкової вимоги та тільки за судовим рішенням.
Зі змісту ст.ст.88, 89 Податкового кодексу України вбачається, що майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.
Таким чином, суд зазначає, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що направлення позивачу податкової вимоги від 13.07.2016 № 9600-17 про сплату податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб в розмірі 1710,66 грн. відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкова вимога ДПІ у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.07.2016 №9600-17 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 05.09.2016.