29 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/538/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
18 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі по тексту також - ТОВ ВКК "Арія", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3191160 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 2127440 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1063720 грн та № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 2127440 грн, а також застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з останнім ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Лайфіт". Вказував, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують господарські операції позивача із контрагентом з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" зареєстроване як юридична особа з 16 жовтня 1995 року, код ЄДРОПУ 23560575, номер запису 1 585 120 0000 000833, а також перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві, у томі числі як платник податку на додану вартість.
В період з 11 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ "Лайфіт" за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 29 лютого 2016 року № 560/16-01-14-01/23560575, яким встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело, зокрема, до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 2127440 грн /а.с. 22-42, т.1/.
Не погодившись з актом перевірки позивач оскаржив його в адміністративному порядку /а.с. 48-50/.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3191160 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 2127440 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1063720 грн та № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн /а.с. 43-45, 51, т.1/.
Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Лайфіт", а також пов'язується з порушенням позивачем податкового законодавства, у вигляді допущення недоліків при складанні первинних документів.
Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Розглядаючи справу, суд також враховує приписи п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд зауважує, що відповідно до письмових пояснень ТОВ ВКК "Арія" відповідачем помилково зазначено в акті перевірки про не надання таким платником первинних документів на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ "Лайфіт" в повному обсязі, оскільки позивачем 29 грудня 2015 року та 03 березня 2016 року надавались на вимогу ДПІ у м. Полтаві договір підряду та відповідні додатки до нього разом з листом № 06-3/6394 за запереченнями на акт перевірки № 06-3/1368 відповідно.
Вказане твердження судом оцінюється критично, оскільки вказаними нормами встановлено обов'язок ТОВ ВКК "Арія" саме після початку проведення перевірки надати ДПІ у м. Полтаві у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік додатків до вказаного листа від 29 грудня 2016 року № 06-3/6394 містить: договір підряду № 010615 від 01 червня 2015 року - на 9 арк., додаткову угоду №1 до договору підряду № 010615 від 01 червня 2015 року - на 2 арк., доповнення №1 до договору № 010615 від 01 червня 2015 року - на 1 арк., додаткові угоди до договору № 010615 від 01 червня 2015 року - 100 арк., реєстри прибуткових накладних за червень 2015 року - на 62 арк. (що згідно пояснень представника позивача визначені як акти виконаних робіт) /а.с. 151-155, т.19/; а до заперечень на акт перевірки додано згідно переліку: копія договору підряду № 010615 від 01 червня 2015 року - на 10 арк., копія додаткової угоди №1 до договору підряду № 010615 від 01 червня 2015 року - на 2 арк., копія витягу з реєстру платників податку з ПДВ - на 1 арк., копії банківських документів - на 2 арк., бухгалтерські документи (роздруківки з програми 1с) - на 1 арк., копія витягу з кримінального провадження № 12016170030000182, копія листа ТОВ ВКК "Арія" від 18 лютого 2016 року № 06-3/1037 /а.с. 48-50, т.1/.
Такі додатки не можуть розцінюватись судом як надані в повному обсязі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки суперечать своїми обсягами з наданими до суду в якості додатків до позовної заяви та на вимогу суду.
Також, позивачем зауважувалось про неможливість надання перелічених документів під час проведення перевірки у зв'язку з їх зникненням, обставини якого зафіксовані в межах кримінального провадження № 12016170030000182, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено завірену позивачем копію витягу такого кримінального провадження /а.с. 21, т.1/.
Надаючи оцінку такому посиланню, суд виходив з наступного.
Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Пунктом 44.4 тієї ж статті визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Згідно положень пункту 44.5 встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Суд зауважує, що згідно наказу ДПІ у м. Полтаві від 11 лютого 2016 року № 167 та направлення від 11 лютого 2016 року № 66 фахівцями відповідача повинна була проводитись позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лайфіт" за червень 2015 року та з ТОВ "Компанія "Буделемент" за березень 2015 року - з 11 лютого 2016 року /а.с. 93-94, т. 14/.
Сторонами не заперечується, що при виході на податкову адресу позивача такими фахівцями було встановлено, що директор та головний бухгалтер відсутні у зв'язку з перебуванням у відрядженні, на підтвердження чого надано відповідні накази, про що свідчать долучені до матеріалів справи належним чином завірені відповідачем копії таких наказів, а також складені акт про відсутність посадових осіб від 11 лютого 2016 року № 164/16-01-22-02/23560575 та телефонограми від 12 лютого 2016 року про надання інформації щодо чинності відряджень вказаних посадових осіб та призначення осіб, на яких покладені обов'язки директора та головного бухгалтера /а.с. 98-102, т.14/.
У відповідь на такі телефонограми позивачем надано листа, відповідно до якого зауважено, що у зв'язку з викраденням документів надано витяг з кримінального провадження № 12016170030000182, а покладання обов'язків на період відсутності директора та/або головного бухгалтера у випадку необхідності зазначається у наказі /а.с. 103, т.14/.
Так, відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016170030000182 подія зникнення бухгалтерських документів, крім іншого, ТОВ ВКК "Арія" та його контрагента ТОВ "Лайфіт" відбулась 12 лютого 2016 року.
Однак такий витяг був наданий позивачем лише у спосіб вручення його копії інспектору при врученні останнім наказів та направлення на перевірку, про що був складений акт ненадання документів від 16 лютого 2016 року № 179/16-01-14-01, належним чином завірена копія якого надана представниками сторін в ході судового розгляду /а.с. 140, 176-177, т.19/ та не заперечується представниками сторін.
Таким актом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.2 абз.2 с. 78 Податкового кодексу України, наказів № 191 та №192 від 11 лютого 2016 року здійснено вихід на податкову адресу підприємства /пров. Шевченка, буд.7-а/ для вручення даних копій наказів та пред'явлення направлень № 174 та № 175 по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лайфіт" за червень 2015 року та з ТОВ "Компанія "Буделемент" за березень 2015 року. Посадовій особі ТОВ "ВКК "Арія" пред'явлено вищезазначені направлення та вручено копії наказів від 11 лютого 2016 року № 191 та № 192. В журналі реєстрації вчинено записи за № 46 та № 47 відповідно ГДГІ ОСОБА_4 та ГДГІ ОСОБА_5 Головним бухгалтером ТОВ ВКК "Арія" ОСОБА_6 надано витяг з кримінального провадження №12016170030000182, згідно якого 12.01.2016 до Ленінського ВП з письмовою заявою звернулась ОСОБА_7В./ зі слів ОСОБА_6 - бухгалтер підприємства/ про те, що 11 лютого 2016 року близько 17.10 год., перебуваючи на пл. Слави,1 в м. Полтаві виявлено зникнення своєї жіночої сумки, в якій знаходився паспорт гр. України на ім'я ОСОБА_7, гроші в сумі 500 грн та бухгалтерських документів ТОВ ВКК "Арія", ТОВ "Лайфіт", ТОВ "Буделемент" з автомобілю НОМЕР_3, який знаходився без нагляду близько 10 хв. У зв'язку з вищевикладеним, головним бухгалтером ТОВ ВКК "Арія" не надано документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини ТОВ ВКК "Арія" з ТОВ "Буделемент" за березень 2015 року та ТОВ "Лайфіт" за червень 2015 року у зв'язку з їх викраденням.
Крім іншого, суд зауважує, що позивачем допущено фахівців відповідача до перевірки, про що вчинено відповідні записи у журналі реєстрації. Оскарження вручених наказів та направлень ТОВ ВКК "Арія" ні в адміністративному, ні в судовому порядку не проводилось.
При цьому, будь-яких інших документів позивачем після початку проведення документальної перевірки ревізорам інспекторам надано не було, що не заперечується представниками сторін.
В той же час, на вимогу суду надати інформацію про перелік документів, які були викрадені згідно події вказаної у витязі з кримінального провадження №12016170030000182, позивачем було надано ОСОБА_4 № 1 від 19 лютого 2016 року про результати роботи комісії щодо пропажі документів по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Лайфіт". Згідно вказаного акту комісією визначено, що серед втрачених документів були: додаткові угоди, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт згідно переліку; довідки про вартість виконаних підрядних робіт згідно переліку /а.с. 35-50, т. 18/.
Дослідивши вказаний акт комісії, судом встановлено, що ані договір підряду, укладений з ТОВ "Лайфіт", ні попередній договір з тим же суб'єктом господарювання, яким позивач обґрунтовує взаємні господарські відносини з останнім, ні податкові накладні, ані технічні завдання, які є невід'ємними частинами договору викрадені не були. Однак, в той же час вказані документи не були надані позивачем ревізорам-інспекторам після початку проведення перевірки, але вже надані до суду в якості доказів в обґрунтування позивачем позовних вимог.
Так, відповідно до п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 - XIV (далі - Положення №88) зазначено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
В той же час, суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів виконання останнім вимог вказаних норм чинного законодавства. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: докази письмового повідомлення керівника підприємства правоохоронних органів про втрату документів; докази запрошення в роботі комісії представників слідчих органів і державного пожежного нагляду. Згідно наказу ТОВ ВКК "Арія" від 16.02.2016 № 01-01-82/1 "З адміністративно-господарських питань", належну копію якого останнім надано до матеріалів справи, судом встановлено, що до складу комісії для встановлення переліку викрадених бухгалтерських документів позивачем включено: начальника служби безпеки ОСОБА_8, заступника головного бухгалтера ОСОБА_7, начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_9 /а.с.51, т.18/.
Крім того, в позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів надіслання податковій інспекції копії акту роботи комісії. Представником відповідача надано пояснення, що копію вказаного акту від позивача ні в 10-денний строк, як того вимагає чинне законодавство, ні станом на момент розгляду справи в суді відповідач не отримував.
Також, абзацами першим та другим пункту 44.5 статті 44 ПКУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Однак, в порядку передбаченому Податковим кодексом України, а саме: в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, позивач не повідомляв відповідача про факт викрадення (втрати) первинних документів, що не заперечується сторонами. Надання копії вказаного вище витягу з кримінального провадження фахівцям, що були направлені на перевірку, не може судом розцінюватись як належне виконання його обов'язку у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.
З підстав надання лише ревізорам-інспекторам під час проведення перевірки копії витягу із кримінального провадження №12016170030000182, а також повідомленням про відсутність директора та бухгалтера у зв'язку із відрядженням відповідно до наказів від 10 лютого 2016 року № 00000000120/2 та № 00000000120/1 на період з 10 по 15 лютого 2016 року ДПІ у м. Полтаві винесено наказ № 191 від 11 лютого 2016 року, яким внесено зміни до наказу від 11 лютого 2016 року № 167 в частині дати початку такої перевірки, а саме - з 16 лютого 2016 року, на підставі якого сформовано направлення від 16 лютого 2016 року № 174 /а.с. 113-114, т.14/.
Однак, відповідних наказів та іншої інформації стосовно відповідальних за зберігання документів осіб Товариством з обмеженою відповідальністю ВКК «Арія» до ДПІ у м. Полтаві, на вказаний вище її запит, - не надавалося.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Виходячи з викладених положень та встановлених судом обставин справи, неповідомлення керівником підприємства правоохоронних органів про викрадення (втрату) документів, не включення до складу комісії представників слідчих органів, не надіслання до податкової інспекції копії акту роботи комісії у встановлений строк, а також, у зв'язку із неподанням позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки та під час подання заперечень на ОСОБА_4 перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.
Таким чином, контролюючий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача на підставі наявних під час перевірки первинних документів та обставин справи.
При цьому, досліджуючи копії первинних документів, долучені до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з його контрагентом ТОВ "Лайфіт", суд виходив з наступного.
Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Лайфіт" (по тексту договору - Підрядник) укладено договір підряду від 01 червня 2015 року № 010615, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями Замовника, на підставі яких Сторони укладають відповідні Додаткові угоди до Договору, виконати комплекс робіт, детальний перелік робіт зазначається в Додаткових угодах до Договору (надалі по тексту договору - Роботи). До складу Робіт за цим Договором, зокрема входять: Перелік робіт, що виконуються в межах цього Договору, передбачений у Прейскуранті, що є невід'ємним Додатком № 1 до цього Договору; Здійснення всіх необхідних дій та виконання необхідних робіт з метою дотримання чинного законодавства України при виконанні Підрядником Робіт, запобігання заподіянню шкоди/завдання збитків Замовнику та уникнення настання відповідальності Замовника перед третіми особами та/або державними органами та органами місцевого самоврядування за неналежне виконання Робіт Підрядником; Інші роботи узгодженні Сторонами та зазначені у відповідній Додатковій угоді. Перед виконанням Підрядником Робіт Сторони укладають та підписують відповідні Додаткові угоди до Договору, у яких вказується перелік Робіт, вказуються обсяги, вартість, порядок оплати та інші умови співпраці та вимоги Замовника. Роботи приймаються Замовником по ОСОБА_4 приймання-передачі виконаних робіт (надалі - «ОСОБА_4 виконаних робіт»). Замовник зобов'язаний Своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані Підрядником та прийняті Замовником Роботи згідно з відповідними Додатковими угодами до цього Договору. Вартість окремих видів Робіт може визначатись на підставі кошторису, з переліком видів робіт, який є невід'ємною частиною Договору та додаватись до Додаткової угоди. Оплата Робіт по кожній Додатковій угоді здійснюється Замовником шляхом банківського переказу відповідних сум коштів на банківський рахунок Підрядника вказаний у цьому Договорі. 100 % вартості належним чином виконаних Робіт вказаних у Додатковій угоді сплачується Підряднику Замовником протягом 60 (шістдесят) банківських днів від дня підписання повноваженими представниками ОСОБА_10 виконаних робіт за відповідною Додатковою угодою. Замовник може прийняти рішення про дострокову оплату виконаних Робіт або проведення попередньої оплати вартості Робіт у сумі що визначається на розсуд Замовника. Оплата в зазначений в п. 3.4. цього Договору строк проводиться за наступних умов: наявності підписаного уповноваженими представниками обох ОСОБА_10 виконаних робіт; відсутності прострочення у виконанні Підрядником Робіт та надання всієї необхідної документації, якщо така передбачена /а.с.63-72, т.1/.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 16325120, реєстрація яких підтверджена належним чином завіреними копіями долучених до матеріалів справи квитанцій та вказаного витягу /а.с. 160-250, т. 17; 1-34, т.18/.
Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи квитанцій та витягів з реєстрації податкових накладних судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Податкового кодексу України та їх реєстрація відповідачем не заперечується.
Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи платіжних доручень з відмітками банківської установи від 16 грудня 2015 року № 11831 на загальну суму 1946996,94 грн, у т. ч. ПДВ - 324499,49 грн та від 24 лютого 2016 року № 12194 на загальну суму 11116734 грн, у т.ч. ПДВ - 1852789 грн, а також оборотно-сальдові відомості позивача по рахунку 631 за червень 2015 року та за 01 червня 2015 року - 14 квітня 2016 року /а.с. 14-17, т.3/, судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.
Крім того, проведення розрахунку по операціям, проведеним впродовж червня 2015 року лише у грудні 2015 року та лютому 2016 року суперечить вимогам пунктів 3.4-3.5 укладеного між сторонами договору підряду, відповідно до яких визначено, що 100 % вартості належним чином виконаних Робіт вказаних у Додатковій угоді сплачується Підряднику Замовником протягом 60 (шістдесят) банківських днів від дня підписання повноваженими представниками ОСОБА_10 виконаних робіт за відповідною Додатковою угодою. Замовник може прийняти рішення про дострокову оплату виконаних Робіт або проведення попередньої оплати вартості Робіт у сумі що визначається на розсуд Замовника.
На підставі наданих копій актів виконаних робіт судом встановлено, що останні підписані повноваженими представниками сторін такого договору 30 червня 2015 року.
У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.
Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.
Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії додаткових угод та акти виконаних робіт, а також акти приймання виконаних підрядних робіт /а.с. 76-250, т.1; 1-250, т.2; 1-13, т.3/.
Відповідно до п.2. ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 “первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції”.
При дослідженні у судового розгляді долучених до матеріалів справи копій актів приймання виконаних підрядних робіт, судом встановлено, що останні складені з порушенням п.2.ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Надані акти виконаних робіт не містять конкретно визначеного змісту та обсягу (відсутні відомості щодо деталізації виконуваних робіт (зазначено лише "Ремонтні роботи", "Модернізація окремих елементів", "Супроводжувальні роботи по електропостачанню об'єктів", "Перевірка працездатності замків хвірток (воріт), їх змащення, заміна існуючого замку у випадку його псування", "Комплекс робіт по супроводженню проектної документації, висновку, договору на електропостачання і підключення Об'єкту до електричних мереж" тощо), даних осіб, які здійснювали виконання таких робіт, що не дає можливості пов'язати надані документи з конкретною господарською операцією.
Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів узгодженням між повноваженими представниками ТОВ ВКК "Арія" та ТОВ "Лайфіт" детального обсягу робіт, часу та порядку виконання тих чи інших робіт, а також направлення співробітників на виконання таких робіт та їх допуску до таких об'єктів. Зокрема, позивач не надав обґрунтувань в підтвердження реальності здійснення його контрагентом всього комплексу робіт, який за твердженням позивача складається із детальних окремих дій, які, на його ж думку, здійсненні представниками ТОВ "Лайфіт" за десятками сотень різних адрес в декількох різних областях за короткий період часу, а саме починаючи з 10 червня 2015 року (дати укладення додаткових угод із зазначенням адрес виконання робіт) та завершені 30 червня 2015 року (дата складання актів виконаних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт).
Стосовно наданих на вимогу суду доказів подальшого використання у власній господарській діяльності робіт, ніби-то здійснених спірним контрагентом, ТОВ ВКК "Арія" позивачем надано пояснення, що такі роботи в межах основної діяльності позивача як підрядної організації з будівництва об'єктів телекомунікації - базових станцій мобільного зв'язку та надання послуг щодо їх технічного обслуговування для належного функціонування. Замовниками позивача у спірний період були такі суб'єкти господарювання як ПРАТ "Київстар", ТОВ "Астеліт" ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Нокія Солюшнз енд Нетворкс Україна", ТОВ "Укртауер" тощо.
На підтвердження таких пояснень до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії додаткових угод до договорів з технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі та додатків до них /а.с.69-157, т.3/; замовлень на виконання робіт /а.с. 158-250, т.3; 1-153, т.4/; додаткових угод до договорів ГП на будівництво об'єктів, укладених за період з 15 грудня 2014 року по 04 серпня 2015 року включно, у тому числі разом з кошторисними розрахунками виконання робіт /а.с.158-251, т.4; 1-250, т.5; 1-249, т.6; 1-236, т.7; 191-250, т.8/; додаткових угод до договорів ГП на технічне обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі, укладених за період з 05 лютого 2015 року по 17 липня 2015 року, у тому числі разом з кошторисними розрахунками виконання робіт /а.с. 1-190, т.8; 1-250, т.9; 1-165, т. 10/; а також актів приймання-передачі виконаних робіт до перелічених додаткових угод до договорів ГП на будівництво об'єтків, що датовані періодом з 02 червня 2015 року по 25 червня 2015 року /а.с.166-250, т.10; 1-250, т.11; 1-211, т. 12/; актів приймання-передачі виконаних робіт до перелічених додаткових угод до договорів ГП на технічне обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі, що датовані періодом з 02 червня 2015 року по 30 червня 2015 року /а.с. 212-250, т. 12; 1-223, т.13/; акти приймання виконаних будівельних робіт, що датовані періодом з 05 червня 2015 року по 20 червня 2015 року / а.с. 224-249, т.13; 1-12, т.14/; акти остаточного приймання складені між позивачем та ТОВ "Нокія Солюшнз енд Нетворкс Україна", що датовані періодом від 04 червня 2015 року по 26 червня 2015 року /а.с. 31-87, т.14/.
Надаючи оцінку викладеним документам у їх сукупності та з урахуванням проведених робіт ТОВ "Лайфіт" позивачеві, суд зауважує, що такі докази не можуть слугувати належним підтвердженням використання спірних робіт саме при виконання генеральних підрядів з подальшими суб'єктами господарювання, оскільки суперечать хронології подій, а саме замовлення та/або укладення додаткових угод датовані починаючи з 15 грудня 2014 року, а виконання ТОВ "Лайфіт" визначено одним днем - 30 червня 2015 року.
Крім того, суд зауважує на встановлення неодноразових фактів виконання позивачем (підрядником) таких робіт переліченим контрагентам (замовникам позивача) раніше, аніж це здійснювалось ТОВ "Лайфіт", як субпідрядником на замовлення позивача, як підрядника, так, наприклад, підписання актів виконаних робіт із замовниками таких робіт (ПРАТ "Київстар", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Нокія Солюшнз енд Нетворкс Україна",) відбулося набагато раніше, ніж підписання актів виконаних робіт (в тому числі і тих, які зазначені в актах виконаних робіт, які вже підписав позивач із своїми замовниками) між позивачем та ТОВ "Лайфіт" від 30.06.2015, про що позивачем самостійно викладено в таблиці "Фінансовий результат" /а.с. 179-243, т. 14/, а також підтверджується поясненнями директора ТОВ ВКК "Арія" під час судового засідання.
Вказане фактично свідчить, що станом на момент підписання актів виконаних робіт, а в деяких випадках ще станом на момент підписання додаткових угод із ТОВ "Лайфіт" про замовлення виконання конкретних видів робіт за певними адресами - вже були підписанні акти приймання вказаних робіт із безпосередніми замовниками таких робіт.
Викладені суперечності підтверджено наявною в матеріалах справи інформацією (таблицею) "Фінансовий результат", складеною самим позивачем, долученими позивачем копіями актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) між позивачем та ПРАТ "Київстар", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Нокія Солюшнз енд Нетворкс Україна", позивачем та ТОВ "Лайфіт", а також визнано керівником ТОВ ВКК "Арія" в ході судового розгляду /а.с. 179-250, т. 14; 1-152, т. 15/.
Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є доречними, проте суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального виконання робіт та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих робіт з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності останніх або ж призначення останніх для такого використання і економічну доцільність вказаних господарських операцій.
Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє замовника права на формування податкового кредиту.
Суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податку податкового кредиту зі сплати ПДВ є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, а також подальшого використання робі у власній господарській діяльності, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.
Податковий кредит може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 2127440 грн.
Суд, оцінивши, з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, первинні документи (договори, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.
Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.
Зважаючи на наявність недоліків первинних документів у їх сукупності, наявність ряду ознак фіктивності господарської діяльності контрагента позивача, відсутності доказів реальності здійснення господарських операцій, зазначених у первинних документах, складених між позивачем та ТОВ "Лайфіт", відсутності мети здійснення таких операцій, суд дійшов висновку про документальне не підтвердження здійснених між ТОВ ВКК "Арія" та ТОВ "Лайфіт" операцій.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2016 року.
Суддя І.Г. Ясиновський