22 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
СуддівСлободянюк С.В., Левенця Б.Б.
при секретаріГоін В.С.
за участю: представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про зміну розміру аліментів, стягнення додаткових витрат та пені за несвоєчасну сплату аліментів, -
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено частково. /а.с. 152-158/
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не враховано, що позивач звільнилась з роботи за власним бажанням і передбачала наслідки погіршення свого матеріального становища, на даний час отримує допомогу по безробіттю, а він неспроможний сплачувати 1700 грн. аліментів щомісяця, оскільки припинив свою підприємницьку діяльність, на даний час у нього відсутній дохід у зв'язку з чим збільшення розміру аліментів призведе до невиконання рішення суду. Також зазначив, що в частині стягнення додаткових витрат суд першої інстанції зазначає, що позивач несла такі витрати після винесення рішення суду від 15.04.2015 р., однак стягує такі витрати за період 2013-2015 року, без доказів зі сторони позивача щодо звернення до відповідача про сплату таких витрат та його відмови у їх сплаті. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду змінити в частині задоволених позовних вимог та постановити нове в цій частині про відмову у їх задоволенні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка з'явилась у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, зареєстрованому 15.10.2005 року Відділом РАЦСу Оболонського РУЮ в м. Києві /а.с.23/.
№ справи 754/14947/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9707/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.24/.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина в розмірі 700 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.04.2014 року і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 6-7, 8-9/.
Задовольняючи позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 192 СК України якою передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом та роз'ясненнями п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", про те, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, а розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Встановивши, що прожитковий мінімум на 2016 рік для дітей віком до 6 років: - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1313 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1637 гривень, позивач звільнена з роботи 12.06.2015 року за власним бажанням для догляду за дитиною до досягнення нею 14 років та перебуває на обліку у Центрі зайнятості Оболонського району м. Києва як безробітна, з 21.07.2015 року отримує допомогу, яка за період з липня 2015 року по січень 2015 року в середньому складає 1739 грн. 07 коп., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача про збільшення розміру аліментів в зв'язку зі зміною її матеріального стану.
Доводи апеляційної скарги, щодо передбачення позивачем наслідків свого звільнення за власним бажанням та погіршення матеріального становища, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач звільнилась для догляду за дитиною, а неможливість відповідача сплачувати збільшений розмір аліментів у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, не може бути підставою для стягнення аліментів у розмірі, меншому аніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а той хто проживає окремо від дитини несе обов'язок щодо її утримання.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції також вірно керувався вимогами до ст. 185 СК України про те, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Встановивши, що документально підтвердженими є витрати на харчування дитини в санаторії «Шкло» в розмірі 2200 грн.; витрати на ліки в розмірі 2831 грн. 84 коп.; витрати на відвідування плавання в розмірі 750 грн., а всього на загальну суму 5781 грн. 84 коп., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині підтверджених витрат.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач несла такі витрати після винесення рішення суду від 15.04.2015 р., однак стягує такі витрати за період 2013-2015 року, без доказів зі сторони позивача щодо звернення до відповідача про сплату таких витрат та його відмови у їх сплаті, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), які можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. При цьому законодавством не передбачено отримання відмови від одного з батьків щодо фінансування таких витрат перед зверненням до суду з вимогою щодо їх стягнення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: