23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100080002231, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, яка зареєстрована та проживає та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 1 ст. 190 КК України,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 1 ст. 190 КК України, повернуто прокурору.
Постановляючи ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогамп. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки зазначена у ньому правова кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає встановленим прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва ОСОБА_6 подав на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
В апеляційній скарзі прокурором наведено доводи про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а зазначивши про невірну правову кваліфікацію дій обвинуваченої, суд вийшов за межі ст. 314 КПК України, оскільки повинен був лише визначитись, чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, не вдаючись до аналізу правильності викладення правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Апелянт зазначав, що в ст. 291 КПК України відсутня така вимога до обвинувального акту, як окремий абзац «правова кваліфікація», та вказівка в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 про кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 222 КК України є лише технічною помилкою, яку прокурором може бути виправлено в порядку зміни обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України.
Також зазначав, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, оскільки у її вступній частині відсутні відомості про обвинувачену.
Обвинувачена ОСОБА_7 , її захисник ОСОБА_8 та представник потерпілого ПАТ «КБ Приватбанк» у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені. У відповідності до ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне провести апеляційний розгляд у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи у підготовчому судовому засіданні у порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правова кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає встановленим прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення.
Як убачається з обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , остання обвинувачується у вчиненні пособництва у підробленні документа, який видається установою, що має право видавати такі документи і який надає права, з метою його використання, з правовою кваліфікацією зазначеного кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та у заволодінні чужим майном, шляхом обману, тобто за ч. 1 ст. 190 КК України.
Разом з тим у відповідності до зазначеної в обвинувальному акті окремим розділом правової кваліфікації дій ОСОБА_7 , вона обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, що не відповідає викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення.
З урахуванням того, що у правовій кваліфікації кримінальних правопорушень наявні суперечності, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, висновок суду першої інстанції про наявність обставини, що перешкоджають подальшому судовому розгляду, є правильним, а тому доводи прокурора в цій частині є безпідставними.
Доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ст. 372 КПК України через відсутність у вступній частині рішення відомостей про обвинувачену, не є підставою для скасування ухвали суду в апеляційному порядку.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому апеляційну скаргу прокурора колегія суддів визнає необґрунтованою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12016100080002231 - прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3