Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
31 серпня 2016 р. Справа № 820/4622/16
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Нуруллаєв І.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДМС України в Харківській області, у якому просить суд визнати дії працівників міграційної служби - без відповідного наказу про надання ОСОБА_1 статусу біженця в Україні визначення його статусу перебування (проживання) в Україні за період з моменту досягнення ним 16-річного віку, 29.11.2004 року по 13.03.2016 року, як особи, яка набула статус біженця в Україні, що спричинило незаконну відмову у видачі паспорту громадянина України після досягнення ним 16-річного віку; відмову у підтвердженні його громадянства України; без набуття ним статусу біженця в Україні, без відповідного наказу, з порушенням законодавства України видачу йому в 2005 році посвідчення біженця ПБ 003557 та проїзного документу ТD №003195, неодноразове продовження строку їх дії та заміну на нове ПБ №002583, також з неодноразовим продовженням строку його дії; подальше вилучення в 2016 році паспортних документів, посвідчення біженця ПБ №002583 та проїзного документу ТD №00319; позбавлення його з 11.03.2016 року по даний час права вільного пересування на законних підставах в Україні, перетин кордонів, а також немайнових прав, які можуть бути здійснені лише при наявності паспортних документів; обмеження права на вищу освіту на безоплатній, бюджетній, основі як особою, яка начебто набула статусу біженця в Україні; введення його в оману, начебто з моменту надання статусу біженця в Україні його матері він набув статус біженця в Україні; незаконне оформлення документів в 2010 році на отримання громадянства України, як особі, яка начебто набула статус біженця в Україні; заподіяння моральної шкоди, незаконними та зобов'язати здійснити офіційне документування реєстрації факту наявності українського громадянства - підтвердити його громадянство України та видати йому паспорт громадянина України.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних справ поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового провадження.
Суддєю зі змісту заяви, викладених в ній обставин та доданих матеріалів, позивач просить в судовому порядку зобов'язати офіційно задокументувати реєстрацію факту наявності українського громадянства - підтвердити громадянство ОСОБА_2 та видати йому паспорт громадянина України, що має юридичне значення.
Відповідно до ч.3 ст.15 ЦПК України - суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Згідно ч.1 ст.234 ЦПК України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України - суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, законом встановлений інший порядок відповідно до ЦПК України для розгляду даного питання, в зв'язку з чим вказаний позов в частині вимог про зобов'язання офіційно задокументувати реєстрацію факту наявності українського громадянства - підтвердити громадянство ОСОБА_2 та видати йому паспорт громадянина України не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання дій працівників міграційної служби - без відповідного наказу про надання ОСОБА_1 статусу біженця в Україні визначення його статусу перебування (проживання) в Україні за період з моменту досягнення ним 16-річного віку, 29.11.2004 року по 13.03.2016 року, як особи, яка набула статус біженця в Україні, що спричинило незаконну відмову у видачі паспорту громадянина України після досягнення ним 16-річного віку; відмову у підтвердженні його громадянства України; без набуття ним статусу біженця в Україні, без відповідного наказу, з порушенням законодавства України видачу йому в 2005 році посвідчення біженця ПБ 003557 та проїзного документу ТD №003195, неодноразове продовження строку їх дії та заміну на нове ПБ №002583, також з неодноразовим продовженням строку його дії; подальше вилучення в 2016 році паспортних документів, посвідчення біженця ПБ №002583 та проїзного документу ТD №00319; позбавлення його з 11.03.2016 року по даний час права вільного пересування на законних підставах в Україні, перетин кордонів, а також немайнових прав, які можуть бути здійснені лише при наявності паспортних документів; обмеження права на вищу освіту на безоплатній, бюджетній, основі як особою, яка начебто набула статусу біженця в Україні; введення його в оману, начебто з моменту надання статусу біженця в Україні його матері він набув статус біженця в Україні; незаконне оформлення документів в 2010 році на отримання громадянства України, як особі, яка начебто набула статус біженця в Україні; заподіяння моральної шкоди, незаконними нерозривно пов'язані з позовною вимогою про зобов'язання офіційно задокументувати реєстрацію факту наявності українського громадянства - підтвердити громадянство ОСОБА_2 та видати йому паспорт громадянина України, а отже підлягають розгляду у порядку цивільного законодавства місцевим судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснює позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 17, 104, 109, 165, 186 КАС України, суд -
У відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного законодавства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Нуруллаєв І.С.