ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 серпня 2016 року м. Київ № 826/12115/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Державного реєстратора на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2016 №13898909 про державну реєстрацію права власності.
Згідно пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зі змісту позову вбачається, що між позивачами та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки від 17.10.2007, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру.
В подальшому, оскаржуваним рішенням за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності на спірну квартиру у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Отже, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди.
Верховним Судом України 14.06.2016 року розглянуто справу з тотожнім предметом оскарження за №21-41а16 за позовом ОСОБИ_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - держреєстратор) Державної реєстраційної служби України (далі - ДРСУ) Молдованової Галини Миколаївни, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ГУЮ у м. Києві), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-Колект», ТОВ «Сол-Істейт», про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису.
Згідно з викладеними Верховним судом України у цій постанові висновками, при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин та вказує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу (адміністративний), не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Тому, спори де спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, не мають характеру публічно-правових, а випливають з договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Враховуючи згаданий висновок Верховного Суду України та оскільки спірні правовідносини у даній справі також пов'язані із невиконанням цивільно-правової угоди, в даному випадку іпотечного договору, отже даний спір не є публічно-правовим, а відтак не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вбачає наявними підстави для відмови у відкритті провадження за даним позовом.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України з урахуванням територіальної підсудності.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтями 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2016 №13898909 про державну реєстрацію права власності
2. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда
Додаток: позов з доданими матеріалами на __________ аркушах.