ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 серпня 2016 року № 810/3577/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»
до третя особаСкадовської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» звернулось з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001962201 від 17.12.2013р., №0000652200 від 17.12.2013р., №0000642200 від 17.12.2013р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2015 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій стало те, що суди на підставі помилкового висновку про невідповідність даних, викладених у листі Державної екологічної інспекції в АР Крим від 19.06.2013 № 2997, критеріям належності та допустимості доказів, не перевірили інформацію, що міститься у цьому листі, не надали правової оцінки матеріалам перевірки щодо стану дотримання Товариством вимог щодо поводження з відходами та забезпечення їх видалення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2016 справу прийнято до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі та третя особа заперечують по суті заявлених позовних вимог, посилаючись при цьому на обґрунтованість висновків акта перевірки та, як наслідок, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, оформлену актом від 29.11.2013 № 595/22.0/32785994.
Перевіркою виявлено, що для складування виробничих відходів позивачем використовувалися місця видалення відходів (МВВ): Кислотонакопичувач, Огарконакопичувач, Фосфогіпсосховище № 1, Фосфогіпсосховище № 2, Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття, Відвал сухого фосфогіпсу, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря, оскільки, як встановлено Державною екологічною інспекцією в АР Крим під час перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства України за період з 17.04.2013 по 15.052031, забруднення атмосферного повітря при експлуатації названих МВВ здійснюється при вантажно-відвантажувальних роботах та у повітряну погоду.
На підставі цього податкова інспекція, дійшовши висновку про необхідність збільшення платникові ставки екологічного податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів у 3 рази, як це передбачено пунктом 246.4 статті 246 Податкового кодексу України, прийняла податкові повідомлення-рішення:
- від 17.12.2013 № 0000652200 про збільшення Товариству грошового зобов'язання за платежем «надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини» в сумі 375 195,33 грн. (у тому числі 250 130,22 грн. за основним платежем та 125 065,11 грн. за штрафними санкціями);
- від 17.12.2013 № 0000642200, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з названого виду податку в сумі 1 969 775,48 грн. (у тому числі 1 313 183,65 грн. за основним платежем та 656 591,83 грн. за штрафними санкціями);
- від 17.12.2013 №0001962201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини» всього в сумі 17 800 218грн., у тому числі основний платіж - 11 866 812грн. та штрафні санкції - 5 933 406грн.
Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених вище доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач посилається на недоведеність контролюючим органом належності МВВ, що експлуатуються Товариством, до категорії звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.
При цьому, наполягає на тому, що документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища є дані паспортів, які складаються на кожне місце видалення відходів відповідно до пункту 5 Порядку ведення реєстру міць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216 (далі - Порядок); до повноважень Державної екологічної інспекції АР Крим не належить надання інформації про розміщення місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища, а тому посилання контролюючого органу на одержані від екологічної інспекції відомості на обґрунтування правомірності оспорюваних нарахувань є безпідставними.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 240.1 статті 240 ПК платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (підпункт 240.1.3).
За змістом пункту 242.1 статті 242 ПК об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (підпункту 242.1.3).
Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах визначені у статті 246 ПК та диференційовані в залежності від видів речовин, що входять до складу відходів, їх класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.
При цьому, пунктом 246.4 статті 246 ПК встановлено, що за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.
Судом встановлено, що позивач експлуатує зазначені у Акті перевірки МВВ:
- МВВ «Кислотонакопичувач», паспорти МВВ зареєстровані Радою міністрів АР Крим № 16 від 22.12.2004, 19.06.2012, в Херсонській облдержадміністрації №34 від 19.11.2008, №34 від 23.04.2012, який частково розташований на території Чаплинського району;
- МВВ «Фосфогіпсосховище 2», паспорти МВВ зареєстровані в Херсонській облдержадміністрації № 36 від 19.11.2008, № 36 від 23.04.2012.
Згідно зазначених паспортів, вказані МВВ є спеціально створеними і обладнаними місцями видалення відходів.
В підтвердження власної правової позиції позивач посилається на те, що у паспортах не міститься жодних даних про те, що вказані МВВ є звалищами, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів від забруднення. МВВ створено відповідно до проектної документації і експлуатуються відповідно до діючих норм і правил. При проведенні органами Мінприроди України перевірок позивача не встановлено забруднення атмосферного повітря від даних МВВ.
Відповідно до класифікації операцій з видалення відходів за видами та кодами, наведеної у постанові КМУ від 03.08.1998р. №1216, паспортів МВВ:
- кодом та видом операції з видалення відходів, яка здійснюється позивачем при розміщенні відходів у кислотонакопичувачі, є «Д4» - скид (розміщення) у поверхневу природну водойму;
- кодом та видом операції з видалення відходів, яка здійснюється позивачем при розміщенні відходів у фосфогіпсосховищі №2, є «Д15» - зберігання до будь-якої з операцій, зазначених у цьому додатку.
Наведені у паспортах МВВ відомості, на переконання позивача, спростовують викладені у Акті перевірки висновки відповідача щодо необхідності збільшення позивачем ставок екологічного податку у 3 рази, встановленого за розміщення відходів на звалищах.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.
Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Порядку на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.
Відповідно до пункту 9 Порядку у реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного МВВ (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
Таким чином, хоча дійсно, паспорт є документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, втім дані такого паспорту не відображають фактичний стан МВВ, який уточнюється щорічно у тому числі на підставі відомостей, одержаних від уповноважених органів.
У той же час, пункт 246.4 статті 246 ПК пов'язує застосування трьохкратної ставки податків із ступенем фактичного захисту платником навколишнього природного середовища від забруднення, а не з категорією та характеристиками МВВ, визначеними у паспорті.
А відтак при визначенні податкового обов'язку Товариства з екологічного податку суд вважає за доцільне виходити з фактичної здатності спірних МВВ забезпечити повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів у перевіреному періоді, а не з паспортних характеристик таких МВВ.
Згідно листа Державної екологічної інспекції в АР Крим від 19.06.2013 № 2997 щодо проведення Державною екологічною інспекцією в АР Крим у період з 17.04.2013 по 15.05.2013 перевірки дотримання ПАТ «Кримський ТИТАН» вимог природоохоронного законодавства України: «При перевірці було встановлено, що підприємством здійснюється складування виробничих відходів на МВВ підприємства. На момент проведення перевірки ПрАТ «Кримський ТИТАН» експлуатувало наступні МВВ:
- Кислотонакопичувач;
- Огарконакопичувач;
- Фосфогіпсосховище № 1 ;
- Фосфогіпсосховище № 2 ;
- Полігон для складування і захоронення промислових відходів та сміття;
- Відвал сухого фосфогіпсу.
Дані МВВ не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря, забруднення атмосферного повітря здійснюється при вантажно-розвантажувальних роботах і у вітряну погоду.
Таким чином, враховуючи, що експлуатовані МВВ не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря, при нарахуванні збору за розміщення відходів, що розміщуються в МВВ, необхідно застосовувати коефіцієнт 3, згідно з вимогами п.246.4 Податкового кодексу України».
Оскільки здійснення контролю за охороною навколишнього природного середовища, раціональним використання, відтворенням та охороною природних ресурсів, поводженням з відходами і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами належить до завдань Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів (згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011), то суд вважає лист від 19.06.2013 № 2997 належним доказом повідомлених в ньому обставин, внаслідок чого за відходи, які розміщуються до кислотонакопичувача та фосфогіпсосховища №2 підприємство повинно застосовувати коефіцієнт 3 відповідно до вимог п. 246.4 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Б. Федорчук