ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2016 року № 826/28002/15
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс»
доОдеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.15 №500060001/2015/610102/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 03.12.15 №25813/6/99-99-25-01-04-15 про перенаправлення скарги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано інший, а ніж основний, метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача 1 не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню.
Позовні вимоги до ДФС України обґрунтовані тим, що відповідач 2 неправомірно залишив без розгляду подану скаргу та направив її до Одеської митниці ДФС.
Представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.
Представник відповідача 2 в судові засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
01.03.12 між SHANGHAI RENZHAO STANDARD PARTS CO., LTD., (KHP) - продавець, та ТОВ «ФАСТІМПЕКС» - покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №R/F/0312 на поставку засобів кріплення.
На виконання вказаного контракту продавцем було здійснено поставку засобів кріплення у зв'язку з чим ТОВ «ФАСТІМПЕКС» звернулося до Одеської митниці ДФС для оформлення вантажу за вантажно-митною декларацією від 04.08.2015 №500060001/2015/014399.
Поставка товару за митною декларацією №500060001/2015/014399 здійснювалась відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 01.03.12 №R/F/0312 на комерційних умовах поставки FOB Шанхай (п. 2.1 контракту).
Декларування митної вартості імпортованих товарів було здійснено за ціною договору (контракту) - за основним методом визначення митної вартості.
До декларації, в підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості за ціною контракту позивач надав, серед іншого, наступні документи, що знайшло своє відображення в гр. 4 декларації:
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 35444 від 09.07.2015 (3002);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №ЧБ0184 від 03.08.2015 (3007);
- прайс-лист виробника товару №б/н від 18.06.2015 (3014);
- Інвойс №LY15047 від 18.06.2015 (3105);
- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 10.08.2012 та № 3 від 20.01.2014 (4103).
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Одеської митниці ДФС було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.
Перелік необхідних документів було зазначено в повідомленні від 04.08.15, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Водночас, рішенням Одеської митниці ДФС від 05.08.15 №500060001/2015/610102/2 митну вартість імпортованих товарів №1 та №3 було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 0,98 та 1,25 доларів США за 1 кг відповідно.
Користуючись правом, наданим ч. 7 ст. 55 МК України, після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію за митною декларацією №500060001/2015/014444 (сума фінансової гарантії складала 22 842,03 гривень).
В подальшому, керуючись положеннями ч. 8 ст. 55 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються згідно вантажно-митної декларації №500060001/2015/014444, листом від 09.10.15 №0910-4/014444 (вх. від 16.09.15 №7335/10-29) до Одеської митниці ДФС позивачем були надані додаткові документи:
- виписка з бухгалтерської документації (реєстри документів, відомості, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти);
- специфікація від 02.06.15 з перекладом;
- висновок оцінювача від 03.08.15 №20-03/08-2015, висновок від 04.09.15 №04/09-2015.
28 жовтня 2015 листом №3281/10/15-70-61 Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ «Фастімпекс» про те, що у митниці відсутні підстави для визнання заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (за основним методом визначення митної вартості).
При цьому, Одеською митницею рішення про коригування митної вартості від 05.08.15 №500060001/2015/610102/2 скасовано не було, а надана фінансова гарантія товариству не повернута (не вивільнена).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем було оскаржено рішення Одеської митниці ДФС до органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України (скарга від 11.11.15 №1111-4/014444).
Листом від 03.12.15 №25813/6/99-99-25-01-04-15 скарга позивача була направлена на розгляд до Одеської митниці ДФС.
Не погоджуючись з правомірністю рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості та правомірністю рішення ДФС України про перенаправлення скарг, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В той же час, як вбачається зі змісту гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставою для коригування митної вартості імпортованих товарів стали наступні обставини: 1) відповідно до п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 зазначено, що сплата здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу. Жодних відомостей щодо порядку здійснення розрахунку за товари у документах, поданих до митного оформлення не міститься; 2) у платіжному дорученні від 09.07.15 №35444 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний інвойс, є лише посилання на контракт від 01.03.12 №R/F/0312, що унеможливлює віднесення даної попередньої оплати до даної поставки; 3) відповідно до п. 2.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 передбачені умови поставки FOB, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець, а в поданих документах відсутні відомості про страхування вантажу; 4) у наданому до митного оформлення прайс-листі відсутнє посилання на контракт або на інвойс, що унеможливлює прив'язання даного прайс-листа до даної партії товару.
Інших обставин коригування митної вартості відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд встановив, що відповідач 1 звертався до позивача з повідомленням від 04.08.2015, в якому зазначав, що документи, які надані позивачем до митного оформлення разом з декларацією, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, що, в свою чергу, і слугувало підставою для витребування додаткових документів, як то: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивачем, в свою чергу, в повній мірі виконано вимогу контролюючого органу та надано виписку з бухгалтерської документації (реєстри документів, відомості, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти); специфікацію від 02.06.15 з перекладом; висновок оцінювача від 03.08.15 №20-03/08-2015, висновок від 04.09.15 №04/09-2015.
Однак, подані позивачем документи відповідачем 1 до уваги прийняті не були, причин відхилення таких документів відповідачем 1 також не вмотивовано, а в рішенні від 28.10.2015 Одеська митниця ДФС посилалась лише на ті обставини, що викладені в гр. 33 оскаржуваного рішення, як на підставу для відмови позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалось, частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Водночас витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В графі 33 оскаржуваного рішення та в рішенні Одеської митниці ДФС від 28.10.2015 відповідачем 1 не обґрунтовано та не доведено з посиланням на належні та допустимі докази того, що надані позивачем документи є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації щодо заявленої декларантом митної вартості.
При цьому, посилання контролюючого органу на те, що відповідно до п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 сплата за товари здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу, а жодних відомостей щодо порядку здійснення розрахунку за товари у документах, поданих до митного оформлення не міститься, судом відхиляються, враховуючи наступне.
Пунктом 1.7 «Умови платежів» Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201 (далі - положення), встановлено, що залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару. Таким чином, законодавець вказує, що в контракті може бути передбачено одночасно як передоплата так і післяоплата.
Зазначене знайшло своє відображення в п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312, що повністю відповідає п. 1.7 положення.
Доводи контролюючого органу з приводу того, що в платіжному дорученні від 09.07.15 №35444 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний інвойс, а є посилання лише на контракт від 01.03.12 №R/F/0312, що унеможливлює віднесення даної попередньої оплати до даної поставки, судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 2.2 положення «Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів» від 28.07.08 №216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Таким чином, діюче законодавство не містить обов'язкової вимоги щодо зазначення в платіжному доручення реквізитів інвойсу, а посилання на контракт є цілком достатнім для ідентифікації платежу.
Твердження відповідача 1 про те, що відповідно до п. 2.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 передбачені умови поставки FOB, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець, а в поданих документах відсутні відомості про страхування вантажу, судом відхиляються, адже в контракті не зазначено, що відповідальною за страхування товару особою є позивач. До того ж, умови поставки FOB передбачаються відсутність у покупця зобов'язання щодо укладення договору страхування (п. Б.3 «Договори перевезення та страхування» статті Б. «Обов'язки покупця», Інкотермс 2010).
Посилання Одеської митниці на те, що у наданому до митного оформлення прайс-листі відсутнє посилання на контракт інвойс, що унеможливлює прив'язання даного прайс-листа до даної партії товару, судом також відхиляються, оскільки національним та міжнародним законодавством, що ратифіковано Україною не передбачено жодних заборон або вимог до форми прайс-листа. За таких умов, зауваження митного органу щодо невірного оформлення прайс-листа є необґрунтованими.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 03.12.15 №25813/6/99-99-25-01-04-15 про перенаправлення скарги, задоволенню не підлягають, як такі, що на переконання суду є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже в рамках спірних правовідносин безпосередньо рішення про коригування митної вартості порушує майнові права позивача, натомість скасування судом рішення відповідача 2 про перенаправлення скарги до Одеської митниці ДФС жодним чином не може відновити порушених та охоронюваних законом прав суб'єкта господарювання.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.08.15 №500060001/2015/610102/2.
3. В решті позову - відмовити.
4. Стягнути судові витрати в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» (код ЄДРПОУ 34380660) шляхом їх безспірного списання з рахунків Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді К.М. Кобилянський
А.С. Мазур