ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2016 року № 826/25332/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві
до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві
про зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - Відповідач 1), Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві (надалі - Відповідач 2), в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, зобов'язати Відповідачів визначитись щодо прийняття до виконання наказів Господарського суду міста Києва №5011-49/14865-2012 від 18.12.2012 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачі не можуть визначитись ким повинні виконуватись Накази Господарського суду міста Києва, а отже, протиправно було повернуто виконавчі документи, посилаючись на те, що виконавчий документ не підлягає виконанню.
Представник Відповідача 1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Представник Відповідача 2, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Позиції щодо позовних вимог суду не надав.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача 2, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що 03.12.2012 року Господарський суд міста Києва прийняв рішення по справі №5011-49/14865-2012, яким задовольнив позов Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення заборгованості за послуги охорони.
На підставі вказаного рішення 18.12.2012 року був виданий накази про примусове виконання рішення від 18.12.2012 року №5011-49/14865-2012.
Позивач 16.04.2013 року заявою №24/14-1339/Ан звернувся до відділу Державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві про прийняття до виконання наказу про стягнення з Національного музею народної архітектури та побуту України 4562,73 грн.
Також, 03.06.2013 року Позивач звернувся із заявою №24/14-1785/Ан до відділу Державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві про прийняття до виконання наказу про стягнення з Національного музею народної архітектури та побуту України 1609,50 грн.
Водночас, постановою від 11.07.2013 року ВП №38766127 виконавчою службою відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі наказу щодо стягнення суми в розмірі 1609,50 грн., посилаючись на те, що казначейською службою самостійно здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету.
Постановою від 30.09.2013 року ВП №37677609 Позивачу повернуто наказ Господарського суду м. Києві від 18.12.2012 року №5011-49/14865-2012 щодо стягнення суми в розмірі 4562,73 грн., оскільки відповідно до п.18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ №845 виконання виконавчих документів щодо стягнення судових витрат, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснюється органами казначейства без звернення до органу, що контролює справлення надходжень до бюджету.
Враховуючи зазначене, Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявами від 23.12.2013 року №24/14-4942/Ан та від 23.012.2013 року №24/14-4943/Ан про виконання наказів щодо стягнення сум в розмірі 1609,50 грн. та 4562,73 грн. відповідно.
Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві листом від 04.02.2014 року №05-08/365-1567 повернуто вказані накази, посилаючись на те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.
Повторно Позивач звернувся із вказаними наказами до виконавчої служби заявами від 12.02.2014 року №24/9-598/Ан та від 12.02.2014 року №24/9-597/Ан та отримав постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.02.2014 року ВП №42216487 та від 27.02.2014 року ВП №42218455.
Також, Позивач звернувся до Відповідача із заявами від 05.05.2014 року №24/9-1687/Ан та від 05.05.2014 року №24/9-1688/Ан про виконання наказів.
Водночас, листами від 13.06.2014 року №05-08/1687-8226 та від 13.06.2014 року №05-08/1686-8225 виконавчі листи повернуто без виконання, оскільки вказані накази не підлягають виконанню органом Казначейства.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наказів Господарського суду м. Києві від 18.12.2012 року №5011-49/14865-2012 вказано стягнути з Національного музею архітектури та побуту України (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 21, корп.19, р/р 35221002000310 в ГУ ДКУ в м. Києві МФО 820019), а в разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві суми 1609,50 грн. судового збору та заборгованості за договором про надання послуг охорони майна №1707-Доб/2011/Печ від 01.01.2011 року в розмірі 4562,73 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі-Порядок).
Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України та положень Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних асигнувань).
Згідно п.25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Відповідно до п.26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.
Згідно ст.3 Закону України від 05.06.2012, №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Отже, Суд наголошує, що у вказаних наказах чітко передбачений порядок стягнення коштів саме із боржника Національного музею архітектури та побуту України та не зазначено, що порядок стягнення має відбуватись шляхом стягнення з Державної казначейської служби України. Позивачем до суду не надано інших доказів щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду по справі, тощо.
Щодо правомірності винесення спірних постанов державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Суд не надає оцінку, оскільки такі обставини не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до пп.1 п.9 Порядку орган Казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає в діях Відповідача 1 порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчих документів без виконання.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи наведене, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, керуючись внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук