ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 серпня 2016 року № 826/144/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного
управління ДФС у м. Києві,
Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач 1), Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач 2), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015р. №0030641705 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015р. №0030651705 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті Відповідачем з порушенням положень Податкового кодексу України та порушує права і законні інтереси Позивача.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву, в яких Відповідач 1 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Доводи Відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.
Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники Відповідачів, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1
За результатами перевірки складено Акт №4145 від 14.07.2015 р. (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме не своєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по єдиному податку до бюджету держави протягом граничних строків, встановлених чинним законодавством з 2013 року.
Не погоджуючись з проведеною перевіркою та Актом перевірки Позивачем подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень Контролюючий орган Листом від 06.08.2015 р. повідомив, що заперечення залишено без розгляду.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2015 року: №0030641705, яким встановлено порушення граничного строку суми грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2004,92 грн. та №0030651705, яким встановлено порушення граничного строку суми грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3653,73 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у М. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у М. Києві прийнято рішення від 05.10.2015 р. №2937/П/26-15-10-08-16, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.
Позивач не погоджується із винесеним Контролюючим органом податковими повідомленням-рішенням, вважає їх протиправними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, звернувся з відповідним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено факт порушення платником податків ОСОБА_1 граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку з 2013 року, а саме: подано податкову декларацію платника єдиного податку за І півріччя 2013 року (№1300038261 від 09.08.2013 р., термін сплати - 19.08.2013 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 6 277,86гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 3 квартали 2013 року (№1300048097 від 08.11.2013 р., термін сплати 19.11.2013 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 3916,35гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 2013 рік (№1400020276 від 10.02.2014 р., термін сплати 19.02.2014 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 29263,27 гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 1 квартал 2014 року (№1400041745 від 12.05.2014 р., термін сплати 20.05.2014 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 43307,37гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 2 квартал 2014 року (№1400053182 д 07.08.2014р., термін сплати 19.08.2014), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 0,00 гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 3 квартали 2014 року (№1400064536 від 10.11.2014 р., термін сплати 19.11.2014 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 794,37гривень; подано податкову декларацію платника єдиного податку за 2014 рік (№1500020035 від 09.02.2015 р., термін сплати 19.02.2015 р.), в якій визначено платником податків грошове зобов'язання - 6488,25гривень.
З пояснень Відповідача вбачається, що в картці особового рахунку Позивача станом на 31.07.2013 р. обліковувалася переплата у розмірі 180,15 гривень.
Контролюючий орган зазначає, що Позивачем перераховано єдиний податок: платіжним доручення №0000000060 від 19.11.2013 р. на суму 3916,35грн.; платіжним доручення №1 від 24.02.2014 р. на суму 29263,27грн.; платіжним доручення №0000000025 від 28.02.2014 р. на суму 1361,59 грн.; платіжним доручення №0000000024 від 28.02.2014 р. на суму 5000,00 грн.; платіжним доручення №1 від 20.05.2014 р. на суму 43307,37 грн.; платіжним доручення №0000000052 від 27.06.2014 р. на суму 15,00 грн.; платіжним доручення №Е1120RL7I6 від 20.11.2014 р. на суму 794,37 грн.; платіжним доручення №0000000010 від 20.02.2015 р. на суму 6488,25 грн.
Відповідач зазначає, що згідно з розрахунками штрафних санкцій та відповідно до податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2015 р. №0030641705, №0030651705 загальна сума сплачених задекларованих грошових зобов'язань із затримкою до 30 календарних днів (на 9, 9, 5, 1, 1 днів) становить 36 537,30 грн., із затримкою понад 30 календарних днів (на 189, 97, 92, 38 днів) - 10 024,60 гривень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом пункту 46.1. статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно підпункту 49.18.3. пункту 49.18. статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
У відповідності до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 ПК України).
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 ПК України.
Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2. статті 86 ПК України).
Дослідивши надані сторонами докази, Судом встановлено, що Акт складений за результатом проведеної камеральної перевірки, який не містить інформації щодо періоду перевірки та податкової звітності, що являлось предметом дослідження граничних строків сплати податкового зобов'язання, що виключає можливість проведення камеральної перевірки та встановлення достовірності перевірки в цілому.
Крім того, із змісту Акту перевірки вбачається, що фактично перевірку проведено за період 2013 р. - лютий 2015 р., хоча описова частина Акту перевірки взагалі не містить інформації за який період проведено перевірку.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2. ст. 294 Податкового кодексу України).
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
За приписами норм абз. 2 п. 294.1, абз. 1 п. 294.2 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно п. 295.3 ст. 295 зазначеного Кодексу передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що камеральна перевірка податкової звітності Позивача з Єдиного податку мала бути проведена: за 2013 рік в березні 2014 року; за 2014 рік в березні 2015 року та за лютий 2015 р. в червні 2015 р., в той час, як була проведена Відповідачем лише 14.07.2015 року, тобто за межами передбаченого строку проведення камеральних перевірок, що свідчить про порушення Відповідачем наведених норм.
Суд звертає увагу, що п. 3 розд. II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що зазначений пункт не є зміною або доповненням до ПК України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій. Тобто без дозволу Кабінету Міністрів України можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень або ті які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
Судами встановлено, що Позивач будь-яких заяв до Контролюючого органу щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Відповідачу на проведення даної камеральної перевірки Позивача з питань своєчасності сплати податків за 2013 рік, в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надано.
Також, Суду не надано доказів - на підставі рішення суду чи згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України призначено та проведено перевірку звітності Позивача.
Відповідач не надав докази Суду того, що сума загального оподатковуваного доходу, отриманого Позивачем від провадження господарської діяльності за 2013 рік та за 2014 рік становила більше 20 мільйонів.
З огляду на зазначене та обставини справи, Судом встановлено, що камеральна перевірка Позивача, фактично, проводилась у період дії мораторію на її проведення, що суперечить наведеній нормам права.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що камеральна перевірка Позивача проведена Відповідачем всупереч наведених законодавчих вимог, отже є протиправною, відповідно, прийняте за її результатами податкові повідомлення-рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015р. №0030641705 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015р. №0030651705 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487,20 грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук