ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 серпня 2016 року № 826/520/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна"
до третя особаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києва Приватне підприємство "ОРІМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ Маркет"
проскасування податкового повідомлення-рішення №77926552208 від 02.12.2015р.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач), треті особи без самостійних вимог на стороні Позивача: Приватне підприємство "ОРІМ" (надалі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ Маркет" (надалі - третя особа 2) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві за № 77926552208 від 02.12.2015 р., в якому зазначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість -118865,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.
Представником третьої особи 1 надано суду письмові пояснення в яких зазначає, що договір про надання послуг, які укладені між ТОВ "АТБ Маркет" та ПП "ОРІМ" за завданням ТОВ "Прошанський коньячний завод - Україна" були реальними та виконані в повному обсязі.
Представником третьої особи 2 надано суду письмові пояснення в яких зазначає, що договір про надання послуг, які укладені між ТОВ "АТБ Маркет" та ПП "ОРІМ" за завданням ТОВ "Прошанський коньячний завод - Україна" були реальними.
Крім того, представник третьої особи 2 зазначає, що інформацією щодо договорів, які укладалися ПП "ОРІМ" з іншими підприємствами - ТОВ "АТБ Маркет" не володіє.
Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники третіх осіб, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" (код ЄДРПОУ 37402655), з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "ОРІМ" (код ЄДРПОУ 39355541) за листопад 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.09.2015р. за №349/26-55-22-08/37402655 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( рядок 20.2 декларації з ПДВ) у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 4500,00 грн. та заниження суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 118865,00 грн.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 року №53926552208, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 123365,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано Скаргу до ГУ ДФС у місті Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення від 27.11.2015 р. №18173/10/26-15-10-05-75, яким скаргу Позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 року №53926552208 в частині суми завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 4500,00 грн., в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27.11.2015 р. №18173/10/26-15-10-05-75 Контролюючим органом винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 р. №77926552208, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 118865,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням та Рішенням ГУ ДФС у місті Києві Позивачем подано Скаргу до ДФС України, за результатом розгляду Скарги ДФС України прийнято рішення №26513/6/99-99-10-01-01-25 від 14.12.2015 р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ГУ ДФС у місті Києві, а скаргу Позивача без задоволення.
Позивач вважає дії Відповідача необґрунтованими, висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «В акті перевірки зазначено, що ПП «ОРІМ» надало замовнику за жовтень 2014 наступні звіти про виконану роботу, а саме: звіт про проведене фокус-групове дослідження, проект «Коньяк»; звіт по визначенню відносної динаміки продажу продукції ТМ «МАНЕ» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»; звіт по визначенню залишків продукції ТМ «МАНЕ» в торгівельних точках мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», приймаючих участь в дослідженні за звітний період; звіт по визначенню обсягу продаж продукції ТМ «МАНЕ» в торгівельних точках мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» в грошовому еквіваленті, приймаючих участь в дослідженні за звітний період. Також, ПП «ОРІМ» надало замовнику за листопад 2014 наступні звіти про виконану роботу, а саме: звіт про проведене маркетингове дослідження «Анкетування споживачів коньяку»; звіт по визначенню відносної динаміки продажу продукції ТМ «Армянская крепость» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»; звіт по визначенню залишків продукції ТМ «Армянская крепость» в торгівельних точках мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», приймаючих участь в дослідженні за звітний період; звіт по визначенню обсягу продаж продукції ТМ -«Армянская крепость»в торгівельних точках мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» в грошовому еквіваленті, приймаючих участь в дослідженні за звітний період.
В акті перевірки вчинено записи, що на підставі наданих до перевірки документів неможливо визначити, яким чином ПП «ОРІМ» здійснено розрахунок фактичного обсягу реалізації продукції ТМ «МАНЕ» та ТМ «Армянская крепость» в торгівельних точках мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», з якого розраховувався обсяг продажу продукції, визначалися залишки продукції та відносна динаміка продажу продукції.
Суми ПДВ за жовтень та листопад 2014 року по податкових накладних (перелік, наведений в акті перевірки) включені ТОВ «Прошанський коньячний завод - Україна» до складу податкового кредиту за листопад 2014 року.
Згідно з базою даних ІС «Податковий блок», ПП «ОРІМ» має стан платника - 28 (триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС). Вид діяльності 73.20-дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Проаналізувавши номенклатуру, зареєстрованих в ЄРПН ПП «ОРІМ» на адресу контрагентів-покупців податкових накладних, у жовтні 2014 року встановлено продаж маркетингових послуг, а саме: проведення фокус-груп, проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення обсягу продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні та ін.».
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Прошанський коньячний завод - Україна» є офіційним дилером та імпортером продукції ТОВ «Прошянський коньячний завод» (Вірменія), а саме - коньяку та вина.
Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ основним видом діяльності Позивача є оптова торгівля напоями.
У Позивача є ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями АГ № 152892 від 02 березня 2011 року.
Позивач зазначає, що Товариством здійснюється поставка імпортованої продукції торгівельним мережам, зокрема: "АТБ", "БІЛЛА", "ФОЗЗІ", "ФУРШЕТ" та ін.
З ціллю покращити результати продажу товару, які поставляє Позивач в торгівельну мережу "АТБ", Позивачем було прийнято рішення про вивчення в магазинах торгівельної мережі "АТБ" ринку продажу, відстеження економічної спроможності та потреб громадян стосовно продукції ТОВ "Прошянський конячний завод" (Вірменія), коригування асортименту та цінової політики, що є маркетинговими дослідженнями.
Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ПП «ОРІМ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір про надання маркетингових послуг №239 від 01.09.2014 року (надалі - Договір №239).
Пунктами 1.1 - 1.3 та п. 3.4 Договору №239 передбачено наступне: «По настоящему Договору Исполнитель обязуется предоставить Заказнику услуги, а Заказник обязуется принять надлежаще предоставленные Исполнителем услуги и оплатить их на условиях и в порядке, указанных в настоящем Договоре. Перечень и виды услуг, которые Исполнитель оказывает Заказнику, указываются в Приложении № 1 (Таблица № 1) к настоящему Договору, которое является его неотъемлемой частью. Заказник заказывает, а Исполнитель обязуется оказать услуги из перечня услуг, указанных в Приложении № 1 (Таблица № 1), в объеме, в течение срока и на условиях, указанных в Приложениях к настоящему Договору, которые являются его неотъемлемой частью. По окончании отчетного периода Стороны подписывают Акт сдачи-приемки предоставленных услуг в соответствии с п. 4.1. настоящего Договора. Для получения Акта сдачи-приемки предоставленных услуг Заказчик обязан в срок до 15-го числа месяца следующего за отчетным явиться по месту нахождения Исполнителя.».
Між сторонами 01.10.2014 р. підписано Додаток №б/н до договору про надання послуг №239 від 01.09.2014 р. (надалі - Додаток №б/н від 01.10.2014 р.).
У відповідності до Додатку №б/н від 01.10.2014 р., Виконавець зобов'язується надати Замовникові наступні послуги: Проведення фокус-груп; Визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; Визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; Визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.
Крім того, між сторонами 01.11.2014 р. підписано Додаток №б/н до договору про надання послуг №239 від 01.09.2014 р. (надалі - Додаток №б/н від 01.11.2014 р.).
У відповідності до Додатку №б/н від 01.11.2014 р., Виконавець зобов'язується надати Замовникові наступні послуги: Проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання ); Визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; Визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; Визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.
В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Податкові накладні: № 108 від 27.10.2014р. на загальну суму з ПДВ 16660,00 грн., №414 від 31.10.2014р. на загальну суму з ПДВ 609880,00 грн., №705 від 28.11.2014р. на загальну суму з ПДВ 91660,00 грн., №996 від 30.11.2014р. на загальну суму з ПДВ 21990,00 грн.; Акти виконаних робіт: №002279 від 31.10.2014р. на суму з ПДВ 626540,00 грн., №005289 від 30.11.204р. на суму з ПДВ 113650,00 грн.; Звітами за жовтень 2014 року та листопад 2014 року про надання маркетингових послуг відповідно до предмету договору; банківські виписки, Судом досліджено матеріали справи та копії залучено до матеріалів справи.
Акти виконаних робіт та Звіти про надання маркетингових послуг зі сторони виконавця послуг підписані повноважним представником ПП "ОРІМ" ОСОБА_1, що діяв на підставі Довіреності № 01/09/14 від 01.09.2014р.
Крім того, Суд звертає увагу, що третьою особою 2 надано суду докази того, що ПП "ОРІМ" проведено маркетингові послуги для Позивача, що підтверджується наступним.
Між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Виконавець), з однієї сторони та ПП «ОРІМ» (Замовник), з іншої сторони укладено Договір на надання послуг №68259 від 01.09.2014 р. (надалі - Договір №68259).
В пунктах 1.1, 4.1, 4.2 Договору №68259 передбачено наступне: «По настоящему договору Исполнитель обязан предоставить услуги по сбору и предоставлению данных по ООО «АТВ-маркет» об объемах продаж товаров в торговых точках, об остатках продукции в магазинах, об относительной динамике продаж продукции, о среднедневных продажах продукции, а Заказник принять и оплатить данные услуги на условиях, определенных в настоящем договоре. Результаты маркетинговых исследований оформляются в виде отчета и передаются Заказнику на магнитных носителях. В акте отражаются: Сроки проведения исследования и стоимость фактически произведенных исследований. Мотивированные замечания Заказника относительно качества предоставленных у слуг.».
В підтвердження виконання умов Договору №68259 третьою особою 2 надано суду наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), звіти, банківські виписки, податкові накладні та інші документи, які підтверджують виконання та отримання послуг сторонами.
Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які послуги надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
В запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає наступне: «Згідно з базою даних ІС «Податковий блок», ПП «ОРІМ» має стан платника - 28 (триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС). Вид діяльності 73.20-дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Проаналізувавши номенклатуру, зареєстрованих в ЄРПН ПП «ОРІМ» на адресу контрагентів-покупців податкових накладних, у жовтні 2014 року встановлено продаж маркетингових послуг, а саме: проведення фокус-груп, проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення обсягу продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні та ін.».
Як вбачається із матеріалів справи рішення засновника (власника) ПП «ОРІМ» №04/01-2016 від 04.01.2016 р. було скасовано рішення №29/05-15 від 29.05.2015 р. засновника (власника) ПП «Орім» про припинення Підприємства шляхом його ліквідації, припинено ліквідаційну процедуру та відновлено діяльність Підприємства, а також призначено ОСОБА_2 на посаду директора Підприємства з 05 січня 2016 року.
Суд звертає увагу, що знаходження Товариства в стані припинення в 2015 року не свідчить про те, що в 2014 році Товариство (ПП «Орім») не здійснювало свою господарську діяльність.
В акті перевірки зазначено про те, що основними постачальниками ПП «Орім» в жовтні 2014 року були ТОВ «Валексі», ТОВ «Авротрейдс», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», в листопаді 2014 року - ТОВ «Валексі».
В свою чергу в акті також наводиться інформація стосовно контрагентів - постачальників вказаних підприємств - ПРАТ «Ю.Ф.СІ», ТОВ «Ксіон Компані», «Мері-Фіш», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ТОВ «Торгівельна компанія «Ф'ючер ТВП», ТОВ «МГ-ЦЕНРТ», а саме стосовно стану підприємства, видів діяльності, задекларованих в податковій звітності даних та номенклатури податкових накладних, виписаних покупцям.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.
Суд звертає увагу, що Позивач не перебував в договірних відносинах з наступними товариствами: ТОВ «Валексі», ТОВ «Авротрейдс», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ПРАТ «Ю.Ф.СІ», ТОВ «Ксіон Компані», «Мері-Фіш», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ТОВ «Торгівельна компанія «Ф'ючер ТВП», ТОВ «МГ-ЦЕНРТ», а отже посилання Відповідача на такі обставини є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству, оскільки юридична особа не несе відповідальність за дії своїх контрагентів при укладанні інших договорів.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.
Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.
Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.
Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.
Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.
Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
Таким чином, Суд приходить до висновку щодо правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, а Відповідачем не надано Суду жодних доказів та письмових пояснень на підставі чого прийнятті оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Також, Суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання Позивачем у контрагента послуг безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
На думку Суду, Позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентом, тому висновки акта перевірки є помилковими, а зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - протиправним.
З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві за № 77926552208 від 02.12.2015 р., в якому зазначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість -118865,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві за № 77926552208 від 02.12.2015 р., в якому зазначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість -118865,00 грн.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - Україна" (код ЄДРПОУ 37402655) судові витрати в сумі 1782,98 грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук