Постанова від 03.08.2016 по справі 910/20024/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/20024/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Караговнік А.Ю. - представник за довіреністю від 28.03.2016 року;

від відповідача: Петроченко С.О. - представник за довіреністю від 25.04.2016 року;

від третіх осіб: 1) не з'явились;

2) Колосюк С.Л. - представник за довіреністю від 02.06.2016 року;

3) Музичук Л.В. - представник за довіреністю від 22.06.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року

у справі № 910/20024/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповільністю "Вассма Рітейл"

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

треті особи 1) ОСОБА_6

2) Національний банк України

3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання припиненими зобов'язань, визнання припиненою іпотеку та скасування заборони відчуження нерухомого майна, визнання припиненим права застави та обтяження рухомого майна та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання припиненими зобов'язань, визнання припиненою іпотеку та скасування заборони відчуження нерухомого майна, визнання припиненим права застави та обтяження рухомого майна та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" було укладено кредитний договір №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної кредитної лінії у гривні, доларах США та євро для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000 доларів США. З метою належного виконання зобов'язань за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, 15.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266; 15.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "Вассма" (заставодавець) було укладено договір застави №06/12-KLMV/S-7; 18.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_8 укладено договір поруки №06/12-KLMV/Р-2. Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви всі зобов'язання позивача за кредитним договором були виконані належним чином, а саме 12.02.2015 року відповідач, як банк-кредитодавець за кредитним договором, скористався своїми правами, передбаченими пунктами 3.2.2.-3.2.3., 3.2.7. кредитного договору, а саме: відмовився в повному обсязі від подальшого кредитування позивача за кредитним договором та, з метою виконання зобов'язань позивача щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами, ініціював договірне списання з рахунку третьої особи в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором суму коштів в розмірі 22 299 433 грн. 10 коп. Крім того, 12.02.2015 року третьою особою 1 в рахунок погашення заборгованості позивача за Кредитним договором також була сплачена сума коштів в розмірі 655 781 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням №464846 від 12.02.2015 р. Загальна сума коштів, яка була сплачена 12.02.2015 р. ОСОБА_6 на погашення заборгованості позивача за кредитним договором становить 22 955214 грн. 42 коп. Виконання обов'язку позивача за кредитним договором було покладено на ОСОБА_6 позивачем в порядку ст. 528 ЦК України згідно з умовами договору про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 не пізніше 13.02.2015р. сплачує відповідачу суму кредитної заборгованості позивача за кредитним договором в розмірі не меншому 22 955 214 грн. 42 коп. В подальшому, зобов'язання позивача щодо задоволення вимог ОСОБА_6, який той набув в результаті виконання зобов'язань позивача за кредитним договором в межах фактично сплаченої суми в розмірі 22 955 214 грн. 42 коп. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та ОСОБА_6 згідно з актом про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 14.04.2015 р., а тому третя особа 1 набула прав кредитора за кредитним договором, який укладено між позивачем та ПАТ "Златобанк", в порядку статті 528 Цивільного кодексу України внаслідок виконання третьою особою обов'язку позивача за Кредитним договором, сторони підтвердили, що строк виконання позивачем зобов'язання щодо задоволення регресної вимоги третьої особи за кредитним договором настав. 19.03.2015 р. Відповідачем було ініційовано договірне списання коштів з рахунку позивача, який відкрито в установі відповідача, та перераховано на погашення кредитної заборгованості позивача за кредитним договором суму коштів в розмірі 14 645,38 грн. 14.04.2015 р. залишок заборгованості позивача за кредитним договором, який станом на 14.04.2015р. складався з суми заборгованості за процентами в розмірі 172 094,98 грн., та суми пені в розмірі 10 118,03 грн., було сплачено позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів за вказаними в кредитному договорі реквізитами. Таким чином, позивач просить суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, договором іпотеки від 15.02.2015р., договором застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012р., визнати припиненою іпотеку та скасувати заборону відчуження нерухомого майна, визнати припиненим право застави та обтяження товарів в обороті, а також здійснити дії, які згідно з чинним законодавством України є необхідними для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Куксов В.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року у справі №910/20024/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що визнаючи належним виконання третьою особою зобов'язань позивача за кредитним догвоором, суди попередніх інстанцій не з'ясували підстав платежу, вказаних у відповідних платіжних документах, та правових підстав вчинення третьою особою дій з погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, судами попередніх інстанції не досліджено та не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 року.

При повторному розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відносно АТ «Златобанк» було запроваджено процедуру тимчасової адміністрації, а в подальшому ліквідації, яка регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що договір про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 року є дійсним на час розгляду справи, а сторнація грошових коштів є безпідставною.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, третя особа 2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга третьої особи 2 мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази про надання бнком письмової згоди на виконання зобов'язань третьою особою всупереч умовам кредитного договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" по справі № 910/20024/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року справу № 910/20024/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 27.07.2016 року.

У судове засіданні 27.07.2016 року представник третьої особи 1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2016 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 27.07.2016 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справою № 279/11444/15-ц, яка розглядається Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Представник відповідача та представник третьої особи 3 у судовому засіданні 27.07.2016 року не заперечували проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року розгляд справи відкладено до 03.08.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/20024/15 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 02.08.2016 року, справу № 910/20024/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року справу № 910/20024/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2016 року заперечував протии задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 03.08.2016 року підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справою № 279/11444/15-ц про визнання договору від 11.02.2015 року недійсним, яка розглядається Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Враховуючи те, що господарський суд самостійно може дослідити та надати оцінку договору від 11.02.2015 року щодо відповідності даного правочину нормам чинного законодавства, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, представник третьої особи 2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановленого місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (позичальник) було укладено кредитний договір №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної кредитної лінії у гривні, доларах США та євро для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000 доларів США.

Пунктом 1.2 кредитного договору (з урахування договору про внесення змін №3 від 17.07.2014р. до кредитного договору) встановлено, що строк повернення кредитних коштів встановлювався по 16 липня 2015 року.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору (з урахування договору про внесення змін №3 від 17.07.2014р. до кредитного договору) плата за користування кредитними коштами в розмірі 27,0% річних у гривні, 16,0% річних у доларах США та 15,0% річних у євро.

В якості належного виконання зобов'язань за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, 15.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно, а саме:

- земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування виробничих приміщень, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування виробничих приміщень, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 1,48 га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Городоцька;

- будівля складу літера Е площею 101,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2;

- побутові приміщення дільниці №5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- побутові приміщення літера В площею 329,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- будинок контори, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

В якості належного виконання зобов'язань за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, 15.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "Вассма" (заставодавець) було укладено договір застави №06/12-KLMV/S-7;18.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_8 укладено договір поруки №06/12-KLMV/Р-2; 16.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (заставодавець) було укладено договір застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8, предметом якого є рухоме майно, товари в обороті, а саме: пакетоване насіння, засоби захисту рослин, супутні товари, згідно з переліком в додатку.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви всі зобов'язання позивача за кредитним договором були виконані належним чином, а тому просить суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, договором іпотеки від 15.02.2015р., договором застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012р., визнати припиненою іпотеку та скасувати заборону відчуження нерухомого майна, визнати припиненим право застави та обтяження товарів в обороті, а також здійснити дії, які згідно з чинним законодавством України є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви всі зобов'язання позивача за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року були виконані належним чином, а саме 12.02.2015 року відповідач з метою виконання зобов'язань позивача щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами, ініціював договірне списання з рахунку третьої особи в рахунок погашення заборгованості позивача за Кредитним договором суму коштів в розмірі 22 299 433 грн. 10 коп. Крім того, 12.02.2015 року третьою особою в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором також була сплачена сума коштів в розмірі 655 781 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 464846 від 12.02.2015 р. Загальна сума коштів, яка була сплачена 12.02.2015 р. ОСОБА_6 на погашення заборгованості позивача за кредитним договором становить 22 955 214 грн. 42 коп. Виконання обов'язку позивача за кредитним договором було покладено на ОСОБА_6 позивачем в порядку ст. 528 ЦК України згідно з умовами договору про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015 року.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ст. 1052 Цивільного кодексу України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, в разі прострочення повернення чергової частини, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому випадку кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Як встановлено колегією суддів, 11.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (боржник) та ОСОБА_6 (третя особа) було укладено договір про виконання зобов'язань третьою особою, відповідно до умов якого третя особа не пізніше 13 лютого 2015 року сплачує кредитору суму кредитної заборгованості за Кредитним договором в розмірі не меншому за 22 955 214 грн. 42 коп. Третя особа після виконання нею зобов'язання боржника за кредитним договором набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в розмірі суми, яка була фактично сплачена.

При цьому, колегія суддів зазначає, що покладення боржником виконання зобов'язань, що лежать на ньому на іншу особу, відповідно до ч.1 статті 528 Цивільного кодексу України, не тягне за собою зміну сторони у зобов'язанні, оскільки по відношенню до кредитора вона вчиняє лише фактичні дії, зокрема, сплачує грошові кошти, при цьому не перебуваючи у правовому зв'язку з кредитором. Зазначена норма встановлює умови, за якими можливе покладення зобов'язання на іншу (третю) особу, а саме у разі якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Водночас, відповідно до п.3.3.8 кредитного договору №06/12-KLMV від 18.01.2012 року позичальник не має права без одержання попередньої письмової згоди банку передавати третім особам свої права та обов'язки за цим договором.

Так, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу одержання попередньої письмової згоди Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на передачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" своїх обов'язків за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року ОСОБА_6.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" не мало права без одержання попередньої письмової згоди Публічного акціонерного товариства "Златобанк" укладати договір про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015 року з ОСОБА_6 й передавати йому свої обов'язки по сплаті суми кредитної заборгованості за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року в розмірі не меншому за 22 955 214 грн. 42 коп., а тому такий договір не створює жодних юридичних наслідків для сторін.

Крім того, на зауваження Вищого господарського суду України, які викладені у постанові від 16.03.2016 року, колегією суддів встановлено, що 12.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор) та ОСОБА_6 (новий боржник) було укладено договір про виконання зобов'язання третьою особою, згідно з умовами якого новий боржник здійснює виконання зобов'язань ТОВ "Вассма Рітейл" за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, а кредитор надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань за первісного боржника за вказаним кредитним договором в сумі 23 141 784 грн. 50 коп.

У п.1.3 договору визначено, що обов'язки, визначені у п.1.2 цього договору, мають бути виконані новим боржником не пізніше 12 лютого 2015 року.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", новий боржник надає право та доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку нового боржника для виконання зобов'язань за цим договором. (п.3.1 договору)

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було здійснено договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку ОСОБА_6 у розмірі 22 299 433 грн. 10 коп. (29 368 358 грн. 72 коп. - 7 068 925 грн. 62 коп. помилково перерахованим коштів), що підтверджується меморіальним ордером №464978 від 12.02.2015 року із зазначенням призначення платежу: "погашення кредитної заборгованості по угоді №06/12-KLMV від 18.01.2012 зг. розпорядженням від 12.02.2015", платіжним дорученням в іноземній валюті від 12.02.2015 року та меморіальним ордером №5098348 від 13.02.2015 року.

До того ж, 12.02.2015 року ОСОБА_6 було сплачено Публічному акціонерному товариству "Златобанк" грошові кошти у розмірі 655 781 грн. 32 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 464846 із зазначенням призначення платежу: "погашення заборгованості по угоді №06/12-KLMV від 18.01.2012 зг. розпорядженням від 12.02.2015".

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що грошові кошти у загальному розмірі 22 955 214 грн. 42 коп. були сплачені ОСОБА_6 саме на виконання умов договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, а не на виконання умов договору про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015 року, як помилково зазначає позивач.

13.02.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від На підставі постанови Правління Національного банку України № 105 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному Акціонерному Товаристві "Златобанк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича. Тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження у ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації, та станом на 17.04.2015 року) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Колегією суддів встановлено, що наказом від 17.04.2015 року № 184 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Златобанк" Славінським В.І. було визнано нікчемним договір про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, на підставі п.7 ч.3 статті 38 Закону.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Листами №1316/1, №1322 від 17.04.2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" повідомило ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" про нікчемність договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, а також про вжиття заходів щодо повернення коштів у розмірі 23 141 784 грн. 50 коп., що підтверджується описами вкладення у цінні листи від 17.04.2015 р., фіскальними чеками від 17.04.2015 р.

Відповідач вказує, що договір про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6 є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який передбачає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаними твердженнями відповідача, оскільки договір про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року не містить жодних переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а, навпаки, надає право банку вимагати від нового боржника та/або первісного боржника належного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором, здійснювати договірне списання з будь - якого відомого кредитору рахунку нового боржника, для виконання зобов'язань в повному обсязі чи в їх частині, на розсуд кредитора, в разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим договором, в порядку, передбаченому р.3 цього договору (п.2.6 договору). Крім того, банк відповідно до умов вказаного договору фактично отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у загальному розмірі 22 955 214 грн. 42 коп.

Вказаний договір був підписаний сторонами 12.02.2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк", яке відбулось з 14.02.2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки чинне законодавство України передбачає право боржника покласти виконання обов'язку на іншу особу й обов'язок кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

З вказаного випливає, що у випадку коли тимчасовий адміністратор/ліквідатор неплатоспроможного банку вважає правочин нікчемним та бажає визнати його нікчемним або застосувати наслідки нікчемності цього правочину, він повинен чітко навести посилання на конкретні приписи ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обґрунтувати в чому саме полягає нікчемність конкретного договору, проте останнім не надано належних обґрунтувань нікчемності договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки при укладанні договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в АТ "Златобанк" були відсутні підстави для визнання нікчемного спірного договору відповідно до частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, на час розгляду даної справи є дійсним, оскільки відповідачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Заперечуючи проти припинення зобов'язань за кредитним договором, відповідач зазначає, що 17.04.2015 року грошові кошти у загальному розмірі 22 955 000 грн. 00 коп. були сторновані відповідно до правил бухгалтерського обліку Публічним акціонерним товариством "Златобанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 18.01.2012 р. по 07.05.2015 р.

Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки при укладанні договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цим договором не настала, а тому здійснення 17.04.2015 року сторнації грошових коштів у загальному розмірі 22 955 000 грн. 00 коп. Публічним акціонерним товариством "Златобанк" відповідно до правил бухгалтерського обліку є безпідставним.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №6-15цс15.

Враховуючи вищевикладене, сплата ОСОБА_6 на виконання умов договору про виконання зобов'язання третьою особою б/н від 12.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, грошових коштів у загальному розмірі 22 955 214 грн. 42 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року є обов'язковим для прийняття банком як належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

19.03.2015 року Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було списано з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" грошові кошти у розмірі 14 645 грн. 38 коп. для погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Крім того, 14.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" були сплачені грошові кошти відповідачу у розмірі 172 094 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням №74 від 14.04.2015 р. із зазначенням призначення платежу: "сплата процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №06/12-KLMV від 18.01.2012 р.", та грошові кошти у розмірі 10 118 грн. 03 коп. що підтверджується платіжним дорученням №75 від 14.04.2015 р. із зазначенням призначення платежу: "сплата пені за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №06/12-KLMV від 18.01.2012 р.".

Заявою ОСОБА_6 від 15.04.2015 р., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим №634, встановлено, що 12.02.2015 р. ОСОБА_6 зобов'язання боржника за кредитним договором були виконані частково в розмірі еквівалентному 22 955 214 грн. 42 коп., у зв'язку з чим він набув права кредитора у зобов'язанні за кредитним договором.

Як зазначалося вище, пунктом 1.2 кредитного договору (з урахування договору про внесення змін №3 від 17.07.2014р. до кредитного договору) передбачено, що строк повернення кредитних коштів по 16 липня 2015 року.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на письму вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору. (п.п.3.3.6 договору).

У п.3.4 договору зазначено, що позичальник має право, зокрема, здійснювати повне чи часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах строку, встановленого п.1.2 цього договору

Так, розглянувши лист - попередження відповідача №643 від 17.03.2015 р. про наявність заборгованості за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, колегія суддів зазначає, що він є необгрунтованим, оскільки вказаний лист датований 17.03.2015 року, в той час як зобов'язання третьою особою 2 були виконані раніше - 12.02.2015 року.

Що стосується визначення правового режиму рахунку ОСОБА_6, з якого здійснювалося списання коштів на виконання зобов'язань за кредитним договором, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, сторонами не було надано договір на відкриття рахунку ОСОБА_6, з якого здійснювалося списання коштів на виконання зобов'язань за кредитним договором.

Водночас, колегією суддів встановлено, що згідно п. 3.1 договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 року, встановлено, що відповідно до ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ОСОБА_6 надає право та доручає відповідачу здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку ОСОБА_6 № 26204500032712, код банку 380612 в АТ «Златобанк» для виконання зобов'язань за цим договором по сплаті грошових коштів.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошт из рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених довором.

Згідно із ст. 26.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Як вбачається із вищевказаних меморіальний ордерів, кошти ОСОБА_6 були списанні із рахунку № 26204500032712.

Отже, згідно умов договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 року, вказаний рахунок є вкладним (депозитним).

Водночас, колегія суддів зазначає, що списання коштів із вказаного рахунку було узгоджено сторонами умовами договору, в тому числі банком, який здійснив вказані дії (списав кошти), що свідчать про погодження банком на вчинення таких дій й належне виконання прийнятого на себе зобов'язання третьою особою.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з належним виконанням третьою особою - ОСОБА_6 на підставі статті 528 Цивільного кодексу України й прийняття такого виконання банком зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Златобанк", зі сплати заборгованості за кредитом у розмірі 22 955214 грн. 42 коп., а також самостійною сплатою позичальником заборгованості за процентами у розмірі 172 094 грн. 98 коп., заборгованості по пені у розмірі 10 118 грн. 03 коп., зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року є припиненими, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" в частині визнання припиненим зобов'язання за договором іпотеки від 15.02.2012 р., який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" та посвідчений 15 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266; визнання припиненим зобов'язання за договором застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.

Право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. (стаття 593 Цивільного кодексу України)

Враховуючи те, що зобов'язання за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року є припиненими, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання припиненим зобов'язання за договором іпотеки від 15.02.2012 р., який укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", посвідчений 15 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266; визнання припиненим зобов'язання за договором застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", також підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" в частині визнання припиненою іпотеки, яке було надано у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012р., згідно з договором іпотеки від 15.02.2012р., який посвідчено 15 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №2664; визнання припиненим права застави, яка була надана у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012р. згідно з договором застави товарів в обороті №06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013р., як похідні вимоги від основного зобов'язання.

Щодо позовної вимоги про здійснення дій, які є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинення права застави та обтяження товарів в обороті, то колегія суддів зазначає наступне.

Процедура реєстрації/вилучення обтяжень рухомого майна в Реєстрі регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2004 №830, (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 №73/5 (далі - Інструкція).

Згідно статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 4 вищенаведеного Закону обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає на підставі закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.

Частиною 1 статті 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Частиною 5 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.04.2015 року позивач звернувся з вимогою №04-16/15 до відповідача у строк до 24.04.2015 року внести у встановленому порядку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення обтяжень, якими забезпечувались зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" за кредитним договором №06/12-KLMV від 18.01.2012 року.

Водночас, відповідач відповіді на дану вимогу не направив, дії щодо здійснення припинення обтяжень не виконав.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пощзовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі № 910/20024/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі № 910/20024/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/20024/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна

Попередній документ
59490138
Наступний документ
59490140
Інформація про рішення:
№ рішення: 59490139
№ справи: 910/20024/15
Дата рішення: 03.08.2016
Дата публікації: 09.08.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; забезпечення виконання зобов’язань