06 липня 2016 року м. Київ К/9991/39636/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступник Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби)
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2012
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012
у справі № 2а/2070/413/12 Вінницького окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Макарді»
до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (ОДПІ)
про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Хмільницької ОДПІ щодо не надання у встановлений законом термін органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету по податку на додану вартість ТОВ «Макарді» за квітень 2008 року у розмірі 58561,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Макарді» суму бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 58561,00 грн.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що на особовому рахунку позивача як платника ПДВ утворилась невідшкодована сума бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2008 року у сумі 58561,00 грн., яка останнім була заявлена до відшкодування.
З метою перевірки правомірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01.01.2008 по 01.06.2008 ДПІ у м. Вінниці проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 21.07.2008 № 1488/2330/32407672. За висновками цього акту позивач порушив норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 105171,00 грн. та завищив залишок від'ємного значення чистої суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) за травень 2008 року, на 1061,00 грн.
За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ у м. Вінниці відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.07.2008 № 0000922330/2 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за квітень 2008 року на 58561,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було предметом судового спору у справі № 2а-149/09/0270, за результатами розгляду якого постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 31.07.2008 № 0000922330/2.
Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено у судовому процесі, ТОВ «Макарді» змінило своє місцезнаходження з м. Вінниця на м. Хмільник Вінницької області, а отже і місце реєстрації як платника податків. Однак, Хмільницька ОДПІ не відобразила надмірно сплачену позивачем вище зазначену суму ПДВ, правомірність декларування якої позивачем підтверджена в судових рішеннях у справі 3 2а-149/09/0270, в картці його особового рахунку платника податку на додану вартість, який ведеться ОДПІ з 01.01.2009. Відповідно до листа Хмільницької ОДПІ від 28.12.2011 №4544, суму бюджетної заборгованості з ПДВ перед ТОВ «Макарді» за квітень 2008 року було включено до картки особового рахунку платника ПДВ 24.11.2011.
За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 цього пункту).
Платник податку, згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (пункт 200.4 ст.200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Враховуючи підтвердження у судовому порядку заявленого до відшкодування за рахунок бюджетних коштів ПДВ в сумі 58561,00 грн. за квітень 2008 року, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про протиправність бездіяльності Хмільницької ОДПІ щодо неприйняття та ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновку про виплату позивачу бюджетного відшкодування за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2008 року у сумі 58561,00 грн.
При цьому, однак, не можна погодитись із висновками судів у частині стягнення з Державного бюджету України вказаної суми бюджетного відшкодування, оскільки судами було обрано неправильний спосіб захисту порушеного права позивача.
Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок).
Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Встановлений цими нормами порядок відшкодування платнику ПДВ надмірно сплаченої суми податку не передбачає відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.
Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Таке застосування вище наведених норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Висновок судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 58561,00 грн. не відповідають правовій позиції Верховного Суду України.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. Правильним способом захисту позивача, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у вище зазначених постановах, є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього правовими нормами обов'язку щодо надання органу державної казначейської служби висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково, змінити постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо неприйняття та ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області висновку про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Макарді» бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року у сумі 58561,00 грн.; зобов'язати Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області прийняти висновок про відшкодування з бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Макарді» (код за ЄДРПОУ - 32407672) за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року податку на додану вартість у сумі 58561,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят одна гривна 00 копійок) та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарді» судові витрати у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) за рахунок бюджетних асигнувать Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев