03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа 760/10711/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Українець В.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7441/2016 Доповідач - Музичко С.Г.
25 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Музичко С.Г.
Суддів - Рейнарт І.М., Барановської Л.В.
при секретарі - Ігнатьєву Є.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Школьної Мар'яни Василівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Комерційний банк «Надра» - Школьна М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що підстав вважати, що позивачем пропущено строки позовної давності відсутні, оскільки за п. 8,3 додаткової угоди №1 до кредитного договору, він діє до виконання сторонами зобов'язань.
Представник ПАТ КБ «Надра» в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлений належним чином.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банком при звернення до суду пропущено строк позовної давності.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 18.10.2005 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 737/П/2005-840, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на придбання транспортного засобу на загальну суму 8760 доларів США, зі сплатою 10% річних, строком до 18.08.2011 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між ПАТ «КБ «Надра»,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки, за якими поручителі зобов'язались солідарно відповідати перед кредитором за всіма зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 18.10.2005 року.
02.10.2010 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за якою сторони встановили етапи відстрочення сплати частини необхідного платежу. Встановлено щомісячна сума мінімального необхідного платежу.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, проте відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2015 року становить 13430,92 доларів США та складається з непогашеної суми кредиту у розмірі 1024,27 доларів США, що еквівалентно 24020,55 грн.; несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 341,74 доларів США, що еквівалентно 8014,28 грн.; несплаченої пені за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 869,86, що еквівалентно 20399,42 грн.; та штрафу в розмірі 383 доларів США, що еквівалентно 8981,91 грн.; заборгованість по сплаті комісії 1991,35 доларів США, що еквівалентно 46 699,91 грн., комісія за консультаційні послуги 24,09 доларів США, що еквівалентно 564,89 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся за захистом своїх порушених прав з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання був 18.08.2011 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 27.05.2015, тобто зі спливом строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку у суді першої інстанції.
Зважаючи на викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, враховуючи, що строком виконання основного зобов'язання було визначено 18.08.2011 року, а також положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, кредитор мав право звернутись з позовом до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 19.02.2012 року.
Після 19.02.2012 року порука вважається припиненою відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Висновок суду щодо припинення поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Школьної Мар'яниВасилівни відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді