26 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Чобіток А.О.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу СклярОксани Станіславівни про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановила:
у серпні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання припиненим договір іпотеки, укладений 11 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4, та просила зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни до запису про нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, видаливши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №7772995 квартири АДРЕСА_2, та видаливши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №7773088 квартири АДРЕСА_2
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та її донькою ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №050-2008-1145, на забезпечення зобов'язань по якому 11 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є вищезазначена квартира.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 313 303,77грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн.
На виконання зазначеного рішення суду ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було відкрите виконавче провадження №29337010.
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/7897/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Журавська О.В. Ж.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
Позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, і вона, як її спадкоємець, 21 листопада 2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, у тому числі і на вищезазначену квартиру та є її власником.
- 2 -
Позивач вважала, що іпотека є припиненою, оскільки 13 червня 2013р. виконавче провадження про стягнення боргу за кредитним договором закінчено та знято накладений на квартиру арешт, що свідчить про припинення кредитного договору. Крім того, рішенням суду від 19 травня 2015р. відмовлено у задоволенні позову банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
У лютому 2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало до суду зустрічний позов, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №050-2008-1145 від 11 квітня 2008 року у розмірі 44 944,24 доларів США, еквівалент якої станом на дату звернення до суду складає 1 207 011,81грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 34 549,71 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 927 858,79грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитним коштами у сумі 10 062,01 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 270 222,95грн.; заборгованість по підвищеним відсоткам 332,52 долари США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 8 930,08грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 54,40 кв.м., житловою площею 29,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою висновком про вартість майна на рівні 62 000 доларів США.
Мотивуючи вимоги зустрічного позову, відповідач, вказуючи на обставини щодо укладення кредитного договору та договору іпотеки, викладені у первісному позові, зазначав, що станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором складає 44944,24 доларів США, тому іпотекодержателем ПАТ «Універсал Банк» прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що в формі передбаченій законодавством було повідомлено спадкоємця іпотекодавця. У зв'язку з відсутністю задоволення вимог іпотекодержателя та невиконанням основного зобов'язання, ПАТ «Універсал Банк» набув права задовольнити свої грошові вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки у спосіб, що передбачений Законом України «Про іпотеку», а саме - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням суду від 14 квітня 2016 року в позові ОСОБА_1 та у зустрічному позові ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Представник позивача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неврахування, що рішенням суду встановлено відсутність зобов'язання позивача перед банком з приводу погашення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ «Універсал Банк» в поданій ним апеляційній скарзі просить рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задовольнити у повному обсязі
Відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 22, 23 Закону України «Про іпотеку», так як на дату ухвалення рішення зобов'язання за кредитним договором не виконано, порушення майнових прав банку триває, а ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої позичальниці, яка прийняла спадщину та отримала відповідне свідоцтво, а отже і прийняла на себе обов'язок повернути отримані кошти за кредитним договором, тому ПАТ «Універсал Банк» має усі законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який
- 3 -
підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги банку, пояснення представника ПАТ «Універсал Банк», який заперечував проти апеляційної скарги представника позивача та просив задовольнити апеляційну скаргу банку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 11 квітня 2008р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримала 35 000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 10 квітня 2028р. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,45% річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2008р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_3.
У зв'язку із невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2010р. з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором у сумі 313303грн. 77коп., яка складалася із заборгованості по кредиту у сумі 277 641грн. 55коп., заборгованості по відсотках у сумі 35 525грн. 01коп. та підвищені відсотки у розмірі 337грн. 21коп.
28 серпня 2011р. ОСОБА_4 померла.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 13 червня 2013р. виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості закінчено у зв'язку із смертю боржника та не встановленням правонаступників.
У листопаді 2011р. ПАТ «Універсал Банк» направило П'ятнадцятій київській державній нотаріальній конторі претензію до спадкоємців ОСОБА_4 стосовно погашення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008р. у сумі 315 123грн. 77коп., яка направлена 22 листопада 2011р. до Шостої київської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадкової справи.
21 листопада 2014р. державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємцю ОСОБА_4, на квартиру АДРЕСА_3.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачена можливість припинення іпотеки у зв'язку із смертю іпотекодавця.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на нормах матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що боржник та іпотекодавець є однією особою, спадкоємець не є поручителем, а звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до подвійного стягнення, оскільки існує рішення суду про стягнення заборгованості з боржника.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі
- 4 -
задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Такий правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у справі 6-73цс13 і у порушення вимог ст. 360-7 ЦПК України необґрунтовано не врахований судом першої інстанції.
Отже, наявність судового рішення про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.
Крім того, під час судового розгляду сторони не заперечували, що ОСОБА_4 рішення суду виконано не було.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Вiдповiдно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою i у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть iпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки вiд iпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус iпотекодавця i має всі його права i несе всі його обов'язки за iпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - iпотекодавця, такий спадкоємець не несе вiдповiдальність перед iпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги iпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Таким чином, якщо боржник та iпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки iпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.
- 5 -
Такий правовий висновок був прийнятий Верховним Судом України при розгляді справи 6-1286цс15.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що у зв'язку із смертю іпотекодавця ОСОБА_9 правових підстав для припинення іпотеки не має.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що кредитний договір та договір іпотеки є припиненими у зв'язку із постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника, не ґрунтуються на нормах матеріального права, які не передбачають можливість припинення зобов'язання за кредитним договором або припинення іпотеки у зв'язку із будь-яким рішенням державного виконавця.
Посилання представника позивача на те, що рішенням суду 22 липня 2010р. були внесені зміни до кредитного договору, а сам договір є припиненим відповідно до ст. 608 ЦК України є необґрунтованими, оскільки нормами діючого законодавства не передбачена можливість внесення будь-яких змін до договору рішенням суду. Відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України банком був змінений строк виконання зобов'язань за кредитним договором, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України, про що свідчить аналіз норм статей 525, 526, 599, 611 ЦК України.
Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не має зобов'язань перед банком, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 травня 2015р. відмовлено у задоволенні позовних вимог банку до неї про стягнення заборгованості, колегія суддів вважає безпідставним, так як з тексту рішення суду вбачається, що у задоволенні вимог було відмовлено у зв'язку із неправильним обранням банком способу захисту своїх порушених прав.
Разом з тим, на день смерті ОСОБА_4 вона мала заборгованість за кредитним договором, яка встановлена рішенням суду і яка нею погашена не була, банк у строки та спосіб, визначені статтею 1281 ЦК України, пред'явив свої вимоги спадкоємцям ОСОБА_4, ОСОБА_10 прийняла спадщину ОСОБА_4, у тому числі і квартиру, яка є предметом іпотеки, вимоги банку нею задоволені не були, а відтак, вона зобов'язана задовольнити вимоги банку у межах вартості майна, одержаного у спадщину відповідно до ст. 1282 ЦК України.
Положеннями частини першої статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, у рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, був визначений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2010р. При цьому, суд ухвалив стягнути заборгованість у національній валюті, банк вказане рішення не оскаржив, погодившись з ним, тому підстав для визначення заборгованості, на погашення якої звертається стягнення, у доларах США, суд не вбачає.
Крім того, вказаним рішенням суд стягнув всю заборгованість за кредитним договором
- 6 -
достроково, на день смерті ОСОБА_4 банк не звертався до суду з вимогою про стягнення з боржника процентів за користування кредитом після ухвалення судом рішення, а відтак, колегія суддів вважає, що підстав для перерахунку заборгованості на день смерті боржника не має.
У підтвердження початкової ціни предмета іпотеки, ПАТ «Універсал Банк» було надано суду звіт про оцінку майна, виконаний у березні 2014р. ПП «ТВІ» на замовлення банку, згідно якого вартість предмета іпотеки складає еквівалент 62 000 доларів США.
Колегія суддів вважає, що зазначений звіт є належним доказом у підтвердження ціни предмета іпотеки, так як він не був спростований позивачем. При цьому, представник позивача під час апеляційного розгляду пояснив, що на даний час вартість спірної квартири є значно нижчою, а відтак, визначення початкової ціни відповідно до вищезазначеного звіту, не порушує прав позивача.
Посилання представника позивача на те, що строк дії вказаного звіту є 6 місяців і на день розгляду справи судом закінчився, не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього закону зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 9 зазначеного закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003р. № 1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, у разі потреби може містити строк дії такого звіту.
Отже, вказаним законодавством передбачена можливість встановлення у разі потреби в звіті про оцінку майна, що складається у повній формі, строк дії такого звіту.
Наявний у матеріалах справи повний звіт про оцінку майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_4, не містить строк його дії, а відтак, колегія суддів вважає, що на день розгляду даної справи він не втратив свою дію.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні первісного позову правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині не має. Разом з тим, вирішуючи спір за зустрічними позовними вимогами, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів також виходить з того, що під час розгляду справи судом першої інстанції ні позивач, ні її представник не заявили про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
- 7
відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_11 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором №050-2008-1145 від 11 квітня 2008 року у розмірі 313 303грн. 77коп., яка складається із заборгованості про кредиту у сумі 277 641грн. 55коп., заборгованості по відсотках у сумі 35 525грн. 01коп., заборгованості по підвищеним відсоткам у сумі 337грн. 21коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 54,40 кв.м., житловою площею 29,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, еквівалентною 62 000 доларів США на день продажу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: