"27" липня 2016 р. Справа № 922/380/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Могилєвкін Ю.О.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 18.03.2016 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 (вх. №1530 Х/3) на рішенні господарського суду Харківської області від 14.04.16 р. у справі № 922/380/16
за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Чернівці
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про розірвання договору
В лютому 2016 року ФОП ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_3, в якій позивач просив розірвати договір від 07 квітня 2015 року, який укладений між позивачем та відповідачем №0201042015 на створення веб-сайту. Також, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 30451,00 грн., які складають з: передоплати у розмірі 13625,00 грн. та неустойки згідно п. 8.8. договору за 247 днів у розмірі 16826,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем вищевказаного договору. Крім того, судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 квітня 2016 року у справі № 922/380/16 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Розірвано договір від 07 квітня 2015 року на створення вебсайту № НОМЕР_1, який укладений між ПП Щесняком ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3.
ФОП ОСОБА_2 подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 30451,00 грн. Здійснити перерозподіл судових витрат.
Так, в своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення замовника про завершення виконання робіт та одночасного надання замовнику на підписання акту виконаних робіт відповідно до умов спірного договору про створення веб-сайту у строки, передбачені вказаним договором.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2016 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. Розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р.
Відповідач 27.07.2016 р. надав за вх. № 7459 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
В судове засідання, призначене на 27.07.2016 р. представник позивача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.
Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 07 квітня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір №201042015 на створення веб-сайту. Відповідно до п.2 зазначеного договору відповідачем прийнято обов'язок виконати роботи, щодо створення веб-сайту у відповідності до Короткого Технічного Завдання, що міститься у вигляді Додатку № 1 до даного Договору.
Згідно п.3.1. договору, початком виконання вищезазначених робіт відбувається з моменту здійснення замовником передоплати, що було обумовлено сторонами в п.6.3.1 договору.
Окрім цього, позивач зазначає, що у відповідності до п.3.2. сторонами було встановлено строки виконання етапів робіт по створенню веб-сайту.
Згідно п.3.1 вищезазначеного договору, початок робіт зі створення веб-сайту настає з моменту здійснення замовником передоплати.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав та оплатив відповідачу передоплату за договором у розмірі 13625,00 грн. згідно квитанції від 15.04.2015р. № Р24А583889428527440. Таким чином, відповідач мав розробити докладне технічне завдання та дизайн сайту до 27.05.2015 року включно, але свої зобов'язання не виконав та роботи в обумовлені сторонами строки не здійснив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача передоплати у розмірі 13625,00 грн. та неустойку згідно п. 8.8. договору за 247 днів у розмірі 16826,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.3. договору передбачено право відповідача надавати результати робіт замовнику з допомогою електронної пошти.
Відповідно до п.1 п.3.2. договору встановлено, що строк на внесення з боку позивача правок та заперечень щодо отриманих результатів робіт, становить 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання позивачем робіт від відповідача, та 2 (два) робочих дня на затвердження Позивачем робіт по етапу.
17.04.2016р. на електронну поштову адресу позивача, в порядку п. 3.3. договору, відповідачем було надіслано прототип головної сторінки сайту.
23.09.2015р. на електронну поштову адресу позивача було надіслано перший варіант Технічного завдання.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3.2. договору позивачу було відведено 3 (три) робочих дні на внесення правок та заперечень до дизайну головного аркуша сайту та 3 (три) робочих дні на затвердження позивачем результатів цієї роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені умови вищевказаних пунктів договору, а саме прототип головної сторінки сайту надісланого відповідачем 17.04.2015р. затверджений позивачем 25.06.2015р., тобто через 2 місяці.
13.05.2015 року на електронну поштову адресу позивача було надіслано дизайн головного аркушу сайту, на який позивачем вносились правки в період з 13.05.2015 р. по 06.10.2015 р., та дизайн був затверджений 06.10.2015 року, чим позивач порушив умови договору.
06.07.2015 року відповідачем на електронну поштову адресу позивача було надіслано дизайн внутрішніх аркушів сайгу, який по теперішній час залишається неузгодженим з боку позивача.
Направлення відповідачем вищезазначених листів на електронну адресу позивача підтверджується роздруківками з поштової скриньки відповідача з Інтернету "Індекс. Пошта" від 17.04.2015р., від 13.05.2015р., від 03.06.2015р., від 23.09.015р., від 27.10.2015р.
15.10.2015 року позивачем, в порушення всіх строків, передбачених договором, було надіслано "Письмо-уведомление по этапам работы "Формирование полного ТЗ" и "Дизайн сайта", в якому позивач зазначив свої зауваження в тому числі і вже прийнятого дизайну головного аркушу сайгу. 23.10.2015 року позивачем була отримана відповідь на зазначений лист, але залишилась без відповіді.
Оскільки з 23.09.2015 року залишився незатвердженим перший варіант Технічного завдання, то відповідачем 03.11.2015 року був надісланий на поштову адресу позивача відпрацьований варіант Технічного завдання, який також залишився без відповіді з боку позивача.
Відповідно до п. 3.11. договору час, необхідний для затвердження результатів та не враховується в загальний строк розробки веб-сайту.
Згідно п. 3.13 договору, для прийняття виконаних робіт за цим договором достатньо отримати відповідачем відповідне повідомлення від позивача електронною поштою.
Пункт 3.14. договору, регламентує право відповідача призупинити виконання будь-яких робіт за договором на підставі відсутності прийняття робіт за будь-яким етапом, визначеним п. 3.2 цього договору.
При цьому відповідно до умов договору повідомлення з боку відповідача про призупинення робіт договір не вимагає.
14 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із претензією, яка була відхилена відповідачем, оскільки у претензії були відсутні: сума претензії, яка повинна бути вказана окремо від загального тексту претензії; розрахунок існуючої на думку Позивача грошової заборгованості; платіжні реквізити заявника претензії.
Крім того, звернення не містило в собі чітко сформульованих грошових вимог, на які були посилання в описовій частині звернення, тобто позивач просив сплатити неустойку, але не визначав в якій саме сумі та за який період.
Про данні порушення вимог ч.3 ст. 6 ГПК України було повідомлено позивача у письмовій відповіді.
Разом з цим, у своїй відповіді відповідач надав пояснення позивачу стосовно ситуації, пов'язаної з виконанням договору, повідомив позивача про те, що роботи за договором призупинені на підставі п. 3.14. договору та запропонував позивачу усунути порушення умов Договору. Однак, зазначена відповідь залишилася без будь-якої реакції з боку позивача.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач виконав зобов'язання в строки встановлені умовами договору, про що повідомляв позивача за допомогою електронної пошти, але позивач ігнорував погодження робіт здійснених відповідачем та вносив правлення щодо виконаних відповідачем робіт із затримкою, чим порушував умови договору, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача з відповідача передоплати у розмірі 13625,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Також, позивач просив стягнути з відповідача неустойку згідно п. 8.8. договору за 247 днів з 28.05.2015р. по 31.01.2016р. у розмірі 16826,00 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи те, що колегією суддів не встановлено порушень відповідачем умов договору щодо строку виконання робіт за договором, який укладено між позивачем та відповідачем, колегія суддів вважає безпідставним застосування позивачем до відповідача господарських санкцій у вигляді неустойки у розмірі 16826,00 грн., відповідно до цього колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Позивачем також заявлена вимога про розірвання договору від 07 квітня 2015 року, який укладений між позивачем ПП Щесняк ОСОБА_4 та ПП Іпатко ОСОБА_5 № НОМЕР_1 на створення веб-сайту.
Відповідно ч.1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач проти розірвання договору № НОМЕР_1 від 07.04.2015р., який укладений між позивачем та відповідачем не заперечує, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити та розірвати договір від 07 квітня 2015 року, який укладений між позивачем ПП Щесняк ОСОБА_4 та ПП Іпатко ОСОБА_5 № НОМЕР_1 на створення веб-сайту.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів в обгрунтування вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 30451,00 грн., які складаються з: передоплати у розмірі 13625,00 грн. та неустойки згідно п. 8.8. договору за 247 днів у розмірі 16826,00 грн.
Заперечення позивача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції суд першої інстанції при прийнятті рішення опирався на неналежні та недопустимі докази щодо отримання відповідачем підтвердження повідомлення замовника про завершення виконання робіт та виконання відповідачем своїх обов'язків.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження позивача позбавлені належної переконливості, оскільки пунктом 3.3. договору передбачено право відповідача надавати результати робіт замовнику з допомогою електронної пошти.
Відповідно до норм цивільного кодексу України, це положення договору є дійсним та обов'язковим для сторін.
На виконання п. 3.3. договору сторони домовились про електронні адреси, через які буде здійснюватися обмін електронними документами стосовно виконання своїх обов'язків за договором.
Зазначене підтверджується п.п. 5.7. та 15 договору.
Крім того, згідно п. 14.4. договору сторони узгодили що: «Переписка по злектронной почте между Заказчиком и Исполнителем в рамках данного договора является официальной перепиской, подтверждающей процесе работ, производимьій по данному договору. В случае возникновения спора по данному договору и невозможности его урегулирования мирним путем переписка по злектронной почте может бьіть использована в качестве официального подтверждения производимьгх работ».
Згідно статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Таким чином, твердження апелянта щодо нібито порушення судом першої інстанції норм процесуального права при оцінці доказів є безпідставним та суперечать положенням спірного договору та нормам діючого законодавства України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.16 р. у справі № 922/380/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.16 р. у справі № 922/380/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Могилєвкін Ю.О.