"27" липня 2016 р. Справа № 922/6111/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,
при секретарі Кохан Ю.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 - дов. № 02-36/1507 від 09.06.2015р.,
відповідача - ОСОБА_2 - дов. б/н від 10.05.2016р.,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1670 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016 р. у справі № 922/6111/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес центр", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Харків,
про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2016 р. (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Звернуто стягнення за іпотечним договором №820/2/02-8/310, посвідчений ПН Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3317 (надалі - Договір іпотеки), згідно якого в іпотеку ПАТ “Укрсоцбанк” було передано нежитлова будівля літ.Б-2, загальною площею 208,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Театральний майдан, буд. 4, та належить Іпотекодавцю (ЗАТ “Харківська ремонтно-будівельна компанія” - в подальшому ТОВ “Харківський бізнес центр”) на праві приватної власності відповідно договору купівлі-продажу посвідченого 08 вересня 2007 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом ХМНО в реєстрі за № 414, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів тоді ж, тим же нотаріусом відповідно ОСОБА_2 № 4576693, право власності на нерухоме майно за Іпотекодавцем зареєстровано у КП “ХМБТІ” 17 червня 2008 року номер ОСОБА_2 № 19207262, реєстраційний № 15384314 номер запису 3703 в книзі 1 (надалі - Предмет іпотеки) - в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 820/1-27/21/02/8-035 від 05.08.2008р. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - на рівні не нижчому 2.060.500,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес центр" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 120 979,63 грн. судового збору.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 перестав сплачувати кредит з січня 2010 року, у той час як з вимогами про звернення стягнення по кредиту позивач звернувся 20.11.2015р., тобто, позивач пропустив строк позовної давності щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення боргу за генеральним договором про надання кредитних послуг, що на думку апелянта, не було взято судом першої інстанції до уваги.
Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що вважає дану апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016р. законним та винесеним в повній відповідності з вимогами діючого законодавства України. Позивач зазначив, що кредитні зобов'язання позичальником до теперішнього часу не виконані, іпотека не припинена, тому позовна давність за вимогами банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не сплинула. Зазначений кредитний договір недійсним не визнано і не розірвано. На час розгляду справи даний договір діє, а отже діє і договір іпотеки.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, свого представника в судове засідання також не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у запереченнях на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_3 (позичальник) та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “УКРСОЦБАНК” (на теперішній час ПАТ “Укрсоцбанк”, кредитор) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг від 05.08.2008 р. № 820/1-27/21/02/8-035, відповідно до умов якого ПАТ “Укрсоцбанк” надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларах США в сумі 150 000,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього договору, але будь-якому разі, не більше: 20,5 % річних в гривні; 15 % річних в доларах США; 15 % річних в Євро; 15 % річних в російських рублях
Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 05.08.2008р. по 04.08.2015р. включно (п. 2 договору кредиту).
Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору. Надання кредиту, або його відповідної частини за додатковими угодами можливе в межах невикористаного залишку загального ліміту кредитування за цим договором, який визначається за методиками кредитора на момент укладення кожної додаткової угоди, та з дотриманням строку дії загального ліміту кредитування (п. 3 договору кредиту).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику грошові кошти визначені договором (виписки по особовому рахунку ОСОБА_3, надані за супровідним листом вх. № 526 від 12.01.2016 р.).
Відповідно до додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг від 05.08.2008 р. №1, сторони встановили, що надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 150.000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних у дол. США та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за генеральним договором, що містяться в додатку 1 до генерального договору.
Згідно додаткового договору до генерального договору про надання кредитних послуг від 21.10.2008 р. розмір процентів змінений на 14,5 % річних в дол. США.
В забезпечення виконання ОСОБА_3 за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05.08.2008 р. № 820/1-27/21/02/8-035, між закритим акціонерним товариством "Харківська ремонтно-будівельна компанія" (ТОВ “Харківський бізнес центр”, іпотекодавець, відповідач) та позивачем (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір від 05.08.2008 р. № 820/2/02-8/310, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 3317.
У відповідності до умов іпотечного договору, відповідач, як майновий поручитель (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержателю) у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05.08.2008 р. № 820/1-27/21/02/8-035 нерухоме майно - нежитлову будівлю літ.Б-2, загальною площею 208,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, Театральний майдан, буд. 4, та належить Іпотекодавцю (ЗАТ “Харківська ремонтно-будівельна компанія”- в подальшому ТОВ “Харківський бізнес центр”) на праві приватної власності відповідно договору купівлі-продажу посвідченого 08 вересня 2007 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом ХМНО в реєстрі за № 414, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів тоді ж, тим самим нотаріусом, відповідно ОСОБА_2 № 4576693, право власності на нерухоме майно за Іпотекодавцем зареєстровано у КП “ХМБТІ” 17 червня 2008 року номер ОСОБА_2 № 19207262, реєстраційний № 15384314 номер запису 3703 в книзі 1 (т. І а. с. 22-23, 21, відповідно).
В п. 4.5 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Згідно з п. 4.6, п. 4.7 іпотечного договору, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником - ОСОБА_3, зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05.08.2008р. № 820/1-27/21/02/8-035, у останнього перед позивачем утворилася заборгованість, в зв'язку із чим позивач повідомляв відповідача про існування заборгованості позичальника та обов'язок її погашення, проте заборгованість погашена не була.
Станом на 30.09.2015 року сума заборгованості за кредитним договором складає 398 743,40 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2015р. складає 8 583 966,11 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 149 931,30 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2015р. складає 3 227 652,66 грн.; сума заборгованості за відсотками - 133 965,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2015р. складає 2 883 940,28 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 70 159,52 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2015р. складає 1 510 362,13 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44.687,45 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30.09.2015р. складає 962 011,04 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умові іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань передбачена нормами ч. 2 статті 16 ЦК України, ч. 3 статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", - цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором, як це має місце в даному разі.
У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Виходячи зі змісту поняття “ціна”, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону “Про іпотеку” судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону “Про іпотеку” встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-61цс15 від 27.05.2015 року.
З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ціна предмету іпотеки, відповідно до звіту незалежної оцінки майна № 12/22-2015 (1) від 06.01.2016 р. (дата оцінки 22.12.2015 р.), становить 2 060 500,00 грн.
На підставі викладеного, судова колегія повністю погоджується з судом першої інстанції про те, що позичальником зобов'язання щодо повернення заборгованості за договором кредиту виконано не було, тому, враховуючи вищевказані норми та умови іпотечного договору, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі апелянт помилково посилається на пропуск строку позовної давності щодо звернення стягнення на іпотечне майно.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до статті 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (статті 257,258 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Предметом даного спору є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди);з інших підстав, передбачених Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Харківський бізнес центр" передало ПАТ "Укрсоцбанк" в іпотеку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором нерухоме майно. Кредитні зобов'язання позичальником до теперішнього часу не виконані, іпотека не припинена, тому позовна давність за вимогами банку про звернення стягнення іпотеки не сплинула.
Договір іпотеки укладений між сторонами забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем. Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 05.08.2008р. по 04.08.2015р. включно.
Зазначений кредитний договір недійсним не визнано і не розірвано. На даний момент даний договір діє, а отже діє і договір іпотеки, тому відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України початок строку позовної давності в даному випадку почнеться з 05.08.2015р.
Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення боргу за генеральним договором про надання кредитних послуг, а судом першої інстанції це не було прийнято до уваги є необґрунтованими, оскільки підставою для відмови у позові під час розгляду справи у першої інстанції є подання до суду заяви про застосування строків позовної давності, що не було зроблено ні позивачем, ні відповідачем при розгляді цієї справи (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Надана відповідачем під час апеляційного провадження заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню з підстав вищенаведених.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права, а саме, на адресу апелянта не було надіслано ніяких документі від суду, в зв'язку з чим він не був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, є помилковими.
Так, в матеріалах справи є докази про відправлення ухвал суду першої інстанції про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи зі зазначенням часу і місця слухання справи, відповідно до ст. 64 ГПК України, на адресу всіх учасників справи, в тому числі і на адресу ТОВ "Харківський бізнес центр" - м. Харків, Театральний майдан, буд. 4.
Крім того, копії зазначених ухвал та повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за витіканням терміну зберігання", а згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також, судова колегія зазначає, що в своїх ухвалах суд першої інстанції зобов'язував сторони надати письмові докази, пояснення і заперечення та попереджав, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався вимог, передбачених ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому порушень процесуального права судом першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016 р. у справі № 922/6111/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес центр", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016 р. у справі № 922/6111/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016 р. у справі № 922/6111/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Слободін М.М.