№33/796/901/2016 Постанова винесена суддею Федосєєвим С.В.
Категорія: ч. 5 ст. 212-3 КУпАП
13 липня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та потерпілого - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу потерпілого - адвоката ОСОБА_3 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Косарі Кам'янського району Черкаської області, українця, громадянина України, звищою освітою, одруженого, маючого на утримані малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого в.о. заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення КВ №0003, складений 18 січня 2016 року головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І.В. в тім, що ОСОБА_2, виконуючи обов'язки заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, 04 листопада 2015 року по бул. Верховної Ради, 24-Б в м. Києві порушив вимоги ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: 27 жовтня 2015 року адвокатський запит адвоката ОСОБА_3, який відповідає вимогам ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На адвокатський запит, адвокатом отримано відповідь згідно змісту якої, адвокату неправомірно відмовлено у надані інформації та копій документів на адвокатський запит.
Таким чином, виконуючим обов'язки заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 відмовлено у надані інформації на адвокатський запит, у випадку, коли така інформація підлягає наданню на адвокатський запит, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, потерпілий - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, реалізуючи свої професійні права при здійснені адвокатської діяльності, з метою встановлення даних, необхідних для належного надання правової допомоги клієнту, він, на підставі ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 27.10.2015 року звернувся із адвокатським запитом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, однак з трьох поставлених в адвокатському запиті чітко сформульованих питань, він не отримав запитуваної інформації на жодне з них, а надання в.о. заступником начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 інформації, яку він не запитував та яка взагалі не стосується поставлених запитань, є лише способом ухилення від обов'язку надання інформації на адвокатський запит, згідно закону, та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. ст. 212-3 КУпАП.
Проте, незважаючи на очевидність наявності ознак складу адміністративного правопорушення та ретельну перевірку вказаних обставин, фіксацію їх у відповідних офіційних документах, суддя місцевого суду при розгляді справи дійшов висновку про те, що на його адвокатський запит було надано повну та вичерпну відповідь, а отже в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, однак такі висновки суду є помилковими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
При цьому зазначає, що за фактичними обставинами справи, у відповіді посадової особи державного органу на його адвокатський запит, в дійсності не було надано жодної запитуваної інформації, а в листі ДПІ викладена абсолютно інша інформація, ніж та, що в дійсності запитувалася. Фактично ухилення (відмова) винної особи від надання запитуваної інформації було здійснено шляхом наведення зайвого (непотрібного) тексту, який жодним чином не стосується ні запитуваної інформації, ні поставлених в запиті питань. Однак, для виявлення цих розбіжностей та, як результат, встановлення складу адміністративного правопорушення в діях винної посадової особи, місцевий суд не порівняв зміст самого запиту та наданої на нього відповіді, що й призвело до помилкових висновків та ухвалення неправосудного рішення.
Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП, в оскаржуваній постанові відсутній опис обставин, встановлених судом при розгляді справи, а міститься лише відтворення змісту відповіді ДПІ та посилання на пояснення ОСОБА_2, жодних пояснень потерпілої сторони, жодного обґрунтування правової позиції органу, що склав адміністративний протокол, в постанові не має, так само, як і не має в постанові жодного обґрунтування висновків суду, які повністю суперечать наявним в матеріалах справи документам.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення потерпілого - адвоката ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, та ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.
Так, диспозиція ч. 5 ст. 212-3 КУпАП передбачає відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_3, надаючи, відповідно договору та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 22 червня 2006 року, правову допомогу ПАТ «ВЕРНУМ БАНК», в межах своєї компетенції, 27 жовтня 2015 року звернувся з адвокатським запитом до заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ПодзігунК.В. про надання інформації щодо визначення правового статусу та доказової сили матеріалів аналітичного дослідження, можливості оскарження результатів цього аналітичного дослідження та наявності дозволу слідчого на розкриття відомостей досудового розслідування.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа за підписом в.о. заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 від 04.11.2015 року №23379/10/26-53-22-03-10, адвокату ОСОБА_3 на його запит щодо надання запитуваної інформації, надано повну та вичерпну відповідь (а.с. 15-16), з якої в повній мірі можливо встановити і відсутність окремого доказового значення матеріалів аналітичного дослідження, які складені у формі довідки, що є службовим документом, котрий в подальшому був використаний при оформленні результатів перевірки шляхом включення до акту перевірки, отримавши який, уповноважений представник ПАТ «Вернум Банк» отримав таким чином можливість подати на нього заперечення і його оскаржити, і про надання ГУ ДФС у м. Києві та Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників для використання при проведенні перевірки ПАТ «Вернум Банк» окремих документів кримінального провадження, тобто надано відповіді з усіх, порушених у запиті адвоката ОСОБА_3, питань.
А, відтак, посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 про ненадання в.о. заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 на його адвокатський запит жодної відповіді на запитувану інформацію, а викладення в листі ДПІ абсолютно іншої інформації, ніж та, що в дійсності ним запитувалася, є необґрунтованими.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні і наведені у постанові, яким суд дав належну оцінку, оскільки ОСОБА_2 виконав зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»та надав адвокату ОСОБА_3 на його запит повну та вичерпну відповідь.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя,-
апеляційну скаргу потерпілого - адвоката ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.