І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
19 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Барановської Л.В., Гаращенка Д.Р.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національного авіаційного університету, в інтересах якого діє Липовий Ігор Володимирович,
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Національного авіаційного університету, третя особа: виконуючий обов'язки ректора ХарченкоВолодимир Петрович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -
В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Національного авіаційного університету, в якому посилаючись на незаконне звільнення та порушення відповідачем вимог трудового законодавства, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним і скасувати наказ в.о. ректора Національного авіаційного університету В. Харченко № 1078/к від 03.12.2015 року «Про звільнення ОСОБА_2.» та поновити його на посаді завідувача кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету з 03.12.2015 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у разі звільнення працівника у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, у наказі (розпорядженні) обов'язково має міститися посилання не тільки на статтю 7 КЗпП, а й на відповідну норму закону чи підзаконного акту, яку було порушено під час прийняття на роботу. Вказував, що посилання на п. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту», ч. 6 ст. 43 Закону України «Про вищу освіту» безпідставні, оскільки позивача було обрано на конкурсній основі і з ним укладено трудовий контракт, що відповідає вимогам п. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту», а ст. 43 Закону України «Про вищу освіту» пункту 6 не містить.
Також зазначав, що з ним укладено контракт, який ніким не оспорений, не визнаний недійсним, наказ про прийняття позивача на роботу на контрактній основі не скасований та не змінений у частині визначення форми трудового договору позивача.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідача вказував на те, що позивач на час прийняття на посаду завідувача кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту НАУ не відповідав кваліфікаційним вимогам до претендентів на заміщення цієї посади, оскільки керівник кафедри міжнародної економіки повинен мати науковий ступінь за спеціальністю «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» (шифр спеціальності 08.00.02) та/або вчене (почесне) звання за кафедрою міжнародної економіки, в той час як вчене звання позивача як професора кафедри маркетингу відповідає спеціальності 08.00.04 - економіка та управління підприємствами.
Вказував, що обрання позивача на посаду завідувача кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту НАУ відбулося з порушенням порядку оголошення та проведення конкурсу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Національного авіаційного університету за № 1078/к від 03.12.2015 року про звільнення «ОСОБА_2.»
Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету з 03.12.2015 року. В іншій частині позовних вимог, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи, а обставини, які суд вважав встановленими недоведені належними доказами, та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Вказував, що судом помилково визнано відповідність спеціальності «Економіка та управління підприємствами» (за якою у відповідача наявний науковий ступінь) профілю Кафедри Міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету. Суд фактично ототожнив поняття наукової спеціальності та галузі науки, що суперечить номенклатурі наукових спеціальностей.
Зазначав, що вчене звання, отримане позивачем не відповідає кваліфікаційним вимогам, оскільки не співпадає із профілем кафедри міжнародної економіки, а присвоєне на кафедрі маркетингу. Крім того, у серед списку наукових та навчально-методичних праць ОСОБА_2 відсутні праці за профілем «Міжнародна економіка», що суперечить вимогам п. 3.22 Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету. Також в матеріалах особової справи ОСОБА_2 відсутні будь-які документи, що підтверджують підвищення його кваліфікації. Ураховуючи наведене, рекомендації вченої ради Інституту економіки та менеджменту НАУ щодо призначення ОСОБА_2 на посаду завідуючого Кафедрою суперечать ч. 6 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту».
Посилався на те, що форма і зміст оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади завідуючого кафедри, не відповідала Положенню про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівна акредитації, таким чином обрання ОСОБА_2 відбулося з порушеннями правил прийняття на роботу, а отже трудовий договір не відповідав ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту».
Вказував, що, трудовий договір, яким прийнято ОСОБА_2 на посаду, підписано неповноважною особою, оскільки повноваження ОСОБА_4, як ректора університету припинилися 12.06.2015, а контракт підписано 07.07.2015 року.
Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник Національного авіаційного університету - Липовий І.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній, просив задовольнить.
Позивач відповідно до ст. 74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з жовтня 2014 року працював на посаді професора кафедри фінансів, обліку і аудиту Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету за строковим трудовим договором.
11.06.2015 року наказом Національного авіаційного університету № 394 ОСОБА_2 переведений на посаду завідувача кафедри міжнародної економіки Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету за конкурсом.
03.12.2015 року наказом В.о. ректора Національного авіаційного університету В. Харченко № 1078/к ОСОБА_2 звільнено з займаної посади.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним наказу Національного авіаційного університету за № 1078/к від 03.12.2015 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлюючи позивача на посаді завідувача кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету, суд першої інстанції виходив з того що оспорюваний наказ не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 7 Кодексу законів про працю України законодавством можуть встановлюватися додаткові, крім передбачених відповідними статтями КЗпП, підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов, зокрема у зв'язку із порушенням встановлених правил прийняттям на роботу.
У пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що, вирішуючи справи про припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли, відповідно до статті 7 КЗпП, спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше були засуджені за розкрадання, хабарництво, інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена).
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.
Судом установлено, що наказом в.о. ректора Національного авіаційного університету В.Харченко № 1078/к від 03.12.2015 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі ст. 7 Кодексу законів про працю України, п. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту», ч. 6 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу за конкурсом.
В обґрунтування порушення вимог ч. 6 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» відповідач вказує на наказ Вищої атестаційної комісії України від 23.06.2005 року № 377, яким затверджено Перелік спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача, що згідно даного Переліку профілю кафедри Міжнародна економіка відповідає спеціальність «Світове господарство і міжнародні економічні відносини (шифр спеціальності 08.00.02), суд вважає помилкове, оскільки взагалі не містить поняття «міжнародна економіка».
Крім того, даний нормативний акт втратив чинність 17 листопада 2011 року на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1057 від 14 вересня 2011 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що вчене звання, отримане позивачем не відповідає кваліфікаційним вимогам, оскільки не співпадає із профілем кафедри міжнародної економіки з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про освіту» Вченими званнями є: старший дослідник; доцент; професор.
Згідно рішення атестаційної колегії № 1/05-П ОСОБА_2 присвоєне вчене звання професора кафедри маркетингу.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про освіту» науковими ступенями є: доктор філософії; доктор наук. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з копії копія диплому ОСОБА_2, останньому присуджено науковий ступінь доктора економічних наук зі спеціальності економіка та управління підприємствами.
Відповідно до ч. 6 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» керівник кафедри повинен мати науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри. Керівник кафедри обирається за конкурсом таємним голосуванням вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту) та кафедри. Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником кафедри контракт.
Вказана стаття містить альтернативність вимог в частині обов'язковості для керівника кафедри мати або науковий ступінь або вчене (почесне) звання відповідно до профілю кафедри.
Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень вимог ч. 6 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» при прийнятті позивача на роботу.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нікчемності контракту з тих підстав, що станом на дату його реєстрації, 07.07.2015 року, ректор НАУ ОСОБА_4 не мав повноважень для його підписання, оскільки п. 9 «Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників», затвердженою Постановою КМУ N 170 від 19 березня 1994 р. контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.
11 червня 2015 року відповідач підписав з позивачем Контракт № 100к строком на п'ять років, починаючи з 01 липня 2015 р. по 30 червня 2020 р. та видав відповідний наказ від 11 червня № 394/к про призначення позивача на посаду завідувача кафедри міжнародної економіки. Відповідно до п. 6.3 Контракт набрав чинності з часу його підписання, проставлення підпису ректора ОСОБА_4 11.06.2015 року не є свідченням нікчемності даного Контракту, оскільки повноваження ОСОБА_4 закінчилися 12.06.2015 року.
На підставі заяви позивача від 11.06.2015 року та у зв'язку з проходженням конкурсу, з позивачем було укладено Контракт, що підтверджується Наказом № 394к від 11.06.2015 року.
Вказаний Наказ № 394к від 11.06.2015 року у встановленому законом порядку не скасований та не оспорений.
Посилання апелянта на те, що при прийнятті позивача на роботу було порушено порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
При проведенні конкурсу були додержані вимоги «Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації», затвердженого Наказом МОН України від 24.12.2002 N 744 та «Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників НАУ», введеним в дію Наказом ректора НАУ від 21.04.2015 № 99/од щодо публікації оголошення про проведення конкурсу, терміни й умови його проведення в засобах масової інформації.
Оголошення про конкурс було опубліковано у засобі масової інформації - газеті Національного авіаційного університету «Авіатор» 20 квітня 2015 р. № 46, та розміщене на офіційному сайті Національного авіаційного університету.
Посилання апелянта на фальшування результатів конкурсу від 09.06.2016 року є необґрунтованими та надуманими, крім цього слід зазначити, що результати Конкурсу від 09.06.2015 року, відповідачем не скасовані та у передбаченому порядку не оспорені.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національного авіаційного університету, в інтересах якого діє ЛиповийІгор Володимирович, - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді
Справа № 760/22329/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7456/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.