Справа: № 826/3104/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
21 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України (далі - Відповідач) про визнання протиправними дії Відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до Вантажної митної декларації №100250002/2015/060811 від 06.11.2015 року; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00196 від 07.11.2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 січня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» (продавець) укладений контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року (далі - Контракт), за умовами якого продавець продає покупцю мінеральну воду «Боржомі» в асортименті.
Пунктами 2.4, 3.1 Контракту передбачено, що загальна вартість контракту складає 50 000 000 доларів США.
Покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.
02 березня 2015 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладено Додаткову угоду №1, якою змінено ціну товару за Контрактом, у зв'язку із девальвацією національної валюти у бік зменшення.
06 листопада 2015 року з метою митного оформлення товару - «Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильно газована», Позивачем подано до Відповідача вантажну митну декларацію №1000250002/2015/060811. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються за ціною - 11 436,48 дол.США.
На підтвердження митної вартості товару Позивачем надано контролюючому органу такі документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0807940 від 26.10.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) GE20150321 від 20.10.2015 року; пакувальний лист б/н від 20.10.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 26.10.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2730 від 26.10.2015 року; сертифікат про проходження товару форми №CT-1 №GEO2015 01/003629 від 21.10.2015 року;копію митної декларації країни відправлення С2490 від 27.10.2015 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №1000250002/2015/060811 від 06.11.2015 року.
Контролюючий орган при прийнятті вказаних документів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються; у зв'язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідністю обраного методу визначення митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Також, Відповідач зазначає, що в наданій міжнародній товаро-транспортній накладній CMR в графі 14 зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення та вказано про непідтвердження та невстановлення всіх складових митної вартості товару.
З огляду на те, що декларантом не були надані документи, що підтверджують митну вартість товару згідно 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, Відповідач повідомив Позивача про необхідність надання додаткових документів у підтвердження митної вартості товару
Контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 року, згідно якого митну вартість товару було визначено у сумі 15 656,56 дол. США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00196 від 07.11.2015 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, Позивач звернувся до суду.
Відповідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
При цьому, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно ст.49 Митного кодексу України (далі - Кодекс) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Кодексу визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, та вказано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Положеннями статті 54 Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Положеннями ст.55 Кодексу визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів вважає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішень про коригування митної вартості товару вказано, що коригування здійснено у зв'язку з тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності.
Наданий прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса-Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст.7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту. У наданих Позивачем експертних висновках, термін дії закінчився.
Декларантом не надано всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не обгрунтовано необхідність надання Позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про підтвердження поданими документами митної вартості товару.
Отже, колегія суддів вважає, що перелік документів, встановлений ч.3 ст.53 Кодексу, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості.
Поряд з цим, Відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення та не наведені підстави, які вказують на те, що Позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості, оскільки Позивачем надані всі необхідні документи в порядку ч.8 ст.55 Кодексу.
Також, колегія суддів звертає увагу, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» на рівні 0, 51 доларів США. Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 року до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.
Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення контролюючого органу дає підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 0,44 доларів США, оскільки документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.
Так, в апеляційні скарзі Відповідач посилається на те, що з наданих декларантом страхових документів неможливо обрахувати вартість страхування, яка включена до митної вартості.
Також, апелянт вказує, що у листі від 18.01.2016 року на копії угоди до відкритого страхового полісу від 04.03.2015 року №/AG 15/026+1 відсутні печатки та підпис страхувальника, а також не наданий відкритий поліс №00837, що унеможливлює перевірку страхової суми та складових митної вартості товару.
Вказані посилання апелянта спростовуються матеріалами справи, а саме, згідно листа скерованого Позивачем 06.11.2015 року №06-11-002 на виконання вимог митного органу Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» був наданий страховий поліс від 28.01.2015 року (а. с. 59-61).
Також, копія угоди до відкритого страхового полісу від 04.03.2015 року №/AG 15/026+1 містить печатку та підпис страхувальника (а. с.55).
Щодо посилань апелянта на обставини, які вказують на суб'єктивну спрямованість та свідчать про надання спеціальних цін приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи», що суперечить ст.7 ГАТТ, що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту, слід зазначити таке.
Згідно ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору.
Таким чином, колегія суддів не вбачає у даному випадку обставин надання контрагентом спеціальних цін Позивачу.
Відповідачем фактично ставить під сумнів можливість контрагента Позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару.
Між тим, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незміною.
Посилання Відповідача в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за подібним товаром як Позивача так і інших суб'єктів без врахування поданих документів приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.
Надання Позивачем бухгалтерської документації, яка мала підтвердити факт сплати вартості товару, що декларується, саме за митною вартістю під час проведення митного оформлення товару було неможливим, оскільки згідно п.3.1 Контракту покупець - Позивач здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю - ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.
З врахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем надані необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо визначення Відповідачем митної вартості за резервним методом, слід зазначити таке.
Статтею 57 Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як було встановлено раніше, згідно рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 року митна вартість товару складає 15 656,56 дол. США, що є вищою за вартість, заявлену Позивачем.
Крім того слід зазначити, що Відповідач в оскаржуваних рішеннях послався на неможливість застосування методів 2а та 2б у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а неможливість застосування методів 2в та 2г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
Водночас, у вказаних рішеннях митний орган послався на визначення митної вартості із застосуванням резервного методу та зазначив, що митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Факти, які вплинули на коригування використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально.
Процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом проведена шляхом надіслання електронного повідомлення.
Таким чином, оскаржувані рішення містять протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вказані Відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.
Разом з тим, витребовуваючи додаткові документи, Відповідач не конкретизовує, які саме розбіжності містять надані Позивачем документи, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої Позивачем митної вартості.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
Окрім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару Відповідач чітко не вказав, які відомості в наданих документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребовувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
З правової позиції Верховного суду України, вказаної у постановах від 30.06.2015 року у справі №814/283/14, від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12 вбачається, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Розділом ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, передбачений опис граф, зокрема, Графа 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості», так у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно ч.1 ст.452 Кодексу інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Отже, Відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року №21-326а13.
Посилання Відповідача, як на підставу неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на те, що з відкритих джерел, зокрема, ЄДРПОУ та сайту IDS BORJOMI INTERNATIONAL, Позивач та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є пов'язаними між собою особами в значенні ч.16 ст.58 МК України, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.
Згідно ч.ч.12, 14 ст.58 Кодексу той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.
Слід звернути увагу, що в оскаржуваному рішенні суб»єкта владних повноважень про наявність вказаних обставин не зазначено.
Посилання контролюючого органу на зазначення в міжнародній товаро-транспортній накладній в графі 14 номеру документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення по свої суті не випливає на визначення митної вартості та не є її складовою.
Таким чином, Відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх методів та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару №100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 року, оскільки подані Позивачем документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення Відповідача підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і підлягає скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00196 від 07.11.2015 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Бужак Н.П.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 25 липня 2016 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Бужак Н.П.