"18" липня 2016 р.Справа № 916/558/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників сторін:
від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ОСОБА_1 за довіреністю;
від ТОВ "Теплодаренерго" - ОСОБА_2 за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р.
у справі №916/558/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго"
про стягнення 164370,19 грн.
У березні 2016 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" (далі - ТОВ "Теплодаренерго") в якому просило стягнути з останнього пеню у розмірі 52 905,50 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 103 295,84 грн. та три відсотки річних у розмірі 8 168,85 грн., що загалом складає 164 370,19 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2016 (суддя Гуляк Г.І.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.05.2016, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Теплодаренерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 26 452, 75 грн., 3% річних в сумі 8 168, 85 грн., інфляційні втрати в сумі 103 295, 84 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 465, 55 грн.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором №1757/14-БО-23 від 03.12.2014 р. щодо здійснення оплати за природний газ, а тому, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу на підставі п. 7.2. договору пеню, а також штрафні санкції передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме, інфляційні збитки та 3% річних.
Разом з тим, пославшись на приписи ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір пені заявленої до стягнення на 50 %.
Так, місцевий господарський суд зазначив, що основний борг за спірним договором сплачений відповідачем у повному обсязі, ТОВ "Теплодаренерго" за умовами договору №1757/14-БО-23 від 03.12.2014 р та додаткової угоди №1 до договору, а саме п.1.2, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями, які в свою чергу проводять розрахунок не вчасно, що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "Теплодаренерго" від 04.05.2016 року за №07-06/23, відповідач не має інших джерел погашення заборгованості, що є, на думку суду першої інстанції, винятковою обставиною в розумінні ст. 203 ГК України, яка надає підстави для зменшення неустойки.
Посилаючись на 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд першої інстанції зазначив, що наразі вважає, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також низькі тарифи на теплову енергію, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою для часткового звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності, при цьому судом взято до уваги і матеріальний стан іншої сторони зобов'язання, яким є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором станом на час розгляду справи.
Однак, судом першої інстанції зазначено, що позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, також позивачем не доведено, що збитки компанії спричинені заборгованістю несвоєчасними розрахунками відповідача.
Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача на 50% від заявлених позивачем сум штрафних санкцій та частковим задоволенням клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, що є, на думку суду, оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
У зв'язку з наведеним, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, але підлягають частковому задоволенню з огляду на зменшення судом розміру пені.
Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 року у справі №916/558/16 в частині зменшення розміру пені на 26 452,75 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Теплодаренерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 26 452,75 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Одеської області, в іншій частині рішення залишити без змін та покласти на відповідача судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені і вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині, з наступних підстав.
Апелянт, посилаючись на приписи ч.ч.1,2 ст.226 ГК України, ст.ст.179, 190, 625ЦК України та п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №1 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що інфляційні нарахування ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за такою операцією купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків в розумінні ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, зокрема, відносяться до категорії втрата або пошкодження її майна. А тому, виходячи з викладеного вище, керуючись положеннями ст. 224 ГК України, скаржник вважає, що до збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за операцією купівлі-продажу природного газу за спірним договором слід віднести фактично понесені інфляційні втрати у заявленому розмірі 103 295,84 грн.
Щодо реалізації господарським судом права встановленого ст. 83 ГПК України, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, скаржник зазначає наступне.
Так, за твердженням скаржника, правила застосування господарськими судами зазначених положень ст. 83 ГПК України визначені рядом роз'яснювальних листів з цього питання та практикою суду, зокрема, п.1 ч. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права", п.11.22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.03.2009 р. №01-08/183 "Про Перелік питань, порушуваних господарськими судами протягом 2002 - 2009 років щодо застосування деяких норм процесуального права, на які Вищим господарським судом України надано відповіді в інформаційних листах", постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. у справі №902/1568/14.
Таким чином, посилаючись на наведені вище положеннями чинного законодавства України та висновки Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України, скаржник вважає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з'ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Крім того, апелянт вважає, що застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт З статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
За твердженням апелянта, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Апелянт відзначає, що в рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, за твердженням скаржника, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки, а під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
Таким чином, апелянт вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.
Скаржник, також, звертає увагу на те, що Вищий господарський суд України, щонайменше у 7 постановах дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення пені.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.
22.06.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ "Теплодаренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає скаргу позивача необґрунтованою, такою, що жодним чином не враховує обставини по справі і положення норм матеріального права, та загалом такою, яку необхідно залишити без задоволення.
У судовому засіданні від 22.06.2016 оголошувалась перерва до 18.07.2016.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити ї без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представників сторін, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Теплодаренерго" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1757/14-БО-23, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ "Теплодаренерго") у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
За умовами додаткової угоди №1 від 03.12.2013 року, п.1.2 викладено у новій редакції, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 1155 тис. куб. м.
Відповідно до п.п. 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2 договору).
Згідно з п. 3.2 договору приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +/- 5 відсотків. При цьому приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).
У відповідності до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 459 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу , крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 17%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 гривень, крім того ПДВ - 17% - 50,25 гривень, всього з ПДВ 345,85 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 3823,78 гривень, крім того ПДВ - 17% - 650,04 гривень, всього з ПДВ - 4473,82 гривень.
За умовами додаткової угоди №1 від 31.01.2014 року, до договору купівлі-продажу природного газу від 03.12.2013 року, п.5.2 викладено у новій редакції та діє з 1 січня 2014 року: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2448 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 гривень, крім того ПДВ - 20% - 57,40 гривень, всього з ПДВ 344,40 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 2783,96 гривень, крім того ПДВ - 20% - 556,79 гривень, всього з ПДВ - 3340,75 гривень.
Згідно додаткової угоди №2 від 30.04.2014 року п.5.2 з 1 квітня 2014 року викладено та узгоджено сторонами: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4020 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу , крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 гривень, крім того ПДВ -20% - 57,40 гривень, всього з ПДВ - 344,40 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 4387,40 гривень, крім того ПДВ - 20% - 877,48 гривень, всього з ПДВ - 5264,88 гривень.
За умовами додаткової угоди №3 від 26 травня 2014 року п.5.2 з 1 травня 2014 року викладено у новій редакції та узгоджено сторонами: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4724 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу , крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 355 гривень, крім того ПДВ -20% - 71 гривень, всього з ПДВ - 426 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 5 173,48 гривень, крім того ПДВ - 20% - 1 034,70 гривень, всього з ПДВ - 6208,18 гривень.
Додатковою угодою №4 від 10.06.2014 року - п.5.2 договору з 1 червня 2014 року: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4724 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу , крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 гривень, крім того ПДВ -20% - 73,34 гривень, всього з ПДВ - 440,04 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 5 185,18 гривень, крім того ПДВ - 20% - 1 037,04 гривень, всього з ПДВ - 6222,22 гривень.
За умовами додаткової угоди №5 від 15.09.2014 року п. 5.2 договору з 1 вересня 2014 року викладено у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4874 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 гривень, крім того ПДВ -20% - 73,34 гривень, всього з ПДВ - 440,04 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 5 338,18 гривень, крім того ПДВ - 20% - 1 067,04 гривень, всього з ПДВ - 6405,82 гривень.
Додатковою угодою №6 від 10.11.2014 року п.5.2 договору з 1 листопада 2014 року містить: ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5100 гривень без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу , крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 гривень, крім того ПДВ -20% - 73,34 гривень, всього з ПДВ - 440,04 гривень. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 5 568,70 гривень, крім того ПДВ - 20% - 1 113,74 гривень, всього з ПДВ - 6682,44 гривень.
Згідно з п. 5.3 договору у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафів; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін.
В п. 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років.
Згідно п. 11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє у частині поставки газу до 31.12.2014 р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання вищенаведених умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2014 року було поставлено, а ТОВ "Теплодаренерго" прийнято природного газу на загальну суму 2 076 398,01 гривень згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., 28.02.2014 р., 31.03.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.201 4р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, у зв'язку із чим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було нараховано відповідачеві пеню, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, та три відсотки річних у розмірі, загалом 164 370,19 грн.
Судом першої інстанції вимоги позивача визнано обґрунтованими, проте, позов задоволено частково у зв'язку із тим, що судом на підставі ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України було визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення.
Судова колегія погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи підтверджують, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2014 року було поставлено, а ТОВ "Теплодаренерго" прийнято природного газу на загальну суму 2 076 398,01 гривень.
Але, відповідач у порушення п.6.1 договору розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.
Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суми інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у сумі 52 905,50 грн. та висновків місцевого суду щодо зменшення розміру вказаної пені на 50% до 26 452,75 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.
Разом з тим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення, у зв'язку з наступним.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені до 1 000,00 грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на те, що він повністю розрахувався за природний газ перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та той факт, що споживачами теплової енергії, яку виробляє ТОВ "Теплодаренерго" є переважно населення та бюджетні установи, які несвоєчасно розраховуються за отриману теплову енергію, а також збитковість господарської діяльності у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за теплову енергію що постачається.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, виходив з того, що основний борг за спірним договором, хоч й з простроченням, проте, був сплачений відповідачем у повному обсязі, причинами неналежного виконання зобов'язання є те, що за умовами договору № 1757/14-БО-23 від 03.12.2014 р та додаткової угоди №1 до договору, а саме п.1.2, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями, які в свою чергу проводять розрахунок не вчасно, що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "Теплодаренерго" від 04.05.2016 року за №07-06/23. Відповідач не має інших джерел погашення заборгованості, що є винятковою обставиною в розумінні ст. 203 ГК України, яка надає підстави для зменшення неустойки.
Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки, відповідно до норм статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки на 50%, а не до 1 000 грн., як просив відповідач, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 50 %. Наведене узгоджується з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
А тому, посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості без зменшення пені та штрафу є безпідставними, оскільки, відповідно до ст. 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів у даній справі.
В той же час, Одеський апеляційний господарський суд звертає увагу, на протилежну судову практику, а саме, про зменшення пені, викладену у постановах Вищого господарського суду України при розгляді аналогічної категорії справ від 09.03.16 у справі №904/9311/15, від 03.03.16 у справі №916/3522/15, від 03.03.16 у справі №917/1515/15, від 02.03.16 у справі №916/3429/15, від 02.03.16 у справі №909/1092/15, від 02.03.16 №903/859/15, від 01.03.16 у справі №917/1799/14, від 01.03.16 у справі №904/6407/15, від 01.03.16 у справі №904/7883/15, від 23.02.16 у справі №922/5031/15, від 23.02.16 у справі № 917/1516/15.
Також, у своїй апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 1 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", як довід безпідставного зменшення пені, зазначає, що інфляційні нарахування позивача на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за такою операцією купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків в розумінні ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, зокрема, відносяться до категорії "втрата або пошкодження її майна".
Колегія суддів вважає, що такі твердження позивача не спростовують висновку про правомірність зменшення пені, а тому є необґрунтованими та відхиляються судом.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. у справі №916/558/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2016 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Жеков В.І.