18 липня 2016 року Справа № 803/1018/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася в суд з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, та зобов'язання оформити та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала що є інвалідом з дитинства другої групи і має захворювання, визване впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 15 липня 2015 року №3464 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29 липня 2015 року серії 12ААА №138461, відтак має право на отримання посвідчення особи, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Однак, відповідачем на звернення ОСОБА_3 було відмовлено у видачі такого посвідчення. Позивач вважає протиправними дії Волинської ОДА щодо відмови у видачі їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 1. Посилання відповідача на те, що після досягнення повноліття вона втратила статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно їй не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи, є безпідставними. Вважає, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу та видачі посвідчення встановленого зразка за наявності передбаченого чинним законодавством експертного висновку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача, в поданих суду письмових запереченнях від 15 липня 2016 року (вх.№8945/16 від 18 липня 2016 року) та у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 в дитячому віці і до досягнення повноліття не було встановлено інвалідності, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою. Зв'язок захворювання, що визване впливом аварії на ЧАЕС, визначено позивачці у віці 19 років, на момент його встановлення вона не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи і їй не була встановлена інвалідність у дитячому віці (до 18 років). Відтак, підстав для видачі ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи не має.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії Д №331413, виданого Волинською обласною державною адміністрацією 05 жовтня 1998 року, позивачу було встановлено статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи відповідно до пункту 5 частини першої статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно медичного заключення дитячої обласної лікарсько-консультативної комісії обласного дитячого територіального медичного об'єднання № 5095 від 21 листопада 2007 року ОСОБА_4 (ОСОБА_3А.) було встановлено діагноз - цукровий діабет, тип 1, некомпенсований (вперше виявлений) та вказано, що дитина може бути визнана інвалідом з дитинства на період до 04 травня 2014 року.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0258632 від 13 травня 2014 року, виданою Нововолинською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, при первинному огляді позивача встановлено другу групу інвалідності з дитинства на строк до 01 червня 2015 року. Під час повторного огляду вказаною комісією, ОСОБА_3 (ОСОБА_4А.) інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2016 року.
Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ та МНС України 15 липня 2015 року прийнято експертний висновок №3464 (далі - експертний висновок), яким встановлено, що захворювання ОСОБА_3 (ОСОБА_4А.) пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Волинською обласною медико-соціальною експертною комісією Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи (далі - обласна МСЕК) 28 липня 2015 року було проведено повторний огляд позивача і встановлено останній другу групу інвалідності з дитинства на строк до 01 серпня 2018 року та зазначено причиною інвалідності - захворювання визване впливом аварії на ЧАЕС. Дані обставини підтверджуються довідкою обласної МСЕК серії 12 ААА № 138461 від 29 липня 2015 року.
Як встановлено судом, 05 серпня 2015 року під час особистого прийому до Першого заступника голови Волинської обласної ради ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_6 (батько позивачки) із заявою щодо видачі його дочці посвідчення особи, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Вказане звернення було надіслано за належністю Волинській ОДА (а.с.14-15).
На виконання адвокатського запиту від 12 травня 2016 року №0301/16 заступником голови Волинської ОДА було надано адвокату позивача ОСОБА_1 копії письмових відповідей, які були надіслані Волинській обласній раді щодо видачі громадянці ОСОБА_4 (ОСОБА_3А) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (а.с.13). Заступник голови Волинської ОДА у листі від 09 вересня 2015 року №5844/50/2-15, адресованому Волинській обласній раді, вказав, що видача громадянці ОСОБА_4 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії не передбачена чинним законодавством (а.с.13 зворот). Як вбачається з вказаного листа, причиною відмови у видачі посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи слугувало встановлення причинного зв'язку між захворюванням та інвалідністю другої групи після досягнення повноліття. Крім того, на момент встановлення причинного зв'язку хвороби з наслідками Чорнобильської катастрофи, посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д №331413 вважалося недійсним.
Зазначені дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №796-ХІІ Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Порядок визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи врегульовано статтею 11 Закону №796-ХІІ.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону 796-XII причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.
На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.
У силу статті 13 Закону № 796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такими категоріями осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 1.
Як вже зазначалося, судом встановлено, що позивач має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, яке згідно з експертним висновком виникло внаслідок дії іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, з системного аналізу положень пункту 2 частини першої статті 9, пункту 6 частини 1 статті 11 та статті 14 Закону № 796-XII вбачається, що будь-яка особа з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, належить до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що після досягнення повноліття позивач втратила статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно їй не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки саме експертним висновком встановлено причинний зв'язок між захворюванням та дією випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення встановленого зразку постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності передбаченого чинним законодавством експертного висновку, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Частиною 1 статті 65 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Так, положенням пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком. Зазначене посвідчення без вкладки з 01 січня 1997 року вважається не дійсним.
Так, пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались відповідачу усі передбачені чинним законодавством документи, якими підтверджувався причинний зв'язок інвалідності позивача з Чорнобильською катастрофою.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, та зобов'язання оформити та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні даної справи суд керується частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип належного урядування, який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; Онер'їлдіз проти Туреччини[ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Як передбачено статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Волинської обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
Зобов'язати Волинську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк
Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2016 року.