18 липня 2016 року Справа № 803/927/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі суду:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача головної військової прокуратури ОСОБА_2,
представника відповідача оперативного командування «Захід» ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 військової прокуратури Генеральної прокуратури України, оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_4 військової прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - ОСОБА_4 військова прокуратура), оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - оперативне командування «Захід») про визнання протиправними дій щодо розгляду його звернення від 27.03.2016 року та зобов'язання розглянути належним чином дане звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2016 року він надіслав до ОСОБА_4 військової прокуратури звернення в якому пунктом 1 просив розглянути питання щодо початку процедури переатестації його і присвоєння військового офіцерського звання та призначення на посаду в органах військової прокуратури й направлення його для виконання посадових обов'язків в райони проведення АТО, пунктом 2 просив здійснити особистий прийом ОСОБА_4 військовим прокурором.
За результатом розгляду звернення від ОСОБА_4 військової прокуратури позивачу надійшов лист вих. №10/2/1/-25299-15 від 11.04.2016 року в якому зазначено про порядок особистого прийому та вказано, що Законом України «Про прокуратуру» органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, з огляду на що звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду в межах компетенції до Міністерства оборони України.
Крім того, від оперативного командування «Захід» позивачем отримано лист від 22.04.2016 року за вих. №501/2244 в якому вказано, що в управлінні оперативного командування «Захід» опрацьовано його звернення, яке їм направлено за належністю для розгляду в межах компетенції та повідомлено, що вирішення питання щодо його призначення на посаду в органи військової прокуратури та направлення для виконання посадових обов'язків в зону проведення АТО, а також забезпечення організації особистого прийому ОСОБА_4 військовим прокурором до повноважень посадових осіб управління оперативного командування «Захід» не відноситься.
Також на адресу ОСОБА_1 надійшов ще один лист від 10.05.2016 року за вих. №116/9/4/5953 від командування Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому зазначалось, що в управлінні особового складу штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України розглянуто його звернення та вказано, що воно за належністю опрацьоване в управлінні оперативного командування «Захід» та на адресу ОСОБА_1 надіслано відповідь за підписом т.в.о. начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід».
Зазначив, що його вимога в зверненні про вирішення питання проходження ним військової служби в органах військової прокуратури ніким не розглядалась, а оперативне командування «Захід» не могло, згідно чинного законодавства її вирішувати. Також, листи підписані не керівниками органів, а лише керівниками структурних підрозділів, які повноважень для цього не мали. Крім того, оперативне командування «Захід» виявивши, що питання, порушені у зверненні, не відносяться до його компетенції, зобов'язаний був відправити це звернення в ОСОБА_4 військову прокуратуру.
Покладаючись на викладене просив визнати протиправними дії щодо розгляду його звернення від 27.03.2016 року та зобов'язати розглянути належним чином дане звернення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 військової прокуратури Генеральної прокуратури України в судовому засіданні, щодо позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити повністю. Вказав, що розгляд звернення ОСОБА_1 здійснено з додержанням вимог Закону України «Про звернення громадян», за результатами розгляду звернення заявнику надано обґрунтовану відповідь у встановлені законом строки.
В судовому засіданні представник відповідача оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України щодо позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити повністю. Зазначив, що звернення ОСОБА_1 від 27.03.2016 року в порядку направлення за належністю, оперативним командуванням «Захід» розглянуто належним чином про що ОСОБА_1 направлено відповідь. Крім того, вказав, що Законом України «Про звернення громадян» не передбачено зворотнього направлення за належністю звернень громадян.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що 27.03.2016 року ОСОБА_1 надіслав до ОСОБА_4 військової прокуратури звернення в якому пунктом 1 просив розглянути питання щодо початку процедури переатестації його і присвоєння військового офіцерського звання та призначення на посаду в органах військової прокуратури й направлення його для виконання посадових обов'язків в райони проведення АТО, пунктом 2 здійснити особистий прийом ОСОБА_4 військовим прокурором.
За результатом розгляду звернення від ОСОБА_4 військової прокуратури позивачу надійшов лист вих. №10/2/1/-25299-15 від 11.04.2016 року в якому зазначено що Законом України «Про прокуратуру» органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у зв'язку з цим звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду в межах компетенції до Міністерства оборони України.
Окрім цього повідомлено, що згідно з Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України та наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури України з особистого прийому, розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації» від 30.12.2015 року №430 перший заступник та заступники Генерального прокурора України приймають громадян, якщо вони звернулись на особистий прийом з питань незгоди з рішеннями про відмову у задоволенні скарги прокурорами обласного рівня, керівниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.
З огляду на що, його повідомлено, що має право звернутись на особистий прийом після прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги прокурором обласного рівня, керівником самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України.
Крім того, від оперативного командування «Захід» позивачем отримано лист від 22.04.2016 року за вих. №501/2244 в якому вказано, що в управлінні оперативного командування «Захід» опрацьовано його звернення, яке їм направлено за належністю для розгляду в межах компетенції та повідомлено, що вирішення питання щодо його призначення на посаду в органи військової прокуратури та направлення для виконання посадових обов'язків в зону проведення АТО, а також забезпечення організації особистого прийому ОСОБА_4 військовим прокурором до повноважень посадових осіб управління оперативного командування «Захід» не відноситься.
Також на адресу ОСОБА_1 надійшов ще один лист від 10.05.2016 року за вих. №116/9/4/5953 з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому зазначалось, що в управлінні особового складу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України розглянуто його звернення та вказано, що воно за належністю опрацьоване в управлінні оперативного командування «Захід» та на адресу ОСОБА_1 надіслано відповідь за підписом т.в.о. начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід».
Однак, позивач, вважаючи, що ОСОБА_4 військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України та оперативним командуванням «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України не розглянуто по суті його звернення від 27.03.2016 року, звернувся до суду з зазначеним позовом для захисту своїх прав, де просив визнати протиправними дії щодо розгляду його звернення та зобов'язати розглянути його належним чином.
Стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Так поняття скарги закріплено в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, де вказується, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону України «Про звернення громадян»).
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Доводи позивача щодо неналежного розгляду його звернення, адресованого ОСОБА_4 військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Зокрема, у зверненні від 27.03.2016 року ОСОБА_5 викладає обставини своєї служби у складі Збройних Сил України, у т.ч. питання неприсвоєння йому військового офіцерського звання.
У зв'язку з цим, у відповіді на вказане звернення заявнику роз'яснено про позбавлення органів прокуратури України повноважень щодо проведення перевірки законності дій посадових осіб оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Крім того у пункті 1 вимог звернення ОСОБА_6 ставить питання про здійснення його переатестації і присвоєння військового офіцерського звання та призначення на посаду в органах військової прокуратури й направлення його для виконання посадових обов'язків в райони проведення АТО. Аналіз вказаної вимоги свідчить про розуміння заявником пов'язаності вказаних вимог і неможливості реалізації другої (призначення на посаду) без виконання першої (переатестація). Саме з цих підстав, як встановлено судом, звернення ОСОБА_1 у цій частині направлено для вирішення в межах компетенції до Міністерства оборони України.
Також, щодо питання 2, звернення щодо особистого прийому ОСОБА_4 військовим прокурором України заявнику роз'яснено порядок здійснення такого прийому.
А саме, що згідно з Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України та наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури України з особистого прийому, розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації» від 30.12.2015 року №430 перший заступник та заступники Генерального прокурора України приймають громадян, якщо вони звернулись на особистий прийом з питань незгоди з рішеннями про відмову у задоволенні скарги прокурорами обласного рівня, керівниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.
З огляду на що, його повідомлено, що має право звернутись на особистий прийом після прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги прокурором обласного рівня, керівником самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України.
Також у пункті 2 вимог звернення заявник зазначив мету особистого прийому - з'ясування питань, піднятих у зверненні. Тобто, усі питання, зазначені у зверненні, заявник планував викласти на особистому прийомі (у т.ч. і питання призначення на посаду), порядок здійснення якого йому роз'яснено, що підтверджується оглянутим судом листом від 11.04.2016 року №10/2/1-25299-15.
Також суд зазначає, що звернення ОСОБА_1 від 27.03.2016 року, адресоване військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України, містило назву «щодо особистого прийому», таким чином, суд вважає, що заявник самостійно визначив вимогу, з якою він звертається до ОСОБА_4 військового прокурора - здійснення особистого прийому, порядок якого йому роз'яснено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розгляд звернення ОСОБА_1 ОСОБА_4 військовою прокуратурою здійснено з додержанням Закону України «Про звернення громадян», а саме в установлений законодавцем строк 11.04.2016 року заявнику надано відповідь на звернення, у якій зазначено, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, у зв'язку з чим звернення ОСОБА_1 в частині присвоєння офіцерського звання було направлено для розгляду в межах компетенції до Міністерства оборони України. Окрім цього роз'яснено про порядок особистого прийому в органах прокуратури України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон) керівник регіональної прокуратури у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у регіональній прокуратурі.
Згідно ст. 77 Закону кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів веде облік даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних і тимчасово вакантних та проводить добір кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку.
Статтею 34 Закону передбачено, що про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора (крім посади Генерального прокурора України) кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 10 днів до проведення конкурсу.
Вимоги до кандидатів на посаду прокурора в органах військової прокуратури, визначені ч. 4 ст. 27 Закону.
Так, згідно з названою нормою військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Крім цього, відносно осіб, які бажають проходити військову службу в органах військової прокуратури, проводиться перевірка у відповідності до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 171.
Такій спеціальній перевірці підлягають, зокрема, відомості про поширення на особу заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», займати відповідну посаду.
Для проведення спеціальної перевірки бажаючим необхідно буде також подати документи, визначені п. 8 Порядку, до кадрового підрозділу військової прокуратури регіону.
Також, суд не бере до уваги доводи позивача щодо неналежного розгляду його звернення, яке направлено за належністю оперативному командуванню «Захід» з огляду на наступне.
Звернення ОСОБА_1 в частині присвоєння офіцерського звання було направлено для розгляду в межах компетенції до Міністерства оборони України.
Як встановлено судом та підтверджено позивачем в судовому засіданні від оперативного командування «Захід» позивачем отримано лист (відповідь на звернення) від 22.04.2016 року за вих. №501/2244 в якому вказано, що в управлінні оперативного командування «Захід» опрацьовано його звернення, яке їм направлено за належністю для розгляду в межах компетенції.
З оглянутого судом листа від 22.04.2016 року за вих. №501/2244 вбачається, що позивачу в межах їх компетенції було надано відповідь на його звернення від 27.03.2016 року та вказано, що прийняття його на військову службу за контрактом було здійснено у суворій відповідності до вимог частини 1 статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року та пунктів 18, 26, 42, 81 Указу Президента України «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року №1183.
Зміни, які були внесені до статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та передбачали, що громадяни України, які мають спеціальні військові звання середнього, старшого та вищого начальницького складу або класні чини, - приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п'ятої статті 5 цього Закону, набули чинності лише 08.02.2015 року та станом на момент прийняття його на військову службу до лав Збройних Сил України не діяли.
Додатково було повідомлено, що вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду в органи військової прокуратури та направлення для виконання посадових обов'язків в зону проведення антитерористичної операції, а також забезпечення організації особистого прийому ОСОБА_4 військовим прокурором України до повноважень посадових осіб управління оперативного командування «Захід» не відноситься.
Таким чином, оперативним командуванням «Захід» належним чином, у встановлені законом строки та в межах своєї компетенції розглянуто звернення ОСОБА_1, яке направлено їм за належністю.
Крім того, судом не береться посилання ОСОБА_7 в судовому засіданні, що відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» т.в.о начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» полковник ОСОБА_8 не мав права підписувати відповідь на звернення та спростовується наступним.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
З оглянутої судом Інструкції про організацію нетаємного діловодства в управлінні оперативного командування «Захід», затвердженої наказом командувача військ оперативного командування «Захід» від 04.01.2016 року №1, а саме підпункту 1.4 пункту 1 вбачається, що документи, в межах нижче наданих повноважень, мають право підписувати наступні посадові особи, а саме відповіді на звернення - начальник штабу - перший заступник командувача військ оперативного командування «Захід», заступники командувача військ оперативного командування «Захід», начальники управлінь, родів військ та служб, відділів, відділень за напрямами службової діяльності або посадові особи, які виконують їх обов'язки згідно з письмовим наказом.
Крім того, з витягу з наказу командувача військ оперативного командування «Захід» №81 від 08.04.2016 року вбачається, що в зв'язку із службовою необхідністю тимчасове виконання обов'язків начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування «Захід» з 08.04.2016 року покладено на полковника ОСОБА_8, начальника командного центру штабу управління оперативного командування «Захід».
Таким чином, враховуючи викладене, полковник ОСОБА_8 станом на 22.04.2016 року мав право підпису в т.ч. відповіді на звернення, надане йому наказом №81 від 08.04.2016 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача від 27.03.2016 року розглянуто ОСОБА_4 військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України та оперативним командуванням «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України належним чином, в повному обсязі, у межах наданих їм повноважень та позивачу були надіслані обґрунтовані відповіді, які той отримав, що й не заперечується ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову до ОСОБА_4 військової прокуратури Генеральної прокуратури України, оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними дій щодо розгляду його звернення від 27.03.2016 року та зобов'язання розглянути належним чином дане звернення слід відмовити.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 3, 4, 7, 16, 19 Закону України «Про звернення громадян», статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_4 військової прокуратури Генеральної прокуратури України, оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 липня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич