15 червня 2016 року м. Київ К/800/38876/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013
у справі № 816/683/13-а Полтавського окружного адміністративного суду
за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС (далі - ОДПІ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант - Україна» (далі - ТОВ «Галант - Україна»)
про накладення арешту на грошові кошти,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, у задоволенні позову ОДПІ про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Галант-Україна», відмовлено.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як на підставу для звернення з позовом про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Галант-Україна» ОДПІ посилається на наявність у товариства податкового боргу в розмірі 5796,80 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість - 2510,23 грн., з податку на прибуток - 3286,57 грн., визначених згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 21.09.2011 № 0009282301/3037, № 0009272301/3038 відповідно, та задекларованих ТОВ «Галант-Україна» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень -листопад 2012 року, на відсутність у товариства майна, за рахунок якого податковий борг може бути погашений.
Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК) в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК викладена в новій редакції) податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В судовому процесі встановлено, що згідно з розрахунку податкового боргу ТОВ «Галант-Україна», наданого ОДПІ, станом на 25.01.2013 в облікових картках особового рахунку товариства як платника податків обліковується податковий борг в розмірі 5796,80 грн., а саме: з податку на додану вартість - 2510,23 грн., з податку на прибуток - 3286,57 грн. за грошовими зобов'язаннями, суми яких були визначені товариству згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.09.2011 № 0009282301/3037, № 0009272301/3038 відповідно. Ці податкові повідомлення-рішення товариство оскаржило до суду, станом на дату апеляційного перегляду цієї справи постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2013, ухвалена у адміністративній справі № 816/1463/13-а, провадження в якій порушено за позовною заявою ТОВ «Галант-Україна», не набрала законної сили (ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 апеляційний перегляд адміністративної справи № 816/1463/13-а за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області призначено на 10.07.2013) (а.с. 105).
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми підпункту 14.1.175 пункт 14.1 статті 14, підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20, абзацу другого підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК, зробивши висновок про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача з огляду на відсутність у нього податкового боргу, оскільки визначені вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошових зобов'язань станом на дати прийняття судом рішення є неузгодженими.
Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев