79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" липня 2016 р. Справа № 914/378/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
ОСОБА_1
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ, вх. №01-05/2612/16 від 31.05.2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року
у справі № 914/378/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ
до відповідача 1: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничого підприємства “АГРО-СОЮЗ”, м. Львів
до відповідача 2: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробнича фірма “АГРО-СОЮЗ”, смт. Ювілейне Дніпропетровської області
про: визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги 26/02/15 від 26.02.2015 року
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності №02-36/538 від 19.02.2016 року;
від відповідача1: не з'явився;
від відповідача2: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року у справі №914/378/16 (суддя Кидисюк Р.А.) у позовних вимогах за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, до відповідачів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробничого підприємства “АГРО-СОЮЗ”, та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Науково-Виробнича фірма “АГРО-СОЮЗ”, про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги 26/02/15 від 26.02.2015 року - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року у справі №914/378/16, позивач - Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржуваний договір порушує права та інтереси ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки укладений без належної згоди банку на таке укладення, чим прямо порушує умови Кредитного договору N0126-08 від 03 вересня 2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «УніКредит Банк» (правонаступником щодо усіх прав та обов'язків є ПАТ «Укрсоцбанк») та ТзОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз». Зокрема, згідно п. 8.3 Розділу 8 Договору кредиту (в редакції викладеній Додатковою угодою № 11 від 09.12.2013 року до Договору кредиту), Позичальник без попередньої письмової згоди Банку зобов'язується не здійснювати серед іншого «одержання кредитів, залучення коштів від третіх осіб». Даний правочин укладено з перевищенням господарської компетенції, оскільки відповідно до умов Договору кредиту погоджених сторонами Відповідач 1 не мав права без попереднього погодження з Банком укладати оспорюваний Договір, оскільки цей Договір є договором про залучення коштів за своєю правовою природою. Банком згода на укладення такого договору не надавалась, більше того, Банк не був повідомлений про існування такого договору чи про намір його укладення. А так, як даний Договір укладено у період коли Відповідач 1 вже не виконував свої зобов'язання за Договором кредиту, тому оспорюваний договір, на думку апелянта, прямо порушує права та інтереси Банку, зокрема щодо повернення наданих Відповідачу 1 грошових коштів.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2016 р. у справі № 914/378/16 та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, а саме визнати недійсним з моменту укладення Договір поворотної фінансової допомоги 26/02/15 від 26.02.2015 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2016 року справу № 914/378/16 визначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Малех І.Б..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.07.2016 р..
Ухвалою суду від 05.07.2016 року розгляд справи відкладався на 12.07.2016 року з підстав, викладених у ній.
Представнику роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 12.07.2016 року з'явився представник апелянта, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у ній. Окрім того, представником апелянта подано клопотання (вх. № 0104/5110/16 від 12.07.2016 року) в якому останній просить витребувати у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ,,Приват банк'' банківські виписки за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро- Союз»; банківські виписки за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Проекти»; банківські виписки за 10.08.2015, в яких буде відображено всі проведені операції по рахункам за вказаний день, по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Агро-Союз». Також у поданому клопотанні представник апелянта зазначає про необхідність витребування довідок, в яких відображено інформацію про проведені видаткові операції з зазначенням часу (дати, години та хвилини) проведення операції, виду операції, суми сплачених коштів, джерела здійснення платежу (за рахунок наявних коштів на рахунку та/або за рахунок кредиту (овердрафт, дебетовий платіж, платіж в межах кредитного ліміту на поточному рахунку тощо), ідентифікаційних даних отримувача коштів (назва, організаційно правова форма, ідентифікаційний код), призначення платежу та реквізитів рахунку (номер, назва та МФО банківської установи, в якій відкрито рахунок), на який сплачено кошти, за наступні періоди та щодо наступних підприємств: за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз»; за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Проекти»; за 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Агро-Союз». Окрім того, останній просить витребувати у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" довідки, в яких відображено інформацію про проведені прибуткові операиії з зазначенням часу (дати, години та хвилини) проведення операції, виду операції, суми отриманих коштів, ідентифікаційних даних платника коштів (назва, організаційно правова форма, ідентифікаційний код), призначення платежу та реквізитів рахунку (номер, назва та МФО банківської установи, в якій відкрито рахунок), з якого сплачено кошти, за наступні періоди та щодо наступних підприємств: за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз»; за період з 07.08.2015 року включно по 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Проекти»; за 10.08.2015 року по всіх поточних (розрахункових) рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Агро-Союз»).
Розглянувши вищезазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку, про відмову у його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним так як витребування вищезазначених документів суперечить та не відповідає підставі позову та способу його захисту.
Представники відповідачів 1,2 в судове засідання повторно не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, та письмовий відзив (вх. № 01-04/4174/16 від 07.06.2016 року) на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановив суд першої інстанції, 26.02.2015 р. між ТзОВ “Науково-Виробнича фірма “АГРО-СОЮЗ” (позикодавець) та ТзОВ “Виробниче підприємство “АГРО-СОЮЗ” (позичальник) укладено Договір поворотної фінансової допомоги №26/02/15, відповідно до п.1.1. якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язувався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору №26/02/15 від 26.02.2015 р. поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі, що становить 30000000 грн.
На виконання умов вищевказаного договору відповідач-2 надав відповідачу-1 поворотну фінансову допомогу в сумі 30000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 10.08.2015 р.
Раніше, 03.09.2010 року між ВАТ “УніКредит Банк” (правонаступником якого є ПАТ“Укрсоцбанк”) (банк) та ТзОВ “Виробниче підприємство “АГРО-СОЮЗ” (позичальник) укладено кредитний договір №126-СВ.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію без зобов'язання надання з загальною сумою кредиту 4400000 доларів США з можливістю отримання в доларах США, Євро та гривні та з терміном кредиту до 03.09.2011 р. з урахуванням обмежень, визначених у договорі, зокрема, але не обмежуючись, у пунктах 3.2 (h) - 3.2 (j). В подальшому сторонами до кредитного договору були укладені додаткові угоди, якими були внесені зміни та доповнення до кредитного договору.
Додатковою угодою №11 від 09.12.2013 р. сторони домовились змінити кредитний договір та викласти його з усіма додатками до нього у новій редакції, наведеній у додатку № 1 до цієї додаткової угоди.
Відповідно до пункту 8.3. кредитного договору в редакції, викладеній додатковою угодою №11 від 09.12.2013 р., позичальник без попередньої письмової згоди банку зобов'язується не здійснювати наступні операції: одержання кредитів, залучення коштів від третіх осіб; відкриття непокритих акредитивів, надання у якості наказодавця; надання порук, надання гарантій в якості принципала; вчинення авалю векселів; виплату дивідендів; іпотеки, застави або іншого обтяження своїх поточних або майбутніх активів будь-якими зобов'язаннями, за винятком: будь-якої іпотеки, застави або іншого обтяження, створеного відповідно до даного договору або у зв'язку з ним; будь-якої іпотеки, застави або іншого обтяження, існуючого на дату даного договору, за умов, що позичальник письмово повідомив банк про таке обтяження до дати цього договору.
20.10.2015 р. Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №914/3604/15 про банкрутство ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “АГРО-СОЮЗ”. Ухвалою суду від 01.03.2016 року у справі №914/3604/15 Публічному акціонерному товариству “Укрсоцбанк” відмовлено у включенні його грошових вимог в сумі 134 588 582 грн. 51 коп. до реєстру вимог кредиторів.
При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним з підстав, викладених в ч. 1 ст. 203 ЦК України, є невідповідність такого правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Однак, у позовній заяві не було наведено норм законів, які порушені відповідачами укладенням спірного договору, та які є підставами для визнання такого договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів судової практики (постанова ВСУ (3-43гс15) у справі №910/6098/14 від 15.04.2015 р., постанова ВГСУ від 19.05.2015 р. у справі №910/16874/14, постанова ВГСУ від 01.12.2015 р. у справі №914/100/15), на яку посилається позивач як на підтвердження своїх доводів у даній справі, суди визнавали недійсними правочини про відступлення права вимоги з посиланням на ст. 516 ЦК України, якою передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки сторони в спірних договорах передбачали необхідність погодження заміни боржника. Проте, такого погодження не було. З огляду на викладене, недотримання відповідачем-1 умов порядку погодження з позивачем укладення спірного договору може мати наслідком відповідальність відповідача-1 за кредитним договором, проте, не може мати наслідком визнання спірного договору недійсним з підстав, визначених ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Колегія суддів погоджується із скаржником щодо того, що оскаржуваний договір впливає на рівень можливості виконання боржником своїх зобов'язань. Однак, зазначене не рівнозначне порушенню прав чи інтересів позивача. Відповідно до частин першої, другої та дев'ятої статті 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку. Частинами четвертою - шостою статті 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, що має двадцять п'ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Таким чином, апелянтом не доведено в установленому законом порядку факту порушення його прав і законних інтересів укладенням оспорюваного договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2016 р. у справі № 914/378/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м. Київ, вх. №01-05/2612/16 від 31.05.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2016 року у справі № 914/378/16 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 14.07.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Малех І.Б.