73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_____________________________________________________________________________У Х В А Л А
"29" жовтня 2015 р. Справа № 923/1572/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши справу порушену
за позовом: ОСОБА_1 місцезнаходження АДРЕСА_1
до: Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 05743013 про стягнення середнього заробітку за час затримку остаточного розрахунку при звільненні
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не прибули
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" м. Херсон, про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2015р. по 05 вересня 2015р. у розмірі 26 657,70 грн.
Позов подано саме до господарського суду Херсонської області, оскільки ухвалою від "05" травня 2014 р. господарський суд Херсонської області порушив справу про банкрутство Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", місцезнаходження вул. Червонопрапорна, буд.26, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05743013.
Суди керуються приписами пункту 4 ст. 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", яким встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до Боржника, у тому числі вимоги про стягнення заробітної плати.
Рішенням Комсомольського районного суду у м. Херсоні у справі № 667/10 393/13-ц на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованості з Відповідача ПАО "ХЗКВ" по заробітній платі 22 822 грн. та середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 27.06.2013р. по 20.01.2014 р. в сумі 56 144,16 грн. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів).
Станом на день подання позовної заяви та розгляду справи Позивач не отримав повного остаточного розрахунку по виконавчому листу.
25.06.2014р. ОСОБА_1 була подана позовна заява до Комсомольського районного суду м. Херсона про стягнення, згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, з ПАТ "Херсонський завод карданних валів" відшкодування середньої заробітної плати за затримку остаточного розрахунку з заробітної плати за період з 20 січня 2014р. по 12 грудня 2014р. у розмірі 88 894,92 грн.
Комсомольський районний суд ухвалою від 21 липня 2014р. закрив провадження у справі в зв'язку з тим, що 05.05.2014р. господарський суд Херсонської області по справі №923/398/14 виніс ухвалу, якою порушив провадження про банкрутство ПАТ "Херсонський завод карданних валів", отже, даний спір наразі підсудний господарському суду Херсонської області.
Ухвалою від 04 вересня 2015р. господарський суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2015р. по 05 вересня 2015р. у розмірі 26657,70грн.
Дана ухвала направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Докази вручення ухвали сторонам долучені до справи.
Відповідач листом від 27.10.2015р. № 010/1037 надіслав клопотання, яким просить розглянути справу без участі його представника, та для правильного, об'єктивного та законного розгляду справи в господарському суді Херсонської області просить залучити лист ВДВС Комсомольського РУЮ м. Херсона від 21.10.2015р. за № 26824, який підтверджує погашення заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1, шляхом перерахування йому коштів в сумі 53120,14 грн. (у тому числі остаточного розрахунку при звільнення за лютий-квітень 2013 року) платіжним дорученням № 3126 від 06.10.2015р.
Разом з тим з наданого відповідачем клопотання не вбачається, чи погашалися повністю або частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2015р. по 05 вересня 2015р. у розмірі 26657,70 грн.
Крім того, 28.09.2015р. позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ще на суму 12231,18грн. за період з 07.09.2015р. по 30.10.2015р. ( 39 робочих днів х 313,62 грн. = 12231,18грн.)
Позивач надав до суду належні докази своєчасного направлення відповідачеві 20.09.2015р. заяви - доповнення до позовної заяви, про збільшення позовних вимог.
Отже, відповідач всупереч вимог п.4 ухвали від 04.09.2015р. не надав письмовий відзив по суті позову, та не повідомив суду, чи включає сума 53 120,14 грн. (у тому числі остаточного розрахунку при звільнення за лютий-квітень 2013 року), перерахована ОСОБА_1 платіжним дорученням № 3126 від 06.10.2015р., також і суму позовних вимог.
Відповідно до положень ст.77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів;
Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
Стаття 4-3 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.
Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.
Для надання можливості відповідачу висловити свою правову позицію стосовно поданої позивачем заяви про збільшення суми стягнення, суд відкладає розгляд справи.
Суд звертає увагу сторін, що статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття і види доказів Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок доказування і подання доказів, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Докази мають бути належними і допустимими. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи більшого ніж встановлений ст. 69 ГПК України.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено судом у строк не більше двох місяців. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на 15 днів.
Разом з тим, з метою законного, повного та всебічного розгляду справи суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.
Відповідно до Закону "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р. дана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), ст.ст.69,77 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
1. Розгляд справи здійснити у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).
2. Розгляд справи відкласти. Призначити судове засідання "12" листопада 2015 р. на 10:00 год. за адресою: м. Херсон, вул. Горького, 18, каб. № 211
3. Явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнати обов'язковою.
4. Зобов'язати відповідача надати суду письмовий відзив по суті позову з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин.
5. Повідомити учасників судового процесу про необхідність оформлення письмових доказів відповідно до ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України; про необхідність направити для участі в розгляді справи своїх уповноважених представників, повноваження яких повинні бути оформленні згідно з вимогами ст. 28 ГПК України; що неявка сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
6. Копії документів повинні бути засвідчені належним чином, згідно з пунктом 5.27 Держстандарту України № 4163-2003 "Уніфікована Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", і подаються з супровідним листом.
7. Довести до відома сторін, що у разі ухилення від виконання вимог ухвали, господарський суд має право стягнути в доход Державного бюджету України штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому п. 5 ст. 83 ГПК України.
8. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією до відома та виконання.
Суддя Т.Г. Пінтеліна