04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" липня 2016 р. Справа№ 911/991/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: Деревинська О.М. - представник;
Від відповідача: Петрик І.Й.- представник.
розглянувши матеріали апеляційної Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016
у справі № 911/991/16 (суддя Наріжний С.Ю.)
за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
про про стягнення 101 502,90 грн.
До Господарського суду Київської області Державне підприємство "Енергоринок" звернулося з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення з відповідача 101 502, 90 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 щодо подекадної оплати купованої електроенергії за ІІ, ІІІ декаду листопада 2015 року та грудень 2015 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2016 у справі №911/991/16 позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення 101 502,90 грн. задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 101 502,90 грн. штрафу та 1 522,54 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить прийняти постанову, якою скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Державного підприємства "Енергоринок".
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом було допущено неправильне застосування приписів, якими встановлено вийняток щодо порядку та способу стягнення коштів з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" у справі № 911/991/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 911/991/16 на 30.06.2016.
15.06.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016 у справі № 911/991/16 без змін, а апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" від 30.05.2016 № 02/787 без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 зобов'язано відповідача надати з банку довідку щодо рахунку а позивача надати належну практику Верховного суду України щодо розгляду аналогічних справ та відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на 14.07.2016.
В судовому засіданні, призначеному на 14.07.2016, представник позивача надав пояснення по справі, в яких просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити та рішення залишити без змін. Представник відповідача надав пояснення по справі, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ДП "Енергоринок".
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008 між сторонами укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01, за умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору відповідач надає до позивача повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності відповідача.
Пунктом 4.1.1 договору в повідомлені про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт год) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розмірі оплати по декадах або етапах.
Відповідно до п. 4.15 договору передбачено, що в разі необхідності відповідач може скорегувати замовлений обсяг купівлі електроенергії. Для здійснення корегування замовленого обсягу відповідач до 15 числа розрахункового місяця повторно надає до позивача факсимільним зв'язком скореговане повідомлення про місячні обсяги купованої електроенергії за підписом керівника та головного бухгалтера відповідача і скріплене печаткою відповідача за такою ж формою, як повідомлення, що надається відповідно до п. 4.1.1 цього договору.
На виконання вищезазначених пунктів договору, відповідач надіслав позивачу повідомлення та скореговані повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії в період: листопад - грудень 2015 року.
Згідно з п. 6.2 договору перерахування коштів відповідачем за куплену у позивача електроенергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену відповідачем у позивача у цьому місяці з урахуванням умов п. 6.4 та п. 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.
Пунктом 6.3 договору 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця позивач перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача, як оплата відповідачем електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати відповідача за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат відповідача від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу відповідача у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання відповідачем вказані відсотки можуть бути змінені за домовленість сторін. У цьому випадку відповідач надає до позивача письмове підтвердження своєї структури споживання. В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1 цього договору.
Предметом даного спору на думку позивача, стало порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, а саме не здійснення повної декадної оплати купленої електроенергії, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 203 005 818, 35 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії, це рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Умови договору визначено, що відповідач - це суб'єкт, що здійснює господарську діяльності з постачання електричної енергії на закріпленій території, а відповідач - це суб'єкт, що здійснює господарську діяльність з оптового постачання електричної енергії
Згідно ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України, як санкція за вчинене правопорушення, і не зараховуються, як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (у даному випадку позивача). Це правило передбачено ч. з ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".
Отже, проведення будь-яких розрахунків через інші рахунки, тобто без урахуванням розподілу коштів у обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму, має вважатися таким, що суперечить способу перерахування коштів передбаченого Законом, а відтак, є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2012 справа № 37/445-52/123.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вирішено питання про стягнення 101 502, 90 грн. штрафу.
Проте при винесенні оскаржуваного рішення, суд допустився неправильного застосування приписів, якими встановлено виняток щодо порядку та способу стягнення коштів з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідний рахунок, яким також може бути поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що зареєстрований за ДП "Регіональні електричні мережі" в установі банку - АТ "Ощадбанк", судом першої інстанції не було встановлено.
Крім цього, слід зазначити, що розрахунки між відповідачем та позивачем зумовлені відносинами, що виникають на оптовому ринку електричної енергії, у зв'язку з чим, перерахування коштів здійснюються за участі уповноваженого банку, відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), саме з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання позивача на аналогічний рахунок позивача.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для застосування абз. 2 п.6.3.2 Договору шляхом надання банківських виписок по цьому рахунку за останні 365 днів, що передують термінам подекадної оплати за листопад 2015 та не надано належних та допустимих доказів про те, що порушення порядку здійснення розрахунків мало місце з боку відповідача.
В обґрунтування підстав позовних вимог, заявник зазначив про наявність ухвали Господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі №911/4610/15 як обставину того, що заявлені ним вимоги щодо стягнення штрафних санкції слід вважати поточною заборгованістю, оскільки 101 502,90 грн. було нараховано після календарної дати порушення справи про банкрутство.
За цих обставин, позовна заява Державного підприємство "Енергоринок" містить наголос на тому, що останнє має по відношенню до ДП "Регіональні електричні мережі" статус кредитора (як поточного так і конкурсного), а тому щодо грошових зобов'язань, зокрема за вимогами, які виникли до 17.11.2015.
Відповідно до абз. 8 ст. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (далі - Закону) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. При цьому, зміст припису абзацу 6 статті 1 Закону дає чітке розуміння того, що неустойка (штраф, пеня) не включається до складу грошових зобов'язань.
Стягнення грошових коштів на вимогу кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку, проте як наслідок, відповідна позовна заява жодних відомостей про відповідний рахунок, що може мати значення для правильного вирішення спору, не містить.
На підтвердження обставини, зумовленої вимогами абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону, відповідачем надавалась до суду копія (витяг) постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №911/4610/16.
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції визнав позивача таким, що має ознаки поточного кредитора в розумінні ст. 1 Закону та зробив висновок, що факт нарахування штрафу після 17.11.2015, сам по собі, характеризує відповідного кредитора як такого, що має вимоги щодо грошових зобов'язань за поточною заборгованістю.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі наводить доводи стосовно специфіки розрахунків за договором купівлі-продажу електричної енергії. Відповідна специфіка зумовлена наявністю рахунків зі спеціальним режимом використання, які для відповідних цілей відкриті в установі AT "Ощадбанк" як для позивача так і для відповідача.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки про відкриття в установі банку рахунку 260393010807 яка відповідає Постанові НКРЕ №112 від 27.12.2011.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що на договірні відносини між сторонами в частині розрахунків за електроенергію має вплив саме рахунок, який відкритий для відповідача відповідно до переліку, затвердженого вищезгаданим розпорядчим документом, дана обставина має суттєве значення в розумінні застосування абзацу 3 ч. 5 ст. 19 Закону.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
А тому, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 №29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012 а також постановах ВГСУ по справах №911/47/04/13-г від 07.08.2013, №913/173/15 від 16.12.2015, №927/451/15 від 10.05.2016. При цьому, господарські суди зазначають, що заборона нарахування неустойки має свій вплив на відносини між кредиторами та боржником лише упродовж певного часу. Дана позиція ґрунтується на приписах частин 2, 8 статті 19 Закону.
На думку колегії суддів, що спричинені процедурою банкрутства вимоги можуть розглядатися у взаємозв'язку з правовими наслідками, окресленими словосполученням "вимоги поточних кредиторів" (ч. 5 ст. 19 Закону), також слід брати до уваги, що заборона стосовно нарахування неустойки (штрафу, пені) відповідає визначенню терміну "грошові зобов'язання", такі
вимоги можуть бути заявлені виключно щодо грошових зобов'язань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо нерозповсюдження дії мораторію на нарахування штрафу, який є предметом позовних вимог в даній справі.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016 у справі № 911/991/16 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" підлягає задоволенню, в позові слід відмовити в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства ""Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016 у справі № 911/991/16 задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2016 у справі № 911/991/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ПАТ ""Укргідроенерго"; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 32402870) 1 674,79 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду Київської області.
Матеріали справи № 911/991/16 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська